Звернення Глави УГКЦ у 227-й день війни, 8 жовтня 2022 року
У щоденному відеозверенні до українців і всіх людей доброї волі Блаженніший Святослав розповів про ситуацію на фронті, продовжив серію роздумів про джерело стійкості українського народу й уділив архиєрейське благословення.
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні субота, 8 жовтня 2022 року, а український народ стоїть у нерівній борні з російським агресором уже 227-й день.
Упродовж останньої доби українська земля знову здригалася від російської зброї, від різного типу ударів, які завдавав ворог по наших містах і селах. На всій лінії фронту йдуть тяжкі, кровопролитні бої. Але найбільше наше серце болить за Запоріжжя, яке кілька разів упродовж доби ставало жертвою російських атак і ударів. Ворог намагається залякати це місто, яке заочно вже приєднав до російської федерації, і людей, які мужньо його боронять. Здригався під російськими ударами наш Харків. Ворог атакував центр міста, знищив одну із міських лікарень. Палає центр Харкова.
Злочинними є невпинні російські обстріли Запорізької атомної електростанції, яка розташована на окупованій росіянами території. На ЗАЕС почалася пожежа, відключене електропостачання, існує велика загроза нової атомної катастрофи.
Упродовж минулого дня і вночі ворог завдав по українських населених пунктах 7 ракетних і 12 авіаційних ударів, 80 ракетних ударів із різних реактивних систем залпового вогню. Постраждало 20 міст і сіл України, зокрема зазнала руйнувань критична інфраструктура, знищені житлові будинки. Знову за останню добу загинули люди. Було багато поранених. Україною далі тече людська кров.
Але Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Ми маємо замислюватися над тим, що є запорукою нашої стійкості, що нас робить сильними в обставинах війни на виснаження. Сьогодні роздумаємо над наступним правилом стійкості людини.
Стійкість — це про силу нашої єдності та взаємної підтримки. Стійкість — це про глибину і повноту людських стосунків. Ми знаємо, що людина — це істота, яку Господь Бог створив на свій образ і свою подобу і яка зростає, формується в мережі людських стосунків. Наша особистість, яку ми формуємо впродовж життя, є мереживом людських стосунків. Коли людина замикається в собі, обриває стосунки з іншими людьми, вона никне, стає вразливою, не може вистояти в час важких випробувань.
Тому в унісон із різними науковими дослідженнями слід ствердити, що наша стійкість базується на глибині наших стосунків — на рівні сім’ї, спільноти, народу, людства. Наша стійкість, здатність перетривати випробування, залежить від взаємної відданості й турботи, а також від здатності плекати взаємну довіру. Маємо не лише наважуватися довіряти, а й працювати над тим, щоб бути вартими довіри. І це, мабуть, один із тих уроків, який нам найважче дається на національному рівні. Але це наш виклик. Це для нас запрошення. І ми молодці, ми вчимося.
Ці труднощі нас гуртують, показують, що Господь Бог завжди ставить поруч із нами людей, яким можна і варто довіряти, і відновлює наші сили через них. Книга Премудрості Сираха каже: «Вірний приятель — це міцна захорона. Хто знайшов його, той знайшов скарб». І тому зараз, коли бачимо, скільки людей проявляють неймовірну мужність і витривалість, чесність і щедрість, професійність і людяність, росте відчуття віри у свій народ. Чути, як глибоко резонує в кожній клітині те Симоненкове «Народ мій є, народ мій завжди буде…». Нехай Господь Бог допоможе нам не боятися довіряти, а відтак бути гідними довіри і обмінюватися нашою силою — тоді ми встоїмося як народ.
Сьогодні, як і щосуботи, відповідно до традиції нашої Церкви, ми молимося за покійних. Запрошую вас помолитися, зокрема, за жертв цієї війни в Україні — за наших військовослужбовців, синів і дочок України, які віддали життя за її свободу. Пом’янімо їх у наших молитвах і заупокійних богослужіннях.
Бачимо, що кожен населений пункт України відкриває жахливі факти тортур, знущань, вбивств, які чинить російський окупант на українській землі. Цими днями новозвільнене місто Лиман показує нові жертви. Була знову відкрита велика братська могила, у якій знайшли вже трьох малих дітей. Помолімося за тих, кому ворог відмовив у гідному похованні, над ким не було чути співу церковних молитов, над ким не дзвонили церковні дзвони. Нехай сьогодні наша молитва за їх вічний упокій лунає до Господа Бога.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови наших хлопців і дівчат, які захищають Батьківщину! Боже, поможи нам відкритися до людських стосунків із тими, хто є поруч, і бути сильними, одне одного підтримуючи! Боже, благослови наш народ, нашу Батьківщину Твоїм справедливим миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
