Звернення Глави УГКЦ у 223-й день війни, 4 жовтня 2022 року

4 жовтня 2022, 12:48 35

У щоденному відеозверенні до українців і всіх людей доброї волі Блаженніший Святослав розповів про ситуацію на фронті, продовжив серію роздумів про джерело стійкості українського народу й уділив архиєрейське благословення.

Слава Ісусу Христу!

Дорогі в Христі брати і сестри!

Сьогодні вівторок, 4 жовтня 2022 року, а в Україні вже 223-й день великої, святотатської, кривавої війни. Упродовж останньої доби на всій лінії фронту, яка тягнеться від Харківщини до Херсонщини, ішли тяжкі, кровопролитні бої. Ми чуємо від наших солдат, що здебільшого це битви артилерії. Дев'яносто відсотків усіх поранень, які мають наші військові, – це поранення внаслідок артилерійських обстрілів. І лише десята частина – кульові поранення. Жахлива війна, яка засягає далеко своєю вбивчою рукою, навіть поза лінію фронту, винищуючи мирне життя в містах і селах на Сході та Півдні нашої Батьківщини.

Лише за одну добу по Україні було випущено три крилаті ракети, здійснено 12 авіаударів, близько сотні ударів із реактивних систем різного типу. Було знищено житлові будинки, критичну інфраструктуру близько 20 населених пунктів наших міст і сіл. Двічі під обстрілом опинилася Харківщина. Над ранок ворог знову вдарив по центру Харкова. Загинули люди, зокрема жінки і діти. На Харківщині росіяни навмисно розстріляли лікарню. Загинув лікар-анестезіолог, тяжко поранені медсестри, медичний персонал лікарні. Під бомбами опинився Краматорськ на Донеччині. Так само ворог рівняє із землею міста і села в Запорізькій області та на Дніпропетровщині. Знову здригався наш багатостраждальний Нікополь.

Але Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!

Ми продовжуємо наші роздуми над джерелом стійкості українського народу, тому що хочемо усвідомити, що робить нас сильними і дає нам можливість не знемагати, не опускати рук, а стояти в нерівній борні з ненаситним, кровожерливим окупантом. Одна із засад нашої стійкості – це віра в те, що перемога України неминуча. Вона неминуча, як світанок: хоч би як хтось хотів зупинити сонце, яке встає над землею, він цього ніколи не зможе зробити. І цю спільну всенародну мету ми наближаємо щоденними кроками нашої надії. Тому так важливо не стояти на місці, коли земля обертається так швидко. Важливо не стати заручниками маячні. Бо коли падають бомби, коли людина потрапляє в екстремальні обставини, то не знає, що робити, вона розгублена. У таких обставинах важливо чітко усвідомити мету свого життя, своєї діяльності, свого служіння.

Рух завжди потребує усвідомлення напрямку. І сьогодні маємо подбати про так звані мапи нашої надії для прийдешніх поколінь українців та всього світу. А ми, християни, джерелом надії маємо віру в Бога. Знаємо, що остаточною метою життя і боротьби людини є Він, наш Господь Бог і Спаситель, який сказав про себе: «Я є Альфа і Омега (початок і кінець».

До цієї спільної мети ми, як народ, маємо рухатися разом. За такої умови ми її обов'язково досягнемо. Жодна людина, як і жодна нація, не є островом. І виклики сучасності вимагають спільної надії, спільних кроків до її обріїв. Нехай Господь Бог поблагословить наш народ цими обріями спільної надії. Сьогодні в Україні всі – від малого до великого – мріють, моляться, борються і вмирають за свободу і незалежність Батьківщини. І ми знаємо, що наша надія певна, бо до неї нас кличе Господь.

Боже, благослови Україну! Боже, благослови наших дівчат і хлопців на фронті, які захищають нашу Батьківщину! Боже, пошли нашому народові Твого Святого Духа, який є духом єдності, сопричастя, об'єднання у спільноту і який показує горизонти нашої надії! Боже, Ти є нашою надією, на Тебе надіємося, Тобою хвалимося і ми не засоромимося!

Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.