Звернення Глави УГКЦ у 285-й день війни, 5 грудня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні понеділок, 5 грудня 2022 року, а в Україні вже 285-й день повномасштабної війни, яку росія принесла на нашу багатостраждальну мирну землю.
Знову минулий день і остання ніч для деяких міст і сіл України були просто пекельними. Пік протистояння військової сутички — навколо міст Бахмута й Авдіївки. Наші хлопці та дівчата дуже просять за них молитися. Ситуація дуже складна. Це визнають усі очільники військових і державних органів влади. І тому наше військо саме в цій зоні потребує нашої уваги, молитви і допомоги.
Ворог атакує на всій лінії фронту. Від північних до південних кордонів України йдуть тяжкі бої. Знову були завдані варварські ракетні удари по двох наших героїчних містах — Запоріжжі та Кривому Розі. Знову є вбиті й поранені.
На жаль, вся наша Батьківщина живе в постійній небезпеці нових масованих ударів з боку росіян по критичній інфраструктурі. Ворог навмисно нам погрожує, щоб нас налякати. Проте на всій території України діють «пункти незламності», які перетворилися на простір солідарності та взаємодопомоги. У такий спосіб ми рятуємо одне одного, зміцнюємо нашу Батьківщину, допомагаємо одне одному вистояти в цій нерівній борні. І цього ранку ми знову можемо подякувати Господу Богу і Збройним силам України за те, що живі.
Ми можемо сказати: Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Продовжуємо наші роздуми над тим, як нам у таких драматичних обставинах подбати про наших дітей. Бо діти, школярі, студенти — це наше майбутнє. Навіть під час війни ми мусимо докласти максимальних зусиль, щоб в українських школах не припинявся навчально-виховний процес, щоб він був якісним, а також безпечним для дітей і викладачів. І тут особливий тягар відповідальності лягає на керівників закладів освіти — директорів шкіл, тих, хто відповідає за організацію навчально-виховного процесу на місцях. Їхній рівень професійної підготовки, а також особиста стійкість мають сьогодні вирішальний вплив на формування інших, на роботу всього педагогічного колективу і, очевидно, на те, наскільки наші діти почуватимуться в безпеці, перебуваючи в школі.
Ми сьогодні хочемо особливо подякувати тим директорам шкіл і керівниками закладів освіти, які з героїчною відповідальністю і самопосвятою служать нашим школярам, служать Україні. Очевидно, що керівникам закладів освіти дуже важко визначити стратегію діяльності під час війни. Проте дуже важливо, щоб вони вміли бути лідерами тієї виховної, освітньої установи, яку очолюють, щоб втішалися повагою і щоб справді довкола було зрозуміло, що вони працюють не задля власної вигоди, а для добра інших, для добра школи, коледжу чи університету.
Прошу всіх педагогів і батьків підтримати наших керівників закладів освіти. Колектив має підтримувати свого керівника, а керівник має підтримувати своїх співпрацівників. Лише спільними зусиллями можна побороти всі ті виклики, які війна принесла українській школі.
Дякую тим керівникам, які дбають про організацію бомбосховищ, а також про тепло і безпеку наших дітей під час повітряних тривог у закладах освіти. Ми знаємо, як сьогодні непросто здобути необхідні матеріальні засоби, щоб нікому нічого не бракувало. І тому наша особлива вдячність, підтримка і молитва вам, керівники закладів освіти.
Сьогодні ми отримали прикру новину, що російські окупанти ведуть планомірну тактику і політику дегуманізації України і вилюднення наших земель, зокрема в тих регіонах, у яких їм вдалося окупувати якусь частину. Відповідно до сьогоднішніх повідомлень, два мільйони і вісімсот тисяч українців було насильно депортовано, вигнано з їхніх міст і сіл, що потрапили під окупацію. А та частина України, яка сьогодні підконтрольна українській владі, потерпає від методичного нищення інфраструктури, яке здійснюється для того, щоб деморалізувати людей і змусити їх покинути свої населені пункти.
Молімося сьогодні за тих наших братів і сестер, які люблять свою Батьківщину і роблять все для того, щоб залишитися у своєму селі та у своєму місті. А ми всі хочемо поспішити їм на допомогу. Любімо Україну разом! Не спішімо її покидати, але допоможімо одне одному, щоб ця тактика дегуманізації і вилюднення України зазнала невдачі та повного краху. Бо ми любимо Україну не тільки словами, а своїм життям, своїми вчинками та особистим свідченням.
Боже, благослови Україну, нашу Батьківщину, і наш український народ! Боже, поблагослови українське військо, дай йому мужність і силу, пошли Твого архистратига Михаїла з усім небесним військом на допомогу нашим захисникам! Боже, благослови Україну Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.