Звернення Глави УГКЦ у 111-й тиждень повномасштабної війни, 31 березня 2024 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Минає вже 111-й тиждень великої, повномасштабної війни, яку російська федерація, країна-агресор, принесла на нашу мирну українську землю.
Сьогодні насамперед бажаю привітати з Воскресінням Христовим всіх братів і сестер, вірних нашої Церкви та християн у різних країнах світу, які цієї неділі святкують це найбільше християнське свято. Із собору Воскресіння Христового з Києва від імені багатостраждального українського народу та нашої Батьківщини кажемо світовій християнській громаді: Христос воскрес — воістину воскрес!
Наш народ переживає свою Страсну п’ятницю. Сьогодні в Україні, у тілі українського народу, розпинають самого Господа нашого Ісуса Христа. Його вкотре засуджують на смерть. Його вкотре катують і зневажають. Його вкотре припинають до хреста, проте вже не цвяхами, а російськими ракетами, дронами та іншою зброєю. Але ми, українці, переживаючи в тілі нашого народу цю Христову смерть, знаємо, що, за словами апостола Павла, з Ним також воскреснемо. Бо народ, який вірить у воскресіння, є непереможним. Тому від імені розп’ятого українського народу хочемо разом із вами сьогодні сказати, що Христос воістину воскрес!
Останній тиждень для України був дуже важким. Створюється враження, що російський агресор в різний спосіб нарощує удари по Україні. Знову страждає наш Харків, наша Харківщина та прикордонна Сумщина. Майже щоночі здригаються під ракетами та бомбами Одеса, Херсон, Миколаїв, Запоріжжя і Дніпро. Та головною мішенню цих ударів є наш золотоверхий Київ.
Але в цей Пасхальний день, серед болю і страждання, ми кажемо до всього світу: Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Cьогодні в українському серці мали особливий відгук слова пасхального привітання Святішого Отця Франциска. У промові «Urbi et Orbi» («Місту і світу») він ствердив, що той, хто віддає життя за рідних і близьких, ніколи не буде переможеним. Складаю Папі особливу подяку від імені родин наших військовополонених за заклик до пасхального обміну «всіх на всіх». Скільки страждань принесла ця абсурдна злочинна війна! Хай світло Воскресіння Христового звільнить з ув’язнення тих, хто очікує його [світла] перемоги воскреслого Господа над стражданням і смертю. Дякуємо вам, Святіший Отче, за цей заклик. Сподіваємося, що могутні світу цього почують ваші слова, і українські, а також російські родини дочекаються додому своїх найдорожчих.
Складаємо подяку дипломатичним службам Апостольської столиці за те, що вкотре підтримали суверенітет і незалежність України. Зокрема, дякуємо Державному секретареві Ватикану П’єтро Пароліну за його висловлювання, що росія-агресор мусить першою припинити нападати, атакувати, вбивати українців, щоб можна було розпочати перемовини про мирне та дипломатичне врегулювання цієї війни. Адже ми розуміємо: коли росія припинить на нас нападати — не буде війни, а коли Україна припинить захищатися — не стане українського народу і його держави.
Дякуємо також архиєпископові Полу Річардові Ґаллагерові, секретареві для відносин із державами, по суті, міністрові закордонних справ Ватикану, за те, що цими днями він вкотре підтвердив, що Апостольська столиця поважає суверенітет Української держави. У своєму розлогому інтерв’ю відомому журналові американських єзуїтів «America Magazine» архиєпископ сказав, що кордони держав не можна змінювати насильницьким способом. Кордони України — це невід’ємна складова підвалин міжнародного права, тому лише ця держава має суверенне право вирішувати, коли і з ким розпочинати перемовини про мирне врегулювання цієї війни. Апостольська столиця поважає суверенітет, незалежність і недоторканність кордонів України. Для українців надзвичайно важливі ці слова, промовлені до серця міжнародної спільноти.
В цих умовах війни Українська Греко-Католицька Церква продовжує проголошувати Христове Євангеліє, Боже слово. Сьогодні наша Церква несе в собі світло надії. Ми випромінюємо цю надію, проповідуємо її. Бо християнська надія — це не є лише якесь почуття, не лише якесь людське сподівання на щось, що, можливо, зараз ще не цілком нам зрозуміле. Християнська надія — це богословська чеснота. Це передусім надія на перемогу добра над злом, Христового Воскресіння над гріхом і смертю. Змістом християнської надії і воскресіння є життя вічне.
Проповідуючи надію, інколи в безнадійних, з людського погляду, обставинах, ми віримо, що наш Господь Ісус Христос живо присутній серед нас. Ба більше, Він завжди на крок попереду від нас. Ми не знаємо, яким буде день прийдешній, але ми точно знаємо, що цього дня [завтра] буде серед нас воскреслий Христос. Він є джерелом нашого оптимізму, нашої сили в борні. Це Він відновляє нині здатність українського народу жити і обстоювати свою гідність, своє право на існування, право жити з віри в Бога і нести цю надію Україні та світові.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови українське військо! Боже, потіш стражденних! Боже, порятуй українських дітей, бо вже 537 із них загинуло під час цієї війни! Боже, своєю десницею торкнися дитячих ран України, бо 1806 дітей уже поранено під час цієї жахливої війни! Боже, зупини цю війну! Боже, поблагослови Україну та наш народ Твоїм справедливим, воскреслим, благословенним, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
