Звернення Глави УГКЦ у 131-й день війни, 4 липня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні понеділок, 4 липня 2022 року, і український народ уже 131-й день протистоїть величезній кровожерній російській навалі, яка нищить нашу землю, наші міста і села, вбиває жінок і дітей, заливає українську землю нашою кров’ю.
Упродовж останньої доби на сході та півдні України велися тяжкі бої. Мабуть, найзапеклішими вони були на Луганщині та на півночі Донеччини. Росія окупувала територію Луганської області та здійснила потужну атаку на Слов’янськ і Краматорськ, два міста-символи Донецької області, з яких почалася російська агресія проти України у 2014 році. У тих містах росіяни завдали удару касетними бомбами. За повідомленнями, є багато вбитих і поранених, серед них чимало дітей. Ми віддаємо в Божі руки всіх невинно убієнних, поручаємо їх Божому милосердю і молимося за їх вічний спочинок. Так само ворог потужно обстрілював Харків на півночі та Миколаїв на півдні нашої Батьківщини.
Але Україна стоїть. Україна бореться. Навіть більше, ми бачимо, що кожний такий злочин, який чинить окупант на нашій землі, утверджує волю українців у бажанні боронити свою Батьківщину, захистити життя та здоров’я жінок і дітей. Ми дякуємо Господу Богу і Збройним силам України, що дожили до цього ранку і можемо бачити світло денне.
Сьогодні я б хотів роздумати над наступним етапом цієї невидимої боротьби, про яку ми ведемо мову впродовж останніх днів. Ми говорили про те, що, нападаючи на людину, ворог людського роду навіює їй лиху думку і намагається заполонити цією думкою її розум і серце. Наступна, четверта стадія духовної боротьби є чи не найважливішою, тому що коли ми вже допустили ворога у свій внутрішній світ, у своє серце, він намагається полонити, захопити нашу волю, хоче, щоб ми дали згоду на гріх і таким чином уже згрішили, ще перед тим як виконаємо грішний вчинок. Така згода — це прийняття лихої думки, що рівносильне поразці в боротьбі. Якщо вчора ми порівнювали внутрішню боротьбу проти лихої думки з вуличними боями, із намаганням війська не пропустити ворога в центр міста, то коли особа сприймає цю думку і дає згоду своєї волі — це рівнозначне капітуляції. Прийнявши лиху думку і вирішивши її здійснити, людина вже згрішила, навіть якщо гріховний задум ще не виконаний повністю і не має зовнішнього прояву. Ми бачимо, що своєю атакою на людину ворог хоче полонити її волю.
Тому, ведучи духовну боротьбу, ми ніколи не маємо здаватися, підкорятися злу, бо, підкорившись, одразу програємо і потрапляємо в рабство. І тоді чинимо те, чого, можливо, і не хочемо, як каже апостол Павло: «Вже не я чиню це, а той гріх, який живе в мені».
Роздумуючи над цими правилами духовної боротьби, ми, мабуть, сьогодні думаємо про те, як багатомільйонний український народ чинить героїчний опір нападнику. Ворог хоче залякати наш народ. Багато хто, спостерігаючи за ходом цієї війни, говорить, що нападник переходить до тактики терору, завдаючи ракетних ударів по мирних містах і селах, щоб залякати українців і змусити їх капітулювати. Але ми не хочемо бути рабами зла. Ми розуміємо: для того щоб бути вільними людьми, треба бути свідками, слугами добра, яке ми хочемо чинити, втілювати в нашому житті.
Ми сьогодні просимо: Господи, утвердити нашу особисту волю і волю нашого народу в добрі! Дай нам силу вистояти в тій невидимій борні, бо ми можемо побороти зло не самотужки, а завдяки силі та благодаті Святого Духа! Дай нам того дару Духа Святого, яким є кріпость, зроби нас мужніми, щоб ми гідно могли перемогти в цій духовній боротьбі! Боже, благослови Україну! Боже, благослови всіх тих, що вірять у перемогу добра! Боже, благослови всіх тих, що чинять спротив злу! Боже, не дай ворогові людського роду спаралізувати страхом нашу волю! Боже, Ти є джерелом нашої свободи, лише в Тобі, у Твоєму Дусі ми можемо бути вільними, гідними людьми! Боже, благослови синів і дочок України!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.