Звернення Глави УГКЦ у 189-й тиждень повномасштабної війни, 28 вересня 2025 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Минає вже 189-й тиждень великої, повномасштабної війни. Цей тиждень, без сумніву, увійде в історію завдяки саміту Організації Об’єднаних Націй, де очільники держав, могутні світу цього, намагалися вирішувати проблеми сучасності. Україна, наш біль і наша рана, війна на нашій землі стояли в центрі уваги.
Але водночас російські війська продовжували вбивати в Україні. Щоночі наші міста і села зазнавали ударів різними видами повітряних цілей. Створюється враження: що більше відбувається дипломатичних розмов на найвищому рівні, то жорстокіше ворог атакує Україну. У такі моменти згадуються слова апостола Павла, що ми, українці, «стали видовищем і світові, й ангелам, і людям» (І Кор. 4, 9). Світ дивиться, розводить руками, але, на жаль, війна триває.
Особливим болем цього тижня стала смерть 24-річної жінки Тетяни Сакіян. Будучи вагітною, вона отримала тяжкі опіки під час обстрілу Києва 7 вересня. Дитину врятували кесарським розтином, але вона й досі перебуває у важкому стані. Лікарі борються її за життя. Мати померла. Ця дитина сьогодні є образом України, яка бореться за право жити в сучасному світі.
Та разом із тим наближається важливе свято для всіх українців. Першого жовтня ми святкуватимемо Покров Пресвятої Богородиці, а водночас День захисників України. Саме вони – наші воїни, хлопці й дівчата, щодня творять простір життя для цієї новонародженої сирітки. Вони є справжніми борцями за справедливий мир – для України, Європи й цілого світу. Від усього серця вітаємо їх із цим святом і дякуємо їм за те, що ми живі, що ціною власного життя вони виборюють для нас можливість вільно жити на рідній землі.
Ми особливо молимося за тих захисників, які віддали життя за Батьківщину. Церква ніколи не благословляє війни, бо війна є найбільшим злочином проти Бога і людини. Але Церква молиться за воїнів світла і миру, які захищають людське життя. Молимося за полонених, зниклих безвісти, поранених, за тих, що лікуються в медичних закладах в Україні й за кордоном, а також за їхні родини. Дякуємо українському війську, що ми можемо далі жити, молитися і служити Богові й людям. І від їхнього імені на весь світ вкотре сьогодні проголошуємо: Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
У жовтні ми, як спільнота нашої Церкви в Україні й у всьому світі, відповідаємо на заклик Святішого Отця Лева, щоб цей місяць став особливим часом молитви за мир. Папа закликає щодня молитися на вервиці – за мир в Україні і у всьому світі.
Прошу всіх вірних долучатися до нашої «живої вервиці», яка щодня об'єднує завдяки прямій трансляції сотні тисяч людей у всьому світі. Заохочую також долучатися до безперервної молитви на вервиці, яка триває ось уже стільки часу. Ми віримо: молитва здатна зупинити демона війни. Єднаймося у цій вселенській молитві під проводом Святішого Отця Лева, якого український народ проголосив Папою миру.
Нещодавно я отримав цікавого листа від українських дітей із школи Святого Йосафата в Торонто. Вони разом із батьками і вчителями пропонують, щоб молитва за навернення росії та за мир в Україні тривала не лише один місяць, а й щомісяця – у 13-й день, коли діти нашої Церкви долучилися до дитячої молитви на вервиці, як цього просила Богородиця у Фатімі.
Тому звертаюся до всіх дітей України й нашої Церкви: ваша молитва має особливу силу. Вона відкриває небо, непорочне серце Богородиці. Нехай діти України щомісяця 13-го числа єднаються в молитві за навернення росії та за мир. Ми віримо, що Божа сила сильніша за будь-яку неміч чи злобу.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови наших дівчат і хлопців на фронті! Боже, прийми наші сльози, молитви і стогін, що здіймаються з української землі до Тебе, до небес! Боже, зглянься на нашу кров, на наші рани! Господи миру, благослови нашу багатостраждальну Україну Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
