Звернення Глави УГКЦ у 211-й тиждень повномасштабної війни, 1 березня 2026 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Цієї неділі минає вже 211-й тиждень великої, кривавої, повномасштабної війни, яку російський агресор розпочав проти України чотири роки тому. Цей тиждень пройшов під знаком споминів трагічної дати — 24 лютого 2022 року.
У столицях європейських і світових держав відбулися потужні, промовисті акції на підтримку України — акції солідарності з українським народом, який став жертвою несправедливої агресії. Не було чути голосів на виправдання агресора. Люди різного віку, різних соціальних груп і політичних уподобань, лідери громадської думки, представники органів влади різних держав своєю присутністю, увагою до нашого болю і страждання засвідчили підтримку та солідарність з Україною.
Сьогодні маємо добру нагоду подякувати всій світовій спільноті, яка в той чи той спосіб засуджує агресора і солідаризується з Україною. Ми дякуємо всім, хто, згадуючи трагічні події чотирирічної давнини, замислюється над тим, що конкретно потрібно зробити, щоб зупинити війну в Україні.
Особлива вдячність тим, хто з нагоди цієї сумної річниці організовує гуманітарні акції, збирає кошти й необхідні засоби, роздумує над особистою участю, щоб рятувати життя на нашій багатостраждальній українській землі. Усім людям доброї волі, знаним і незнаним друзям України висловлюємо щиру вдячність.
Пам’ять про початок цих трагічних подій спонукає нас до конкретних і рішучих дій, щоб якнайшвидше зупинити цю святотатську війну.
У ці дні ми також згадували Героїв України — наших воїнів, дівчат і хлопців, які віддали життя за Батьківщину. Вони стали символом стійкості й мужності, що промовляє не тільки до українців, а й до цілого світу. Ми молилися за їхній вічний спочинок і шукали найкращі способи підтримати наших живих героїв, які щодня і щоночі боронять Україну — наші міста і села.
Ми молилися за волонтерів, за всіх, хто видимим і невидимим способом захищає гідність і незалежність Батьківщини. І знову могли засвідчити перед світом: Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
Цього тижня відбулися важливі й символічні події у Ватикані та у Вічному місті. Двадцять четвертого лютого ми мали нагоду молитися за Україну в українській катедрі Святих мучеників Сергія і Вакха в Римі разом з українською громадою в Італії, представниками дипломатичного корпусу при Святому Престолі та численними друзями.
Ватиканська пошта випустила окрему марку і пам’ятний конверт, присвячений ювілейним подіям і свідченню мучеництва та розвитку нашої Української Греко-Католицької Церкви. Цю марку ми урочисто погасили у Ватиканських музеях. На ній зображений Патріарший собор у Києві під час одного з блекаутів, освітлений променями заходу сонця. Як собор Воскресіння, він несе в собі світло незахідного сонця, яким є воскреслий Господь наш Ісус Христос, присутній у матеріальній темряві серед свого народу в Києві.
Ця подія дала нам можливість промовити до всього світу, звернувшись до історії Київської митрополії. Марка пригадує про 30-річчя відновлення її структур, яке ми святкували минулого року. Київська митрополія народилася у хрещальних водах Володимирового хрещення 988 року і згодом породила сім інших митрополій нашої Церкви: три в Україні та чотири за кордоном — у Польщі, Канаді, США і Бразилії. Ми також згадували сумні роковини ліквідації нашої Київської митрополії в царській росії 1839 року та шлях її відродження в контексті відновлення незалежної Української держави. Пригадали й 20-річчя повернення осідку Глави Церкви до Києва, щоб наша Церква знову могла засяяти на всю Україну і на цілий світ.
У такий спосіб Папа Лев XIV і Святий Престол виявили близькість і підтримку нашій мученицькій Українській Греко-Католицькій Церкві. У події у Ватиканських музеях узяли участь представники Римської курії, журналісти, дипломати, єпископи, священники, монахи й монахині. Усі вони ще раз засвідчили свою солідарність із нашою Церквою, яка сьогодні об’єднує світове українство — як на рідних землях, так і в різних куточках земної кулі.
Ми продовжуємо шлях Великого посту, розпочинаємо другий тиждень цього благодатного часу. Хочу нагадати, що в цей період ми покликані до трьох духовних подвигів — молитви, посту й милостині.
Закликаю кожного з вас більше часу присвятити молитві — живій розмові з Богом. Святий Іван Золотоустий навчає, що молитва — це передусім прагнення Бога. Це не тільки слова чи жести, а й глибоке внутрішнє бажання бути з Ним. Оновімо це прагнення Бога — шукати Його понад усе у своєму житті. Тоді наша молитва стане справжньою, плідною і автентичною.
Піст — це також очищення наших органів чуття. Відмовляючись від звичних, навіть добрих, приємних речей, ми стаємо більш чутливими до духовної реальності. Тому заохочую всіх до праці над собою.
Невід’ємною складовою посту є і милостиня. Ніхто з нас не є настільки бідним, щоб не міг виявити милосердя до ближнього. Подаруймо те, що ми маємо і ким є, нашим потребуючим братам і сестрам, особливо в час війни. Ми бачимо, що милостиня рятує життя.
Бажаю всім плідного, благословенного і святого часу покаяння, навернення до Бога, сповіді та глибокого духовного життя цього тижня.
Хай Господь Бог благословить кожного з нас і дарує нашій багатостраждальній Україні свій справедливий, небесний мир.
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
