Звернення Глави УГКЦ у 135-й день війни, 8 липня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні п’ятниця, 8 липня 2022 року, і український народ уже 135-й день стримує повномасштабну російську навалу, яка ступила своєю ногою на українську землю і торкається її своєю вбивчою рукою. Ми дякуємо Господу Богу і Збройним силам України, що дожили до цього ранку, можемо бути разом, стояти перед Божим обличчям, жити і служити Богові та Україні.
Упродовж минулого дня та останньої ночі в Україні знову загинуло і було поранено багато людей. Ворог продовжує наступати, зокрема на межі Луганської та Донецької областей, штурмує Краматорськ, Слов’янськ і Бахмут, піддає нищівним ракетним ударам наші міста і села. Від ракетних ударів знову потерпав Харків, Дніпропетровщина та південь країни. Десятки людей постраждало внаслідок тих жорстоких атак ворога.
Але Україна стоїть. Україна бореться. Україна молиться. І Україна перемагає, передусім зло у власному серці.
Останніми днями ми роздумували над правилами невидимої духовної боротьби, бачили, яке лихо приносить у життя людини гріх, як він спустошує, нищить наш розум, нашу волю, наші почуття, наш внутрішній простір. Ми говорили, що потрібно боротися за свободу, за особисту свободу від гріха. При цьому ми наголошували, що ключем до цієї свободи, необхідною умовою і способом, як християни вчаться перемагати, є покаяння.
Від сьогодні ми роздумуватимемо над тим, як перемагати зло. І розпочнемо ці роздуми з розгляду восьми головних гріхів і протилежних до них чеснот. Бо досвід боротьби зі злом, який має Христова Церква, каже, що замало тільки боротися з гріхом, потрібно розвивати в собі певні якості, риси, протилежні до тієї немочі, яка нам дошкуляє. Коли, наприклад, ми помічаємо в собі якусь пристрасть, що дезорієнтує наші природні сили, то потребуємо відповідної «лікувальної гімнастики», щоб виправити саме цю «ваду» нашої «духовної постави».
Перший із таких головних гріхів називається обжерливістю, а протилежна до цього гріха чеснота, яка визволяє нас від цієї пристрасті, — це поміркованість, зокрема в їді та питті. Ми добре знаємо, що людина потребує їсти і пити. Господь Бог створив нас несамодостатніми істотами: щоб жити, існувати в цьому видимому світі, у нашому тілесному вимірі ми маємо їсти і пити. Проте іноді ці природні людські потреби дезорієнтовані, внаслідок чого перетворюються на гріх, який має здебільшого дві риси. Насамперед обжерливістю грішить той, хто споживає їжу в необмеженій кількості. Кажуть Отці Церкви, що часом диявол забирає в людини відчуття насиченості. І тоді, хоч би скільки особа споживала їжі і напоїв, їй завжди цього замало. На жаль, цим гріхом сьогодні позначена велика частина людства, зокрема з так званих країн достатку. Друга риса цього гріха — людина шукає насолоди від їжі і споживає її не для того, щоб зміцнити свої фізичні сили, а щоб отримати насолоду. І хоч би скільки вона отримувала цієї насолоди, їй завжди буде замало.
Що ж нам потрібно, щоб навчитися керувати собою в цій базовій людській потребі? Тут приходить нам на допомогу чеснота поміркованості в їді. Однією із важливих аскетичних вправ, які дозволяють нам упорядковувати цю пристрасть, є піст. Ми зараз переживаємо Петровий піст, за допомогою якого готуємося до свята Верховних апостолів Петра і Павла. Піст у духовно-аскетичному житті віруючої людини можна порівняти з навчанням на водійських курсах. Якщо хтось не вміє керувати транспортним засобом, то наражається на велику небезпеку здійснити аварію, покалічити себе самого і тих, хто поруч. Декому потрібно довго вчитися, щоб авто почало його слухатися.
Ми сьогодні просимо Господа Бога, щоб навчив нас перемагати зло, бо коли хтось вміє керувати своїми базовими потребами, коли опанує невпорядковане прагнення їсти і пити, то поборе дуже багато інших гріхів, які народжуються з цього гріха обжерливості.
Звертаюся сьогодні до всіх із закликом до молитви і посту, зокрема за тих українців, наших братів і сестер, цивільних і військових, які пропали безвісти. Доля рідних, які отримали звістку, що їхній син чи їхня донька пропали безвісти, перетворюється на пекло на землі. Як жахливо не знати, чи ще живе твій син, твоя донька, твій чоловік, твоя жінка… Жахливо не знати, як за них молитися, не мати ні від кого достовірної інформації про те, де вони і як їм можна допомогти… Прошу сьогодні: пожертвуймо наш піст, зокрема нашу молитву, за тих, хто вважається зниклим безвісти, за тих, хто не має що їсти і пити, за тих, кого ворог тримає в концентраційних, чи фільтраційних, таборах, за тих, чия доля є справді тільки в Божих руках.
Боже, благослови Україну! Боже, навчи нас перемагати зло! Боже, даруй нам перемогу над тим, хто несе зло, смерть, убивство на українську землю! Боже, благослови дітей України!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
