Владика Йосиф Мілян очолив щорічну прощу Київської архиєпархії до Тараса на Чернечу гору в Каневі
«Ми сьогодні тут, бо хочемо скласти дяку всім синам України, які поклали життя за нашу волю, за нашу свободу. Нині ми прийшли на могилу до батька, щоб подякувати йому — вільнодумному синові рабів. Синові, який мовив: «Поставлю слово! Возвеличу цих рабів німих!». Попри те, що його життя було надто коротке — 47 літ, він зумів збудити і сьогодні у нас прагнення до свободи», — про це сказав владика Йосиф Мілян, єпископ-помічник Київської архиєпархії, звертаючись до паломників, які 11 березня прибули до могили Тараса Шевченка в Каневі.
Разом із владикою Йосифом до могили Тараса Шевченка прийшли владика Андрій Хім’як, єпископ-помічник Київської архиєпархії, а також священники та вірні з Черкащини, Чернігівщини, Київщини, Житомирщини й Вінниччини.
Паломництво розпочали Божественною Літургією в «Козацькій церкві» на Чернечій горі.
У слові до присутніх владика Йосиф наголосив: «Свобода, воля, визволення — так багато сенсу в цих словах, так багато вкладено для тих, хто народився вільним, хто бажає бути вільним. Нам, українцям, так дорого коштує ця свобода. Ми готові терпіти холод, пережити темноту, готові на будь-які обмеження, лиш би нам не відібрали свободу, аби ми жили як вільний народ. Справді, воля — це не дарунок пана, імперії, „власті імущих“. Вона походить природно від Творця, від Бога. І ми, людство, втратили цю свободу, бо гріх запанував над нами, гріх відібрав нам цю волю. Ми стали невільниками гріха, ми стали невільниками, бо не можемо звільнитися від тих прикрощів людських, які нас поневолюють», — наголосив архиєрей.
Продовжуючи, проповідник зазначив, що українці дуже багато років терплять часи неволі. «Хоч і наші серця вільні та свобідні, однак ми змагаємося та боремося за свободу. Вчора на Аскольдовій могилі поклали в землю ще одну жертву за нашу волю — 27-річного Дмитра з позивним „Да Вінчі“ — безстрашного молодого юнака, який ще при житті отримав „Золоту зірку“ Героя України, був народним героєм! А скільки таких „Дмитрів“ сьогодні покладено в сиру українську землю? І все це задля нашої волі. Дивуєшся, звідки такий запал так безстрашно боронити нашу волю, адже від часу, коли ми проголосили незалежність, ніхто ідеологічно не працював. Десь не хотіли, не розуміли, не знали, не було коштів… Оправдань дуже багато, але, мабуть, щось це спричинило. Оця туга за свободою, яку заклав у кожне серце українця Господь Бог. Ця благодатна волога крові українських патріотів за народ, націю, державу й Церкву стала благодатною вологою, де сьогодні проросли нові покоління патріотів і відважних синів України».
Відтак владика Йосиф процитував вірш Тараса Шевченка:
Начетверо розкопана,
Розрита могила.
Чого вони там шукали?
Що там схоронили
Старі батьки? Ех, якби-то,
Якби-то найшли те, що там схоронили,
Не плакали б діти, мати не журилась.
«Вся його поезія — це біль серця чоловіка за втраченою волею рідного народу. Вся його молитва — „Борітеся, поборете, вам Бог помагає!“. Вся його поезія просякнута вірою в те, що нам засіяє сонце свободи і волі. Якби ми тільки перейнялися словом, зокрема словом Божим, на якому Шевченко ґрунтував увесь свій біль, усю свою поезію! У кожному поетичному творові є біль, туга, наказ, заклик нас усіх до свободи», — наголосив єпископ.
Відтак після Літургії відбулася урочиста хода до могили Шевченка на Тарасовій горі. На місці поховання видатного сина України було звершено Чин панахиди та відбулася церемонія покладення квітів. Опісля присутні мали нагоду відвідати Шевченківський національний заповідник «Тарасова гора».
Департамент інформації УГКЦза матеріалами пресслужби Київської архиєпархії
