Звернення Глави УГКЦ у 202-й тиждень повномасштабної війни, 28 грудня 2025 року
Христос народився!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Цієї неділі ми вже відраховуємо 202-й тиждень великої війни в Україні, — тиждень, який знову приніс нові жертви.
Ні на хвилинку — ні вдень, ні вночі — не замовкала зброя. На жаль, украй цинічно російська сторона відкинула пропозицію різдвяного перемир’я в Україні. Особливо ворог атакує Південь нашої Батьківщини. Знову Одеса й Одещина були під масованими ударами. Також палали Запоріжжя, Кривий Ріг, Харків, Суми. Особливим театром бойових дій є вільна, деокупована, збережена героїчним захистом нашого війська українська Донеччина.
Ми особливо просимо Господа Бога про захист для наших захисників біля Вовчанська і Куп’янська на Харківщині, біля Покровська й Мирнограда на Донеччині та біля Гуляйполя на Запоріжжі.
Ворог атакував і західні області України. Навмисно щоночі продовжується нищення критичної інфраструктури наших міст.
Цього тижня ми відчули різке похолодання. Багато наших людей у різних містах і селах знову опинилися без світла, тепла та всіх інших необхідних засобів для того, щоб жити в зимових обставинах.
Однак Україна стоїть, вона зранена і втомлена, але незламна і нескорена. Тому й цієї неділі ми хочемо, щоб увесь світ знав і чув: Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
Цього тижня разом з усім світом Україна святкувала Різдво. Властиво, відповідно до нашої української традиції, розпочався цілий різдвяний цикл наших свят, народних звичаїв — час славної української коляди.
Вчетверте українці святкують Різдво під час війни. І цей різдвяний час, це свято приходу нашого Спасителя до нас в людському тілі, є моментом, коли в Україні переплітається смуток і радість, сльози й усмішки. Українці святкують Різдво, хоча обставини, у яких вони це роблять, стають щоразу драматичнішими.
І справді, коли ми споглядаємо на землю, на цю темряву, яку розсіває довкола нас російський окупант, хочеться плакати. Але коли піднімаємо очі до небес, бачимо вифлеємську зорю та небесне світло і чуємо спів ангелів: «Слава во вишніх Богу, і на землі мир у людях благовоління», — якась нелюдська, Божественна, небесна радість наповнює нас.
Тому ми святкуємо Різдво. Для нас Різдво — це завжди момент зустрічі Бога і людини. Це зустріч з тими людьми, які потребують, щоб їх хтось надихнув вірою, надією і любов’ю. Різдво в Україні — це момент величезної солідарності, коли ми передаємо ближньому все те, що отримали від Бога. Тому це є момент, коли серед темряви ми просвітлюємо одне одного, ділимося тим, що несе світло, тепло і затишок.
Наша коляда — це добра нагода відвідати одне одного з різдвяною радістю, скласти одне одному побажання, помогти одне одному у скруті, прийняти у свої домівки того, хто, як Пресвята родина, перебуває далеко від дому або його цілковито втратив.
Україна, святкуючи Різдво, утверджується у вірі. Україна, святкуючи Різдво, віднаходить нашого Спасителя, що сьогодні народився між нами, воплотився, став і українським воїном, який захищає Батьківщину, і біженцем, який покинув свою домівку, і волонтером, який допомагає всім потребуючим, і рятувальником, який гасить пожежі, і медиком, який рятує людське життя.
Син Божий воплочується в тіло, плоть нашого народу. І тому ми тішимося і співаємо, що й сьогодні, в умовах страшної війни, з нами Бог!
Вітаю всіх з Різдвом Христовим! Прагну, щоб увесь світ побачив, що Україна святкує Різдво. Хочу поділитися світлом різдвяної надії з України з усіма людьми доброї волі в різних куточках земної кулі.
Але найбільшою молитвою України в час Різдва є молитва за мир. Ми святкуємо народження Князя миру, який із небес приносить Божий мир для України. Молимося за всіх тих, хто працює над формулами, угодами, домовленостями справедливого миру для України і над завершенням цієї святотатської війни.
Хай Господь Ісус Христос, народжений сьогодні між нами, благословить нашу Батьківщину своїм справедливим, небесним, різдвяним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків! Амінь.
Христос народився!
