Звернення Глави УГКЦ у 228-й день війни, 9 жовтня 2022 року
У щоденному відеозверенні до українців і всіх людей доброї волі Блаженніший Святослав розповів про ситуацію на фронті, продовжив серію роздумів про джерело стійкості українського народу й уділив архиєрейське благословення.
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні неділя, 9 жовтня 2022 року, а в Україні вже 228-й день великої, жахливої, кривавої війни.
Знову впродовж останньої доби на всій лінії фронту, від Харківської, Луганської до Запорізької області, ідуть тяжкі бої. Ворог невтомно атакує. За ранковими повідомленнями, тільки біля міста Бахмут ворог атакував українські позиції близько 30 разів за одну добу. Ворог невпинно обстрілює мирні села, засягаючи своєю зброю так далеко, як тільки може, і б’є, зокрема, по мирних людях. Ми бачимо, що це війна терору, залякування, — війна проти цивільного населення, а це військовий злочин.
Лише за офіційними даними, упродовж останньої доби ворог випустив по Україні 3 крилаті ракети, завдав 26 авіаударів і 75 ударів ракетами реактивних систем різного виду. Постраждало близько 30 міст і сіл України.
Але найбільше здригнулася Україна цієї ночі через масований ракетний удар російських окупантів по Запоріжжі. Місто знову перетворюється на осердя ракетного терору. Вночі, коли люди мирно спали, саме по житловому сектору Запоріжжя ворог випустив понад 10 ракет. Загинуло щонайменше 17 людей. Скільки поранених є на цю хвилину, ми навіть не знаємо. З того, що ми можемо сьогодні дізнатися, міська влада Запоріжжя закликає всіх людей допомогти в розбиранні завалів, тому що ресурсів, сил лише комунальних служб недостатньо. Зруйновано понад 40 приватних будинків і це все саме в мирній частині міста Запоріжжя. Ворог навмисно хотів убити людей, які мирно спали у своїх домівках. Крім того, агресор вкотре атакував наш Харків, а по місту Нікополь випустив близько 70 снарядів.
Але Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Сьогодні день Господній — свята неділя. І ми, віруючі люди, спішимо до наших храмів — стати перед Божим обличчям, слухати Його слово, причащатися Святих Таїнств Тіла і Крові нашого Спасителя і саме в Нього черпати духовних, психічних, фізичних сил, щоби вистояти в цій війні на виснаження, вистояти проти зла, яке на наших очах вбиває десятки, тисячі українських громадян.
Нині роздумаємо над ще одним правилом особистої стійкості, яке є важливим елементом духовної боротьби. Бо в умовах жахіття війни ми повинні бути мужніми і мудрими. Книга мудрості каже нам: «Мудрість бо понад усякий рух рухливіша» (Мд. 7, 24). І тому цей рух мудрості сьогодні стає силою українського народу.
Це правило — належна турбота про своє тіло. Відповідно до Божого Одкровення, людська істота є втіленою душею, або одухотвореним тілом. Людське тіло — це не якась річ, а частина нашої особи. Ми можемо бути присутніми і діяльними в цьому видимому, матеріальному світі через нашу тілесність. Святий апостол Павло навчає, що тіло є храмом Святого Духа. А ми, християни, віримо у таїнство воплочення. Каже нам євангелист Іван, якого, до речі, сьогодні пам’ять звершуємо, день його представлення, навчає нас про те, що «Слово стало тілом і оселилося між нами» (Ів. 1, 14).
Отож наша тілесність не є зовнішньою дійсністю, наприклад декорацією чи іншою річчю, яку можна змінити, використовувати для свого задоволення, ні. Це вияв присутності нашої особи. Людина є тілом, а не має тіло. І це тіло є носієм, храмом Святого Духа. Тому в умовах війни ми мусимо належним чином дбати про наше духовне життя, моральне і психічне здоров’я, а також про здоров’я нашого тіла, яке має власне місце в історії нашого спасіння. Повага до нього — ознака нашої зрілості та відповідальності.
Наше тіло потребує належного догляду. В умовах постійного, великого стресу на наше самопочуття позитивно впливають фізичні вправи. Слід дбати про достатній сон та здорове харчування, про працю, але й про час відновлення, відпочинку. Тому не забудьте, що неділя — це святий день, який ми повинні використати для належного відпочинку і пошанування, зокрема, тіла.
Стійкість, про яку ми роздумуємо, — це про дисциплінований режим турботи про себе та про відновлення. І це особливо важливо в умовах хронічного стресу та невизначеності. Це і про сон, і про їжу, і про фізичну активність, і про час на тишу, відпочинок, навіть короткий, і про дозування новин. Ми постійно живемо у стресі новин, які на нас накочуються, як хвилі інформаційного моря. Уміння зберегти сили на ті битви, які справді важливі, і не розпорошитися на другорядне, — це справжня мудрість, що помагає встоятися.
Стійкість означає мати енергію не на один день, а настільки, наскільки буде потрібно для перемоги. Ми просимо сьогодні в Господа Бога здоров’я для душі і тіла нашого народу, здоров’я, яке є скарбом особистим і спільним. Нині, поспішаючи до храму, ми молимося за всіх тих, хто постраждав внаслідок війни, у кого війна забрала здоров’я. А нашою самодисципліною, упорядкованим життєвим ритмом, фізичною активністю і належною турботою про всі виміри людської істоти, зокрема тілесний, ми готуємо себе до довгої, витривалої, але переможної борні.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови український народ! Боже, залікуй рани того люду, який є Твоїм народом! Боже, благослови, захисти наших воїнів — дівчат і хлопців, які захищають нашу Батьківщину! Боже, зціли рани тих, що були поранені в тій нерівній і несправедливій борні, яку ворог розпочав проти нас! Боже, дай нам перемогу над злом і всім тим, що є його проявом у цьому світі! Боже, благослови Твоїм справедливим небесним миром українську землю!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
