Звернення Глави УГКЦ у 281-й день війни, 1 грудня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні четвер, 1 грудня 2022 року, а в Україні минає 281-й день повномасштабної військової агресії, яку росія принесла на багатостраждальну українську землю.
Упродовж минулої доби на всій лінії фронту йшли тяжкі бої. Найінтенсивніші зіткнення відбувалися в Бахмуті — у місті, яке вважають ключовим для звільнення решти території Донеччини. Дівчата та хлопці, що там перебувають, просять про нашу молитву.
Ворог невтомно обстрілює всі міста й села, куди може дотягнутися своєю вбивчою рукою. Сьогодні зранку надійшло повідомлення, що недавно звільнений Херсон знову повністю знеструмлений — потужними обстрілами пошкоджено щойно відновлені лінії електропередач. Цієї ночі постраждала і Дніпропетровщина. Всю ніч росіяни з градів і важкої артилерії обстрілювали Нікополь.
По всій Україні тривають відключення електроенергії. Ми переживаємо брак тепла та світла, але дякуємо представникам органів державної влади, енергетикам, рятувальникам, які роблять усе, щоб зігріти країну в цю холодну пору року, щоб українців мали хліб, для випікання якого теж потрібна електроенергія.
Незважаючи на жорстокість ворога та брак тепла, світла, харчування, Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Сьогодні хочу продовжити роздуми про те, як забезпечити дітям гідний процес освіти і виховання. Саме шкільна освіта — один із найважливіших елементів будівництва майбутнього. Діти, які стали першими жертвами цієї війни, потребують особливої уваги й опіки. Але навчально-виховний процес неможливий без титанічної праці педагогів. Дивлячись на життя школи в умовах війни, дивуєшся героїзму, мужності, мудрості та кмітливості вчителів. Серед них уже є багато тих, хто втомився, тому вони також просять про підтримку й молитву. Для праці в теперішніх українських реаліях потрібен дар особливої мужності. Ми розуміємо, як важко брати відповідальність за дітей під час повітряних тривог, сидіти з ними в підвалах, обіймати, коли вони бояться звуків вибухів, а в той час думати про свою дитину, своїх рідних. Де вони? Що з ними? Наші вчителі не готувалися бути героями, але героями їх зробила війна.
Діти зараз переживають особливі стреси. Інколи їм більше потрібна підтримка вчителя, ніж знання. Але й якісна сучасна освіта також необхідна. Вірю, що дуже непросто об’єднати у класі місцевих дітей і тих, які приїхали з інших регіонів. Батьки деколи нарікають на безлад. Вони дуже вимогливі до педагогів, директорів шкіл. Але важливо, щоб ми сьогодні допомагали вчителям у навчальному процесі. Адже успіх — плід співпраці батьків, вчителів і Церкви-матері, яка є учителькою свого народу.
Нині наші вчителі потребують окремої душпастирської опіки священників. Духовно-психологічна адаптація педагогів до викликів війни та навчання — це поки що незвідане поле. Тому так потрібно всім нам не просто бути поруч, але зробити все, щоб підтримати, допомогти молитвою, співпрацею чи навіть пожертвами. Адже це спільне дбання про добро наших дітей і цим ми будуємо краще майбутнє.
Сьогодні я хотів би особливо звернутися до міжнародних правозахисних організацій і демократичних служб. 16 листопада в Бердянську окупаційна влада заарештувала двох наших ієромонахів — отця Івана Левицького й отця Богдана Гелету. Ці два священники вирішили залишитися зі своїм народом на тимчасово окупованих територіях. Вони служили як греко-католицьким, так і римо-католицьким громадам, даючи світло надії людям, які опинилися під окупацією. Їх заарештували, потім підкинули до храму якісь військові речі та починають звинувачувати цих отців у незаконному зберіганні зброї. Вчора надійшло повідомлення, що їх нещадно катують. Відповідно до класичних сталінських репресивних методів, просто вибивають зізнання у злочині, якого ті не скоювали. З дня на день їм загрожує смерть. Я прошу всіх, найперше тих, хто мучить і катує, негайно звільнити їх. Це ні в чому не винні Христові священники. Вони завинили хіба тим, що люблять свій народ, Церкву, повірених їм людей. Я звертаюся до дипломатичних представників, міжнародних правозахисних організацій із закликом зробити все, щоби врятувати життя цим душпастирям! А всіх вірних нашої Церкви в Україні і на поселеннях, усіх християн, усіх людей доброї волі прошу молитися за їхній порятунок.
Господи, у Твої руки віддаємо отців Івана та Богдана! Дай усім нам світло розуміння, як ми можемо їм допомогти, як їх урятувати. А там, де неможливо щось вдіяти людині, Господи, будь Ти присутній! Боже, нехай їхнє життя, свідчення, страждання будуть новітнім скарбом нашої Церкви й народу!
Боже, благослови Україну! Господи, порятуй священників, вірних, братів і сестер, які опинилися у вбивчих, злочинних руках окупантів. Боже, порятуй українське військо, допоможи нам звільнити нашу землю від російського загарбника! Боже, благослови Україну Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюбʼям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
