Звернення Глави УГКЦ у 129-й тиждень повномасштабної війни, 4 серпня 2024 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Ось минає вже 129-й тиждень війни, великого протистояння на всій лінії фронту, який приніс багато кривавих втрат. Ворог намагається за всяку ціну прорватися до міста Покровськ на Донеччині, де перебуває наш священник зі своїм народом. Тому особливі молитви вся наша Церква підносить за тих наших душпастирів і вірян, над якими щоденно чигає небезпека смерті.
Минулого тижня ворог за одну ніч здійснив найбільшу за весь останній рік масовану атаку з повітря на Київ: близько 40 різних видів ударної зброї було знищено над нашою столицею. Під російськими ударами щодня перебувають Харків і Запоріжжя, Кривий Ріг і Одеса. Ми просимо в Господа Бога сили протистояти злу.
Однак цього тижня відбулася також світла, радісна подія, яку готували майже два роки — великий обмін в’язнями-полоненими між злочинною росією і країнами Заходу. Двадцять шість громадян Німеччини, США, Норвегії, Польщі, Словенії, нарешті, змогли повернутися додому. Ми дякуємо Господу Богу за врятовані життя. Кожний такий обмін є світлом надії для десятків тисяч незаконно ув’язнених, які щодня зазнають страшних тортур у російських в’язницях, місцях смерті і знущання.
Наприкінці цього тижня відбулася також важлива духовна подія в житті нашої Церкви — щорічна Патріарша проща до древнього міста Галича, до фундаментів Успенського княжого собору, який був зруйнований монголо-татарами ще у 1240 році. Тисячі наших вірян прийшли на Крилоську гору для того, щоб перед Крилоською чудотворною іконою молитися за справедливий мир для української землі й за тих, у кого опускаються руки, хто в болях переживає травми цієї війни.
Наша надія — у Бозі. Там, на Крилоський горі, ми промовили до себе і до всього світу: Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
Цими днями ми особливо відчуваємо важливість в Україні міжцерковної та міжрелігійної співпраці. Бачимо, що одним із вимірів лікування ран є міжцерковний, зокрема екуменічний, діалог. Екуменічний діалог лікує рани, які, можливо, ми завдали одні одним упродовж століть і які часом нині болять і є перешкодою, щоб ми могли спільно молитися, звершувати Божественну Літургію за одним престолом.
Проте Господь Бог подарував нам моменти світла. Цього тижня вийшов друком переклад польською мовою книжки, у якій зібрані мої щоденні звернення першого року війни. Якою радісною несподіванкою для мене було те, що передмову до цього польськомовного видання написав Вселенський Патріарх Варфоломій! Я сприйняв це як знак великої підтримки
Якраз 1 серпня, у день вшанування Макавейських мучеників, ми традиційно спогадуємо дар Хрещення Русі-України, який отримали із Церкви Константинополя. І ось у той час у мене виникло відчуття, що, хоча ми нині конфесійно поділені, мати дбає про свою дитину, — мати древнього Константинополя дбає про Київську Церкву. Висловлюю глибоку вдячність Його Святості Патріарху Варфоломієві за той жест уваги щодо нашої Церкви та неодноразові вияви підтримки стражденного українського народу, який в боротьбі обстоює своє право на існування.
Маю приємність повідомити, що вийшло друком ще одне видання — переклад українською мовою матеріалів Зустрічі східних католицьких єпископів, яка відбулася в Римі влітку 2019 року. Східні католицькі єпископи зібралися п’ять років тому для того, щоб разом із Папою Франциском та очільниками різних декастерій Римської курії роздумувати над сучасною екуменічною місією Східних Католицьких Церков Європи. Спершу збірник доповідей був виданий у ватиканському видавництві італійською мовою, тепер — завдяки нашій Трьохсвятительській семінарії у Києві та київському видавництву «Дух і літера» — ця книжка вийшла українською мовою. Із приємністю інформую наших вірних про те, що презентація цього видання відбудеться 30 серпня тут, у Києві.
Екуменічний діалог, який лікує рани християн київської традиції та який сьогодні є недооцінений, можливо, навіть відкинений і забутий в Україні, ми, вірні Східної Католицької Церкви, сприймаємо як частину своєї ідентичності. Маємо дбати про єдність між християнами, зокрема нашої багатостраждальної України, бо від неї сьогодні залежить здатність українського народу перемагати, лікувати рани не тільки минулого, а й сьогодення і разом прямувати до перемоги добра над злом, над тими, хто забирає в нас право на свободу.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови християн України! Боже, дай нам хресної мудрості, щоб жити разом, прямувати до єдності між християнами! Боже, поблагослови наших дівчат і хлопців на фронті, поблагослови всіх тих, хто сьогодні плаче, знемагає, страждає, бо Ти є їхньою надією і порятунком! Мати Божа, прославлена в древньому Галичі на княжій Крилоській горі, покрий Україну Твоїм материнським небесним покровом!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
