Звернення Глави УГКЦ у 20-й день повномасштабної війни, 15 березня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі, брати і сестри, сьогодні, 15 березня 2022 року, ми в Україні переживаємо вже 20-й день жахливої війни.
Україна стоїть. Україна перемагає. Україна бореться. Україна вірить. Вірить в Бога, вірить в Його істину, вірить в те, що Бог є з нами. Бог є по стороні тих, хто є жертвою несправедливої агресії. Ми віримо, що сам Господь терпить у тілі нашого народу. Ми віримо, що Він як Глава Тіла свого, своєї Церкви бере на себе сьогодні рани України.
Цієї ночі знову палали наші міста. Знову зранене наше місто Київ. Люди загинули. Російські бомби знову падали вночі на голови мирних жителів, які намагалися спокійно спочивати.
В цих днях ми бачимо, як Церква служить своєму народові. Церква є зі своїм народом. Наші священники на окупованих територіях в оточених містах разом з нашим народом переживають його болі, труднощі, страждання, проливають разом з ним сльози і разом з ним моляться. Наші парафії перетворилися на центри соціального служіння, де багато людей можуть отримати захисток, а відтак засоби для існування.
Як мені гірко споглядати, як до наших парафій за кусочком хліба щодня приходять старші люди — дідусі, бабусі, яким так важко рухатися. А скільки їх сьогодні є покинутих, залишених сам на сам, самотніх у холодних квартирах, найбільш заражених на російські бомби!
Каже народна мудрість: «Людина, яка старіється, оновлюється духом». Як сьогодні важко дивитися на сльози старців! На тих, хто сьогодні, є чи не найбільш вразливими серед нас. Хочу заохотити вас думати, служити і молитися за покинутих старців України. Бо хто вміє поважати старість, той зможе бути мудрим. Хто вміє поважати старших, той матиме силу для того, щоб вистояти у цій боротьбі за правду.
Ми сьогодні молимося за всіх тих, хто намагається допомогти Україні, хто з нами солідаризується, хто відчуває наш біль, як свій рідний. Ми молимося за пошук розв’язки цієї війни. Шукаємо можливостей не тільки боронитися у військовий спосіб, але й зробити все для того, щоб ця війна якомога швидше закінчилася.
Я сьогодні вкотре звертаюся до могутніх світу цього: Не будьте сторонніми спостерігачами болю і горя України! Не дивіться лише по телевізору, як нас вбивають! Робіть щось! Зробімо все для того, щоб зупинити цю війну, яка є сьогодні раною цілого людства!
Ми сьогодні постимо і молимося. Найперше, молимося за наше українське військо. Я кожного з вас заохочую упродовж кожного дня хоча б один раз молитися «Отче Наш» і «Богородице Діво» за наших солдатів — дівчат і хлопців, які сьогодні вмирають за Україну. Молімося за жертв війни. Але, найважливіше, молімося разом за мир в Україні, за те, щоб небо над Україно не було більше небом, сповненим бомб, але Божого миру і благословення.
Боже великий, єдиний, нам Україну храни!
Благословення Господнє на вас з Його благодаттю і чоловіколюб’ям завжди, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
