Василіанський храм у Вільнюсі поповнюється серією унікальних вітражів
У храмі Пресвятої Тройці Української Греко-Католицької Церкви у Вільнюсі, де щонеділі молиться до 130 українців, триває унікальний проєкт — створення серії вітражів, сюжети яких розкривають не лише духовну й історичну спадщину Василіанського чину, а й глибокий культурний зв’язок України і Литви. Про це розповів настоятель монастиря та парох храму Пресвятої Тройці у Вільнюсі о. Йосафат-Остап-Андрій Попович, ЧСВВ, у коментарі для Департаменту інформації УГКЦ.
Ідея проєкту належить українській мисткині Ірині Макусєвій, яка у 2018 році розробила концепцію 14 вітражів.
«Кожен сюжет наших вітражів пов’язаний із Василіанським чином. Через них ми хочемо показати не лише красу храму, а й живу історію — ту, яка єднає українців і литовців уже понад чотири століття», — розповідає о. Йосафат.
Жива історія Василіанського чину у світлі вітражів
Серед уже встановлених вітражів — сцени Берестейської унії 1596 року, три Віленські мученики Антоній, Іван і Євстахій, герб Василіанського чину, ікона українських василіанських новомучеників — о. Віталія Байрака, Севиріана Барана та Якима Сеньківського, а також титульний аркуш літургійної книги — Служебника, виданої у василіанській друкарні 1692 року у Вільнюсі.
Ці образи нагадують, що історія УГКЦ — це не лише минуле, а жива тяглість віри, яка пережила язичництво, переслідування і тоталітаризм.
За словами о. Йосафата, ікона новомучеників не має безпосереднього зв’язку із храмом, проте покликана показати духовну єдність Церкви з Україною як символ стійкості та незламності в час підпілля.
А Віленські мученики, Антоній, Іван і Євстахій, згідно з переказів у XIV столітті прийняли мученицьку смерть на території теперішнього храму.
«На той час тут був дубовий сад, — пригадує о. Йосафат, — і вони працювали слугами в палаці литовського князя. Князівство тоді було язичницьким, тому, коли слуги зізналися про те, що прийняли християнство, і відмовилися в п’ятницю їсти мʼясо, то їх змусили відректися від своєї віри. Не зробивши цього, чоловіків стратили через повішення в тому ж дубовому саду, де пізніше постав наш храм».
Відновлення історичної спадщини: українсько-литовська співпраця
Художній дизайн вітражів створює литовський митець Іґнас Мейдус, випускник Вільнюської академії мистецтв. Історичну основу проєкту заклав світлої памʼяті проф. Ігор Скочиляс, український історик, фахівець з історії УГКЦ та Василіанського чину. Консультації щодо історичної достовірності надавав д-р Едмундас Антанас Рімша, литовський історик і геральдист.
Проєкт реалізовується за підтримки Вільнюської української громади під керівництвом Наталії Шертвітєнє.
«Перші чотири вітражі — Пресвята Тройця, святі Йосафат, Василій Великий і митрополит Йосиф Велямин Рутський — були створені в українській майстерні ще за життя пані Ірини. Згодом громада почала шукати підтримку вже тут, у Литві. Наприклад, останній вітраж профінансувала Канцелярія уряду Литовської Республіки. Це ще одне свідчення глибокого культурного зв’язку наших народів», — додає о. Йосафат.
Кілька днів тому у храмі встановили 10-й вітраж — «Повернення Витязя до василіан», який у XVIII столітті зберігався тут у вигляді срібного образу. «„Витязь“ — це символ нашої історичної пам’яті та духовного коріння. Колись такий герб, виготовлений зі срібла, був у храмі Пресвятої Тройці і важив понад 200 грамів. Після понад 200-річної перерви він знову повернувся до нашого храму», — каже о. Йосафат.
Вітраж із Витязем уособлює не лише герб Великого князівства Литовського, а й духовний зв’язок Василіанського чину з Литвою — країною, де чин у XVII столітті відновив своє існування в тому форматі, який має сьогодні. Саме тут завдяки реформі східного монашества митрополита Йосифа Рутського Василіанський чин отримав нову структуру і форму життя.
Читайте також:
Священник для українців у Литві отець Йосафат Попович, ЧСВВ: «Я з дитинства мав особливий потяг до Церкви»
Фінальні вітражі, що завершать задум
Попереду ще чотири вітражі. Серед них — зображення св. Казимира, покровителя Литви та литовського народу, і князя Костянтина Острозького, який заснував храм 1514 року як подяку Господу за перемогу над московитами під Оршею (тепер — територія Білорусі).
Також у проєкті запланований вітраж з образом василіанина Йосафата Бражича, що походив із Вільнюса, та місцевого бургомістра Ігнатія Дубовича, родина якого у XVII столітті підтримала монастир щедрою пожертвою.
Молодший син бургомістра Олексій прийняв чернечий постриг і в 1628 році став настоятелем Свято-Троїцького монастиря, у 1637 році — його архимандритом, а з 1646 року — і архимандритом супрасльського монастиря на Підляшші. У середині XVII століття родина передала монастирю понад 20 тис. злотих у наміренні Акафісту до Богородиці, який мав відправлятися щосуботи перед чудотворною іконою Вільнюської Матері Божої в монастирському храмі.
«Цю ікону, що датується XV століттям, ми відновили у 2022 році. Раніше, під час російської окупації на початку XX століття, вона разом з іншими цінностями була вивезена до Москви і зникла безслідно», — каже о. Йосафат.
На переконання настоятеля, проєкт показує, що саме через ці постаті василіанський храм Пресвятої Тройці є місцем, де поєднуються пам’ять про мучеників, наших святих і Україну.
Фото з особистого архіву о. Йосафата Поповича, ЧСВВ, і фейсбук-сторінки парафії Пресвятої Тройці у Вільнюсі Департамент інформації УГКЦ
