Звернення Глави УГКЦ у 141-й тиждень повномасштабної війни, 27 жовтня 2024 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Продовжуємо рахувати дні й тижні війни. Ось минає вже 141-й тиждень великої кривавої війни. Знову в Україні гинуть люди, ллється невинна кров. Наші військовослужбовці героїчно захищають Батьківщину на всіх фронтах.
Минулого тижня ми особливо сумували за черговими жертвами російських атак на наші міста й села. Вбито десятки, поранено сотні людей у Києві, Запоріжжі, Дніпрі та Кривому Розі. Біль українців, можна сказати, зростає з кожним днем.
Водночас відкрилася ще одна глибока рана в серці нашого народу. Усім стало відомо про страшні зловживання в лікарських комісіях, які визнавали непридатними до військової служби тих, хто має обов’язок захищати Батьківщину.
Ми побачили явище корупції в найогидніших формах. Корупція подібна до корозії. Як корозія, що роз’їдає метали зсередини, хоч назовні вони можуть зберігати гарний, привабливий вигляд, так само корупція, яка нищить людське сумління, людські стосунки, державні інституції, — роз’їдає зсередини Україну. Це явище є тяжким моральним злочином. А в умовах війни ми його можемо назвати моральною диверсією проти України.
Корупція підточує здатність нашої держави боронитися, знекровлює наше суспільство. Тому таке обурення в народі викликало те, що корупція вразила сумління медиків, тих, кому народ звик довіряти найдорожче — власне здоров’я, а у випадку призову на військову службу ще й своє життя.
Пригадаймо, що під час Революції Гідності ми, як народ, разом сказали собі й державним чиновникам, політикам, тим, кому довірили державну владу: «Ні корупції!». Сьогодні ми мусимо вкотре повторити це моральне гасло. Бо лише подолавши корупцію людського серця, ми зможемо вповні стати здатними витримати величезні навантаження, які накладає на плечі нашого суспільства, державних інститутів і кожного з нас зокрема лихо святотатської війни.
Але ми довіряємо не так слабкій людині, як Богові в тій борні. Тому сьогодні вкотре хочемо сказати, що в усіх цих болях, навіть у гніві, ми продовжуємо ходу до свободи. Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Минулий тиждень був багатий також на гарні, світлі події в житті нашої Церкви. Я мав нагоду відвідати з офіційним візитом Вселенського Патріарха Варфоломея в його осідку древнього міста Константинополя.
Відчувалося, що Церква-мати піклується про своїх дітей. Я вкотре почув з уст Вселенського Патріарха, як він радіє життям і розвитком нашої Української Греко-Католицької Церкви: «Хіба ж мати може не тішитися своєю дитиною? Хіба може не тішитися, коли вона росте?». Сьогодні серед очільників Церков і держав не багато тих, хто тішиться життям і розвитком саме нашої Церкви.
Розповівши Патріарху Варфоломеєві, чим живе наша Церква і наш народ, я висловив йому слова подяки. Зокрема, подякував за чітку і одностайну позицію Константинопольського патріархату стосовно ідеології «русский мір», який [патріархат] на останньому Синаксисі визнав цю доктрину єрессю. Саме православним ієрархам, православному світові належало тут сказати своє слово.
Цієї неділі завершився Синод Єпископів Католицької Церкви. Ми цілий місяць разом із Папою Франциском та майже 500 делегатами з усіх куточків земної кулі крокували разом, роздумуючи над тим, якою має бути Вселенська Церква в умовах нової культури, що народжується на наших очах, як ми, християни, повинні сьогодні діяти у світі, що позначений жахіттями війни в різних країнах, зокрема в Україні. Вчора ми проголосували за підсумковий документ, який є плодом праці цього Синоду, щоб Божий Дух, який спочиває на Церкві, допоміг оновлювати обличчя своєї Невісти, а Христова Вселенська Церква була завжди молодою, свіжою, актуальною і справді могла відповідати на виклики сьогодення.
Сьогодні ми разом із повнотою Вселенської Церкви та нашими православними братами просимо в Господа Бога перемоги і миру для України. Боже, благослови наш народ! Боже, благослови наше військо! Боже, благослови наших дівчат і хлопців на фронті! Боже, благослови всіх добрих людей в різних куточках земної кулі, які вболівають за Україну, підтримують нас, за нас моляться і нам допомагають! Боже, благослови нашу багатостраждальну Батьківщину Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюбʼям, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
