Звернення Глави УГКЦ у 16-й день повномасштабної війни, 11 березня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі, брати і сестри, сьогодні 16-й день страшної війни. Цей день, 11 березня 2022 року, Україна стоїть, Україна бореться, Україна лікує рани війни, рятує, пригортає своїх дітей, які страждають.
Якось так виявляється, що ця війна стає війною, в основному, проти цивільного мирного населення. Навіть за офіційними даними за ті дні загинуло набагато більше цивільних людей — жінок, дітей — аніж військових. Ми оплакуємо дітей України, невинних жертв цієї війни.
Але Україна засвідчує на цілий світ незламність нашого духу, незламність нашої волі будувати вільну, демократичну, незалежну державу. Ми подивляємо цілий світ своєю силою, яка дає нам можливість вірити в перемогу. Переважна більшість людей України вірить, що Україна перемагає. І ця віра, віра в Бога і віра у силу правди і добра допомагає нам рухатися вперед.
Спілкуючись з нашими воїнами, за яких ми особливо сьогодні переживаємо, я постійно чую одне єдине прохання: «Моліться за нас!» Я хочу передати це прохання українського війська, в руках якого сьогодні лежить доля України, усім вам, які чуєте мене. Моліться, моліться за наше українське військо, яке сьогодні захищає мир України, Європи і світу!
У цих днях, спілкуючись з багатьма людьми, з біженцями, з жінками, з дітьми, в їх очах я бачу бажання вернутися додому. Вони мені так і кажуть: «Ми хочемо додому! Ми хочемо відбудувати наші домівки! Ми не хочемо покидати рідної землі!» І хоча сьогодні вже понад 2 мільйони людей залишило Україну, діти України хочуть жити на своїй мирній землі. Тому ми сьогодні огортаємо нашою християнською любов’ю усіх тих, хто вимушено полишає свої домівки. Ми молимося за тих, хто потрапив в оточення цілими містами.
В цих днях мені розповіли про обставини міста Славутич, розташованого безпосередньо біля чорнобильської зони. Цю територію позбавили електрики, є велика небезпека поширення нової хвилі радіації з чорнобильського реактору. Але там наш священик зі своєю дружиною, будучи в повному оточенні, залишається із своїм народом, зі своїми людьми.
Сьогодні я закликаю усіх мешканців України, усіх громадян України: там, де ви є, зміцнюйте нашу державу! Наше військо воює, але ми, громадяни України, повинні зміцнювати наші державні структури так, як можемо: вчителі розпочинають навчання, селяни мають готуватися до посівної компанії, усі ми, громадяни, маємо виконувати зарядження цивільної військової адміністрації.
Україна має працювати і жити для того, щоб вистояти у цій війні.
Кожен має свій фронт. Кожен має свій блокпост. І ми мусимо разом як єдиний народ дбати про гідність людського життя і спільне благо нашого народу, скріплюючи державні інституції.
Я сьогодні хочу щиро подякувати усім тим, хто на міжнародному і міжрелігійному рівні все роблять для того, щоб зупинити війну. Я дякую православним братам, зокрема у Німеччині і Західній Європі, Російській Православній Церкві закордоном, яка намагається служити біженцям і звертається до священноначалія в Росії про необхідність негайного припинення війни. Я дякую Всесвітній Раді Церков, яка робить усе для того, щоб зупинити цю війну. Дякую католикам і протестантам Франції, які окремим зверненням намагаються зробити все, щоб зупинити кровопролиття на нашій землі.
Молімося за Україну! Будьмо її голосом у світі! Нехай милосердний Господь допоможе зупинити це безумство!
Боже, Великий, Єдиний, нам Україну храни!
Благословення Господнє на вас з Його благодаттю і чоловіколюб’ям завжди, нині і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
