EN

«Важливо плекати психологічну стійкість українців», — сестра Севастіана Карвацька про програму «Зцілення ран війни»

9 листопада 2023, 09:00 384

Із благословення Отця і Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава, що постійно заохочує Церкву перебувати разом із народом, який страждає і терпить, 17 вересня 2023 року у Львові стартувала освітня програма УГКЦ для духовенства та монашества «Зцілення ран війни», що охоплює три напрями: душпастирство, богослов’я і психічне здоров’я.

«Важливо плекати психологічну стійкість українців», — сестра Севастіана Карвацька про програму «Зцілення ран війни»

Про те, як реалізується програма, через яку УГКЦ допомагає духовенству та монашеству плекати стійкість, долати випробування та відновлювати психічне здоров’я, а також на яку взорується Міністерство охорони здоровʼя, Перша леді й інші Церкви України, розмовляємо з головою Комісії УГКЦ у справах душпастирства та охорони здоровʼя, координаторкою програми с. Севастіаною Карвацькою.

— Сестро Севастіано, розкажіть, будь ласка, детальніше про програму, яка зараз активно реалізується в нашій Церкві — «Зцілення ран війни». Як намагається УГКЦ відповідати на виклики війни?

Програма створена Українською Греко-Католицькою Церквою. Її ідея належить Главі Церкви — Блаженнішому Святославові. Наш Патріарх завжди чував і продовжує чувати над болем українського народу, нашого духовенства, яке у свій спосіб заторкнуте ранами війни. Багато наших священників, які пройшли окупацію і бачили жахіття воєнних дій, переживають особисті травми разом зі своїми родинами.

З початком війни наша Церква відчула потребу підготувати духовенство й допомогти йому приймати виклики цієї війни. Комісія душпастирства охорони здоров’я запропонувала програму діяльності для зцілення ран війни. Для її здійснення передовсім необхідно підготувати душпастирів, покликаних надавати адекватні богословські відповіді на екзистенційні питання; організовувати постійний душпастирський супровід осіб, які потребують духовного зцілення; розрізняти психологічні потреби та спрямовувати до фахових психологів для одержання психологічної допомоги і підтримки.

Багато духовних осіб почали звертатися до нас як до комісії, оскільки мали проблеми з фізичним і частково психологічним здоровʼям, бо пережили різні травми, були очевидцями жахливих подій.

Наша Церква ніколи не відсторонюється від болю українського народу. Єпископи нашої Церкви на Синоді прийняли цю програми. Відтак її остаточно затвердили як освітню сертифіковану програма, яку мають пройти всі священнослужителі та монашество нашої Церкви.

— Яка мета кожного з трьох тематичних блоків програми? Чи можна сказати, що для духовенства вона має певну терапевтичну місію?

Церква покликана дати відповідь на наслідки війни в Україні. Комісія охорони здоровʼя звернула увагу та зробила акценти на те, щоби відповісти на богословські моменти, які стосуються війни. Також постановила організувати постійний душпастирський супровід отців, що потребують зцілення. Ми звернули увагу і на аспекти психічного рівня.

Дуже важливо вміти розрізнити, де компетенція священнослужителя, а де — лікаря. Важливо розуміти, коли треба скерувати людину до фахівця.

Жодного священника сучасності не вчили в семінарії бути священником під час війни

Програма охоплює три блоки: богословський, душпастирський, психологічний. Вона не розкриває нічого нового з богословʼя для священників — кожен закінчив семінарію. Проте жодного священника нашої сучасності не вчили в семінарії бути священником у час війни і приймати всі ці виклики. Тому богословський блок допомагає віднайти відповіді на запитання: якщо Бог добрий, яке джерело походження зла? Чому Господь допускає зло і страждання, особливо невинних людей?

Розкривається тематика богословської антропології, тлумачення категорії зла, сенсу страждання, морального богословʼя, внутрішнього покаяння християнина, яке може виражатися в різноманітних формах: піст, молитва, милостиня, що виражають навернення щодо самого себе, Бога й інших людей тощо.

Церква завжди і всюди з тобою

У блоці про душпастирський супровід розкривається особлива роль душпастиря в турботі про психічне здоров’я: завдання, можливості, обмеження і шляхи допомоги. Обговорюється специфіка праці з парафіянами та прихожанами під час війни і повоєнний період, наголошується на необхідності постійного супроводу, адже «Церква завжди і всюди з тобою».

Дуже важливий блок про психічне здоровʼя. Ми прагнемо, щоби священники вміли правильно працювати. Блаженніший завжди дуже переймається фізичним здоровʼям кожного священника, а особливо тих, хто зараз на Сході стикається з різними викликами. На Херсонщині є отець Олександр Більський, дуже тяжко атакований. Він багато свідчить про ті моменти, як йому як священникові буває важко бачити жахіття війни, як багато людей знищили російські окупанти.

Дуже важливо, щоб наші священники самі не потрапляли в депресивні стани, стани психологічного заломлення чи фізичного нездужання через інші травми.

Важливо плекати психологічну стійкість українців

Цей блок покликаний зберегти психічне здоровʼя кожного нашого священнослужителя та духовної особи. Він покликаний навчити душпастирів супроводу, підтримки психологічної стійкості українців у зіткненні з викликами війни, а також у процесі душпастирського супроводу виявляти проблеми/розлади в цій сфері (насамперед пов’язані з викликами війни: ПТСР, депресія, тривожні розлади), надавати душпастирську підтримку та супровід і забезпечувати скерування за належною фаховою допомогою.

Наша мета — плекати стійкість, долати випробування та відновлювати психічне здоров’я

Наприкінці нашої програми кожен священник отримує сертифікат, хоча психологом не стає, бо для цього потрібна відповідна освіта. Ми не маємо такої мети. Дуже важлива особиста стійкість. Священник завжди може бути з відкритим серцем і душею, людиною з великої літери, яка навіть якщо не може компетентно допомогти, то точно може слухати, супроводжувати та бути поруч.

— Чи є подібні програми в Україні? Чи взорувалися на інші програми при її створенні?

Ми послуговувалися досвідом інших країн, зрозуміючи, що можемо багато почерпнути, але й усвідомлюючи, що ніхто не пережив саме такої війни. У нас трохи інші акценти. Ця програма первинна в Україні. Важливо, що з нами багато консультуються, навіть із Міністерства охорони здоровʼя та координатори програми Першої леді. Вони взорують на неї. Ми маємо багато запитів від інших Церков, готових запрошувати нас до своїх духовних провідників. Ми вже маємо досвід презентації цієї програми для інших Церков.

Читайте також:
«Формуємо ядро, яке за собою може повести інших»: Глава УГКЦ і делегація Української Церкви християн віри євангельської обговорили зцілення ран війни

На сьогодні ані державні органи влади, ані інші церковні спільноти чогось подібного не мають. Це — продукт Української Греко-Католицької Церкви. Ми його першими створили для духовенства, але готові відгукнутися на запит і послужили.

Наступна група отців стане її учасниками 27–29 листопада. Ми запрошуємо духовенство з різних околиць України, щоби воно обмінювалося досвідом, адже він у кожного різний. Цього разу учасники будуть з Одещини, Камʼянеця-Подільського, Тернопільщини.

— Як часто відбуватимуться зустрічі?

Ми б хотіли проводити їх двічі в місяць, але обмежені ресурсами. Проте щомісяця група священників проходитиме програму.

До розпрацювання одного з блоків долучився Інститут психічного здоровʼя Українського католицького університету в особі пана Олега Романчука. Він став відповідальним за блок психічного здоровʼя.

Програма стартувала 17 вересня 2023 року. 67 священнослужителів і сестра-монахиня розпочали цю сертифіковану програму «Зцілення ран війни». Нам вдалося охопити понад 300 священників нашої Церкви. Вперше вона відбулася у Патріаршому домі. Наступними пройшли отці василіани, які знайшли фінансування для її проведення. Так ми охопили всіх отців василіан — понад 150 монахів і священників. Також мали виїзд до Київської архиєпархії. Там у програмі взяло участь 107 священників.

— Крайня мета — охопити всю спільноту духовенства та монашества?

Так, маємо завдання від Блаженнішого Святослава охопити все духовенство і монашество нашої Церкви. А також нею зацікавлені освітяни, психологи й інші верстви суспільства.

— Якщо підсумувати, то яке значення цієї програми для нашої Церкви тут і тепер?

Це програма вчить плекати стійкість, долати випробування й оберігати психічне здоровʼя. Вона покликана зродити в нашому серці відчуття співпереживання, щоб ми були тими людьми, які добачають про ближнього, які хочуть бути поруч, слухати і супроводжувати його.

Підготувала Христина Потерейко,
Департамент інформації УГКЦ

Дивіться також