«Велика відповідальність і можливість доносити правду про Україну». Інтерв’ю з кардиналом-номінантом Миколою Бичком
Здивування та відчуття великої відповідальності — емоції, які переживає владика Микола Бичок, Мельбурнський єпарх Української Греко-Католицької Церкви, після оголошення про його призначення кардиналом. 6 жовтня 2024 року Папа Франциск оголосив про призначення нових кардиналів для Католицької Церкви, серед яких — владика Микола.
В інтерв’ю «Живому телебаченню» кардинал-номінант розповів про те, як сприйняв новину про призначення, як готується до консисторії, що відбудеться 8 грудня 2024 року, та які виклики бачить у своєму новому служінні.
Для тих, хто надає перевагу відеоформату, пропонуємо переглянути інтерв’ю. Текстова версія розмови доступна нижче.
Для мене це величезна відповідальність і виклики, які стоятимуть переді мною в майбутньому служінні
— Владико, як Ви сприйняли цю новину, наскільки вона виглядала реалістичною і де Вас застала?
— Ця новина, можливо, для багатьох є радісною, оскільки Папа в такий спосіб звернув особливу увагу на Україну й українську Церкву. Проте для мене це величезна відповідальність і виклики, які стоятимуть переді мною в майбутньому служінні.
Ця звістка застала мене у Брізбені [місто на Сході Австралії — ред.], де я відвідував наших вірних із нагоди празника Покрову Пресвятої Богородиці. Лише після вечері я взяв свій телефон і був здивований, адже почало надходити дуже багато різних привітань із нагоди оголошення мене кардиналом.
Я спочатку був шокований, бо не знав, що відбувається, адже мій телефон під час празнику був вимкнений. Пізніше перевірив офіційний сайт Ватикану і це виявилося правдою.
— 8 грудня відбудеться консисторія — історичний момент отримання від Папи призначення кардинальської гідності. Як Ви готуєтеся?
— Всі ми знаємо, що бути східним кардиналом — це трошки інше, ніж західним. Навіть одяг матиме символіку, що вказуватиме мою належність до Східної Церкви, до Української Греко-Католицької Церкви.
Для мене прикладами є патріарх і кардинал Йосип Сліпий, патріарх і кардинал Мирослав Іван Любачівський, патріарх і кардинал Любомир Гузар. Двох останніх я мав нагоду бачити і якось набратися цього прикладу, який вони дали, зокрема, для мене, тоді молодого хлопця.
Памʼятаю, як сьогодні, що в 1995 році відбувалася проща до Зарваниці, де зібралися сотні тисяч людей. Патріарх Мирослав Іван Любачівський очолював її. Дивлячись на нього, я не міг і подумати, що щось подібне чекає на мене, що також колись буду проголошений кардиналом.
— Владико, відразу після проголошення кардинальської номінації від Святішого Отця у соцмережах почали ширитися запитання, чому кардиналом проголошено не Главу Церкви, а владику з Австралії? Чи мали нагоду спілкуватися з Блаженнішим Святославом про Ваше призначення? Що він Вам сказав?
— Так, я мав нагоду поспілкуватися із Блаженнішим Святославом, поговорити про це призначення, яке справді викликає дуже багато різних запитань. Проте, як ми знаємо, це — особиста ініціатива Папи. І Папа вибирає тих, кого він вважає за потрібне.
Як моє імʼя там зʼявилося, — один Господь Бог знає. Але хочу сказати всім нашим вірним, що призначення мене кардиналом жодним чином не ставить мене вище Патріарха і Глави нашої Церкви. Блаженніший Святослав є нашим батьком, він є нашим Патріархом. Те, що мене Святіший Отець вибрав кардиналом, не означає, що я не виконуватиму своїх обовʼязків єпископа. Я і надалі є єпископом Української Греко-Католицької Церкви в Австралії, Новій Зеландії й Океанії і звершуватиму своє служіння доти, доки мені довірить Господь Бог.
— Владико, Ви вже почали розповідати про те, що зміниться.… А що зміниться в Австралії після Вашого призначення? Тобто Ви станете головою Австралійської єпископської конференції?
— Нічого не зміниться, адже ми маємо голову Конференції католицьких єпископів в Австралії. Це не означає, що після призначення кардиналом ти відразу обійматимеш всі посади. Ні, аж ніяк! Згодом буде більше відомо, яку відповідальність покладе на мене Святіший Отець, у чому я буду потрібний, чи до якої дикастерії призначений. Але зараз це призначення ніяк не применшуватиме ролі Президента Конференції католицьких єпископів в Австралії.
Ми у два голоси, але єдиним серцем, єдиними вустами доноситимемо правду, зокрема перед Святішим Отцем
— А чи зміниться Ваша роль і вплив у Синоді Єпископів УГКЦ?
— У нашому Синоді я й надалі залишатимуся владикою Миколою.
Більше зміниться те, що, власне, зауважив Блаженніший Святослав — тепер вже буде два спікери.
Знаєте, я дуже люблю Богослужіння та церковний спів, і можу сказати, що одна справа, коли співає хтось один, інша — на два голоси. Тобто, зараз ми у два голоси, але єдиним серцем, єдиними вустами доноситимемо правду, зокрема перед Святішим Отцем і Апостольською столицею.
— Владико, а що зміниться у Вашому особистому житті? Від чого, можливо, доведеться відмовлятися, щось нового здобувати? Ну, зокрема, Вам, мабуть, доведеться вчити італійську мову. Можливо, Ви вже її знаєте?
— Італійської мови не знаю, але інструкцій, що потрібно її вчити, до мене ще не надходило. Єпископи з Австралії сказали, що добре, що знаю англійську. Бо деякі із призначених кардиналів, навіть попередніх років, не володіють ні італійською, ні англійською, ні іспанською. Тому дякувати Богові, що володію англійською мовою, яка мені стане в нагоді.
Найбільше зміниться те, що справді дуже багато часу посвячуватиму цьому служінню. Практично як такого приватного життя не буде, тому що завжди стежитимуть і певною мірою будуть рівнятися.
Титули важливі для людей, але в Бога ми всі прості й однакові
— Тепер Вам потрібно звикати до звертання «Ваша Еміненціє». Як Ви на це реагуєте?
— Я це дуже важко сприймаю. Хочу, щоби всі ми були простими, зверталися так, як раніше.
Титули важливі для людей, але в Бога ми всі прості й однакові. Коли Святіший Отець звертався до новообраних кардиналів, то більше титул «Слуга» був на устах, ніж титул «Еміненція».
— Яка місія і роль кардинала в Католицькій Церкві? Чому Папа його покликає і для якого служіння?
— По-перше, кардинал — це дорадчий орган для Святішого Отця, який має «колегію дорадників», з якими може спілкуватися, яким може довіряти певні речі в Католицькій Церкві.
По-друге — це конклав, тобто обрання Святішого Отця. Кардинали відіграють велику роль під час обрання наступника.
— Чи може так статися, що єпископ Східної Католицької Церкви, конкретно владика Микола Бичок, стане Папою Римським?
— Звісно, адже кожен кардинал може бути обраним Святішим Отцем. Проте для мене це зі сфери фантастики, тому що я ніколи не думав, що навіть буду обраний єпископом.
Потенційно це можливо. Але найперше це буде великий досвід, оскільки, як ви знаєте, кардинали мають голос до 80-річчя. Сьогодні мені 44 — практично 35 років маю в запасі. Ще багато чого можу побачити і, напевно, що не один конклав відбути.
***
Дорогі в Христі!
Зараз тяжкий час для нашої рідної неньки-України, яка проливається кровʼю, де всі старання спрямовані на те, щоб якнайшвидше зупинити війну, щоб настав справедливий мир.
Це призначення кардиналом накладає на мене велику відповідальність, але й дає велику можливість разом із нашим Патріархом Блаженнішим Святославом доносити правду і зробити все можливе, щоб в Україні справді настав справедливий мир.
У цей час підготування до консисторії, яка відбудеться 7–8 грудня, прошу всіх вас молитися за нашу Церкву, наш народ, а також за мене і те служіння, яке на мене покладає Господь.
Розмовляв о. Ігор Яців,Відео: Живе телебачення,
Текст: Віра Вальчук,
Департамент інформації УГКЦ
Персони
Владика Миколай БичокЄпископ Єпархії Святих верховних апостолів Петра і Павла із осідком у м. Мельбурн (Австралія)
