Звернення Глави УГКЦ у 100-й день повномасштабної війни, 3 червня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні п’ятниця, 3 червня 2022 року, і Україна переживає вже 100-й день цієї великої війни, яку принесла росія на багатостраждальну українську землю. Сто днів українці боронять свою землю. Сто днів українці стримують російську навалу, яка перевищує всіма ресурсами те, що ми можемо їй протиставити. Проте це було сто днів великого вияву Божої присутності між нами!
Україна стоїть. Україна бореться. І на 100-й день ми маємо гарні новини з фронту. На чотирьох напрямках наші війська відкинули ворога. На півдні Батьківщини, у Херсонській області, звільнено понад 20 населених пунктів. Україна показує свою силу і волю бути вільною і незалежною. А український народ проявляє свою незламність у тій боротьбі і нею дивує світ.
Однак за кожний день цього спротиву ми платимо найвищу ціну. Вчора Президент України ще раз ствердив, що щодня гине щонайменше 100 українських солдат, а 400–500 бійців отримують поранення. Кров тече українською землею…
Ми віримо, що Господь Бог єдиний, на кого нам можна і потрібно надіятися. І сьогодні, на цей 100-й день війни, припадає перший день Декади місійності. Упродовж десяти днів очікування приходу Святого Духа наша Церква молиться за місійного духа, молиться за те, щоб бути здатною ділитися своєю вірою з тими, хто ще не є християнином і не знав Ісуса Христа.
Боже слово Святого Євангелія, яке цього дня є для нас джерелом Христової істини, розповідає нам про розмову Христа та Його учнів на Тайній вечері. Филип каже до Ісуса: «Покажи нам Отця і нам буде досить». Цей апостол виявляє найглибше прагнення кожної людини, яке вона повинна реалізувати у своєму житті, — пізнати свого Творця, Спасителя. Христос відповідає: «Я є дорога, істина і життя. Скільки часу Я був з тобою, Филипе, і ти Мене не знаєш. Хіба не віруєш, що Отець Мій є в Мені, а Я в Отці?». Те прагнення пізнати джерело свого існування закорінене в життєвих пошуках кожної людини. Воно є завданням кожного учня Христового, який покликаний до місійного служіння в Церкві — вказати дорогу, що є істиною і життям. Коли ми говоримо про дорогу, через яку можна пізнати Отця, то проповідуємо Христа. Коли ми говоримо про пошук істини, розуміння того, що трапляється з людиною, навіть в умовах жорстокої війни, то вказуємо на Христа. Коли ми шукаємо повноти життя, хочемо жити навіть у часи смертоносної військової навали — ми проповідуємо Христа.
Запрошую всіх крокувати цією дорогою Декади місійності. Запрошую всіх молитися за наших священників, монахів, монахинь, мирян, які звершують це місійне діло нашої Церкви і проповідують Христа тим, які Його ще не знають. Прошу вас про особливу молитву за наших воїнів. Саме вони є для нас сьогодні особливими свідками присутності Бога, бо там, на лінії фронту, на тій межі між життям і смертю, атеїстів немає, навіть невіруючі відчувають, що там є Хтось. А хто це — знають християни і вказують на присутнього між нами живого Бога в Його Сині Ісусі Христі.
Ми сьогодні молимося за всіх тих, що ще не знають істинної дороги, що ще шукають Бога. Боже, поможи нам здійснити наше місійне покликання! Боже, благослови Україну! Боже, даруй радість Твоїм дітям від зустрічі з Тобою! Боже, Ти — наша Істина, наше життя, дай нам жити в Тобі, Тебе пізнати, з Тобою зустрітися, познайомити з Тобою весь світ.
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
