Звернення Глави УГКЦ у 192-й тиждень повномасштабної війни, 19 жовтня 2025 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Цієї неділі минає вже 192-й тиждень від початку повномасштабного вторгнення російських військ на мирну українську землю. Хоча ми пам’ятаємо, що війна розпочалася ще у 2014 році. Уже понад 11 років наша земля щоденно зрошується невинною кров’ю наших захисників, а також мирних мешканців України.
Цього тижня важкі бої не вщухали на фронтах нашої Батьківщини. Осередками протистоянь стали бойові дії на Донеччині та Запоріжжі. Наші захисники докладають надлюдських зусиль, щоб не тільки зупинити ворога, який переважає чисельно, живою силою й озброєнням, але й відкинути його, контратакуючи та звільняючи наші міста й села.
Ми вкотре сьогодні хочемо подякувати Господу Богу і Збройним силам України за те, що ми живі, що можемо служити Богові й українському народові.
Цей тиждень особливо ввійде в історію як тиждень масованих ударів російських військ по енергетичній інфраструктурі України. Майже в усіх областях України були введені екстрені відключення електроенергії. Ми хочемо подякувати нашим енергетикам, які невтомно день і ніч працюють, щоб забезпечити світло й тепло для наших міст і сіл. Просто уявімо, як у великому місті в холодну пору року немає світла, тепла й води — тоді багатоповерхові будинки перетворюються на холодні смертельні пастки, у яких просто неможливо жити.
Працюють центри незламності. Ми у своїх парафіях і монастирях робимо все, щоб зігріти українців, надати людям всю необхідну допомогу в таких надзвичайних обставинах.
Ми вдячні Папі Леву XIV за те, що підіймає голос на захист цивільного населення України й що він вкотре заявив: такі злочини є порушенням міжнародного права. Святіший отець закликав до негайного припинення терору проти мирного населення України.
Зокрема, у ніч на 17 жовтня масованим ударом була майже знищена інфраструктура нашого Кривого Рогу — великого міста. Але ми хочемо, щоб увесь світ почув: жодні атаки, жодні удари, жодні злочини російських військ не зламають сили й волі України, — волі до життя і сили до боротьби за нашу свободу.
Тому хочемо вкотре сьогодні промовити до всього світу: Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
Цими днями відбувається особлива місія — візит Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій до Норвегії. Релігійні лідери України різних конфесій і навіть різних релігій виконують адвокаційну місію на захист нашого народу й нашої держави.
Це дало можливість цієї неділі відвідати нашу громаду в Осло, столиці Норвегії. Разом із владикою Богданом Дзюрахом, нашим апостольським екзархом для Німеччини і країн Скандинавії, ми намагалися зустрітися з нашими людьми, відвідати наше посольство, зробити все, щоб наші вірні, наші люди, які нині проживають у цій скандинавській країні, відчули, що їхня Церква-мати про них дбає й огортає їх пастирською опікою.
Наступними днями ми матимемо зустріч із королем Норвегії, щоб промовити до нього Божим словом. Також відбудуться зустрічі з Норвезьким біблійним товариством і представниками різних конфесій — аби розповісти правду про Україну та залучити підтримку християн Європи в усіх справах, необхідних для порятунку людського життя в Україні сьогодні.
Цей тиждень, мабуть, запам’ятається ще однією важливою міжнародною подією. Ми хочемо висловити вдячність Конференції польських католицьких єпископів, які в підсумковому документі і заяві Асамблеї єпископату Польщі стали на захист українських емігрантів у Польщі. Вони наголосили на необхідності дотримання прав наших людей, на неприпустимості ксенофобії й маніпулювання трагедією військових біженців у політичних цілях. Навпаки, польські католицькі єпископи закликали до солідарності з Україною, до всіх можливих зусиль, щоб стримати російського агресора й захистити Європу від жахіть війни.
Ми дякуємо братам-єпископам із Польщі та сподіваємося, що їхній голос буде почуто в інших країнах Європи і світу — щоб гідність не тільки українських емігрантів, а й усіх людей, яких тяжка доля змушує покинути батьківщину, була пошанована. Наші люди мають знайти гідне місце в тих країнах, де нині перебувають.
Наша Церква дотримується особливого принципу душпастирства наших емігрантів, який проголошує: «Інтеграція — так, асиміляція — ні». Ми готові надати необхідну душпастирську, а також юридичну допомогу, щоб наші люди відчули себе захищеними там, де нині проживають. Ми дякуємо всім християнам і людям доброї волі, які не лише гостинно приймають наших людей у свої країни та домівки, але й відкривають для них свої серця.
Цей тиждень був також особливим тижнем молитви вервиці за мир у світі й припинення війни в Україні. 14 жовтня минуло п’ять років ініціативи «Вервиця єднає» — щоденної молитви о 20:00 за київським часом, яка об’єднує тисячі, десятки тисяч людей по всьому світу. Я дякую всім, хто щодня молиться за Україну, за наш багатостраждальний народ.
Зокрема, хочу подякувати нашим дітям, які цього тижня відгукнулися на ініціативу Школи святого Йосифата з Торонто й провели 13 жовтня в молитві вервиці за Україну. Прошу вас, дорогі діти, кожного місяця, у тринадцятий день, не забувайте єднатися в цій могутній молитві, яка здатна зупинити війни у світі — і, зокрема, війну в Україні.
Ми просимо: Боже, благослови! Твоїм благословенням віднови наші сили. Твоїм благословенням підсиль нашу надію.
Боже, благослови! Нехай Твоє благословення буде бальзамом і ліками Духа Святого на наші рани.
Боже, благослови! Дай нам світло серед темряви.
Боже, благослови й пошли Твій небесний, справедливий мир на нашу Церкву, на наш народ, на нашу героїчну, багатостраждальну Україну!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
