EN

Звернення Глави УГКЦ у 224-й день війни, 5 жовтня 2022 року

5 жовтня 2022, 14:32 13

У щоденному відеозверенні до українців і всіх людей доброї волі Блаженніший Святослав розповів про ситуацію на фронті, продовжив серію роздумів про джерело стійкості українського народу й уділив архиєрейське благословення.

Слава Ісусу Христу!

Дорогі в Христі брати і сестри!

Сьогодні середа, 5 жовтня 2022 року, а в Україні вже 224-й день жахливої війни, яка зламала життя мільйонів людей, принесла багато смертей і яка, мабуть, увійде в історію як одне з найбільших лих початку третього тисячоліття, зокрема в Європі.

Упродовж останнього дня й останньої ночі на всій лінії фронту йшли тяжкі бої. Ворог невпинно обстрілює мирні міста і села України. Але ми дякуємо Господу Богу, Збройним силам України за те, що ми живі. Навіть більше, дякуємо за кожне звільнене містечко і село упродовж останнього дня, зокрема на Херсонщині.

За останню добу, відповідно до ранкових повідомлень, ворог атакував Україну 9 крилатими ракетами, завдав 6 авіаударів, здійснив обстріли із 56 реактивних систем різного типу. Постраждало 27 населених пунктів, зруйновано елементи інфраструктури міст, мирні будинки, знову є багато загиблих і поранених. Землею України течуть ріки сліз і крові. Ворог атакував Запоріжжя і місто Біла Церква на Київщині.

Але Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!

Сьогодні розпочнемо роздуми над правилами особистої стійкості людини в умовах цієї жахливої війни. Попередніми днями ми говорили про нашу всенародну, національну стійкість, про те, звідки українці беруть сили, щоб протистояти несправедливому агресорові і перемагати його. Тепер поміркуймо над тим, як кожному з нас, хто має свої слабкі й сильні сторони, власну вдачу, особисту життєву історію, вистояти в цій війні.

Ми відчуваємо, що це війна на виснаження. Отож як не дати ворогові виснажити мене? Як не дати ворогові забрати в кожного з нас життєві сили і як ці сили нам відновлювати? Щодо цього є кілька важливих правил. Бажаю розпочати ці роздуми з розгляду самого поняття особистої стійкості.

Особиста стійкість — це не непохитність чи непомильність, а радше вміння вставати після падіння, визнавати помилки, виправлятися, вчитися з них — смиренно, знову і знову. Це водночас уміння не судити тих, хто є поруч, у строю, хто похитнувся чи схибив, а навпаки — допомогти їм підвестися, винести урок, виправитися. Стійкість, якою я поділився, у мені зростає. У такий спосіб ми разом показуємо, що стоїмо.

Стійкість — це про відчуття цінностей і змісту. Саме тому ми повторюємо знову і знову, що з нами Бог, з нами правда, з нами перемога. Ми на своїй землі і боремося за свою свободу, за своє вільне майбутнє. Як казав наш Кобзар, у своїй хаті — своя правда, і сила, і воля. Не розчаровуймося і не падаймо духом, коли хтось нас не розуміє в нашій борні. Коли ми переможемо — усі все зрозуміють. Можливо, зараз нам не легко всім все пояснити. Нам треба вистояти. І в тому стоянні саме правда є зброєю, якої немає у ворога, але якої дуже багато в нас. Вона робить нас сильнішими. Зв’язок із цією правдою слід тримати так, як пілот тримає курс літака, і постійно з нею звірятися.

Можливо, хтось із вас подорожував у горах. Коли гора є в тумані і ми чітко не бачимо, куди підійматися, важливо мати канат, який нам дає провідник і за яким ми рухаємося вперед, навіть коли не бачимо кінця дороги.

Наші цінності — це наше рятівне коло серед бурхливих вод життя. Спілкуючись із нашими героями, які вистояли в російському полоні, я помітив, що вони всі в один голос твердили, що там передусім намагалися вкрасти в них цінності, навіяти їм, що вони нікому не потрібні, мовляв, про вас усі забули, ваша борня не має сенсу, тому не варто більше опиратися всьому тому, що ми хочемо з вами зробити.

Лише тоді, коли ми зберігаємо ціннісний орієнтир у нашому житті, тримаємося правди, цього канату, який виведе нас до остаточної перемоги, то розуміємо, що кожен крок, який робимо, є частиною великої подорожі і має сенс. Відтак це стає джерелом енергії для нашого поступу і дає нам наполегливість у русі.

Отож не знемагаймо, не зневірюймося, не даймо ворогові через його неправду і пропаганду вкрасти в нас орієнтири істини. Не віддаймо нікому тієї правди, за яку сьогодні боремося, яка є джерелом нашої стійкості.

Ми сьогодні просимо: Боже, благослови Україну! Боже, допоможи нам вистояти у цій борні! Боже, Ти є джерелом нашої енергії, нашої мужності! Боже, Ти — милосердний, тому, коли я падаю, перший спішиш, щоб мене підняти! Боже, Ти — джерело милосердя, життя і любові, будь поруч із нами, роби нас сильними! Боже, благослови Україну своїм справедливим миром!

Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.

Персони

Інші фото та відео

Дивіться також