У Мельбурні єпископи УГКЦ вислухали звіти про душпастирство, соціальне служіння та беатифікаційні процеси
10 грудня, повернувшись з Канберри до Мельбурна, члени Постійного Синоду УГКЦ під проводом Блаженнішого Святослава, Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви, продовжили робочі засідання. Під час п’ятого і шостого робочих засідань учасники заслухали низку звітів про душпастирську та організаційну діяльність УГКЦ у різних регіонах світу.
Душпастирська ситуація в Іспанії
Першим доповідачем став владика Степан Сус, Голова Пасторально-міграційного відділу УГКЦ, який представив звіт про душпастирську ситуацію в Іспанії. Єпископ розпочав з представлення історії присутності українців на Іберійському півострові та їхнього душпастирського супроводу. Зокрема він зазначив, що українська присутність простежується від повоєнного часу, коли після Другої світової війни в Іспанії почали формуватися перші осередки українців. У 1976 році була проголошена Католицька Місія для українців, хоча документальних підтверджень її формального заснування не збереглося.
Далі єпископ повідомив, що новий етап розвитку почався наприкінці 1990-х із прибуттям трудових мігрантів. У 2001 році в Мадриді була заснована Капеланія для українців візантійського обряду, а згодом апостольські візитатори — єпископи Гліб Лончина та Діонісій Ляхович — забезпечили систематичний душпастирський нагляд, формували структури, проводили візитації та підтримували священників.
Після створення в 2016 році Ординаріату для вірних східних католицьких Церков в Іспанії місію координації перейняв Пасторально-міграційний відділ УГКЦ. Сьогодні українські громади в Іспанії перебувають у тісній співпраці з Ординаріатом, а духовний супровід здійснюється спільними зусиллями місцевої ієрархії та Української Греко-Католицької Церкви.
Наводячи статистичні дані, владика Степан Сус повідомив членів Постійного Синоду УГКЦ, що сьогодні душпастирське служіння в Іспанії здійснюють 33 священники у 66 спільнотах українців. Завершив свій звіт архиєрей представленням статистичних даних щодо кількості вірних у парафіяльних спільнотах, щодо розвитку різних спільнот та організацій, а також щодо здійснення Святих Таїнств, зокрема Хрещення та Подружжя.
Звіт Місії «Постуляційний центр беатифікації й канонізації святих УГКЦ»
У другій половині дня учасники робочих засідань заслухали три звіти. Першим виступив голова Місії «Постуляційний центр беатифікації й канонізації святих УГКЦ» о. Полікарп Марцелюк. Упродовж року основна увага була зосереджена на супроводі беатифікаційних процесів, зборі архівних матеріалів і свідчень щодо потенційних кандидатів на прославу. Місія опрацювала звернення щодо можливих процесів мучеництва о. Станіслава Сярока, о. Григорія Тиктора та о. Іллі Штогрина, а також передала до відповідних комісій зібрані матеріали у справі о. Теодора Малка.
Серед важливих ініціатив року — виїзди для збору свідчень у справах майбутніх беатифікацій, організація прощ у Рудки-Прилбичі та Прилбичах, а також участь у створенні й презентації збірника «Мученики — свідки надії через віки». Видання, презентоване у Львові 5 вересня, об’єднало наукові дослідження феномену мучеництва та матеріали про сучасних свідків віри.
Також, за словами о. Полікарпа, Місія продовжила співпрацю з медіа, архівами та церковними інституціями: зібрала й оцифрувала сотні архівних справ, підготувала інформаційні матеріали про новомучеників, оприлюднила 92 дописи на блозі та передала для вшанування реліквії низки святих і блаженних.
На 2026 рік Місія планує активізувати збір свідчень про заступництво новомучеників, провести семінар для духовенства та завершити документування процесів щодо слуг Божих о. Єремії Ломницького та Петра Мекелити.
Соціальне служіння: як воно виглядає сьогодні?
Далі слово мав голова Відділу соціального служіння УГКЦ владика Василь Тучапець. Перш за все, єпископ виокремив основні виклики 2025 року, серед яких:
- Світова криза гуманітарного фінансування і зменшення підтримки;
- Гуманітарна допомога концентрується на лінії фронту, є прогалини у покритті послуг ранньої віднови;
- Велика кількість людей переходять з «гуманітарної допомоги» на «соціальну допомогу»;
- Ескалація повітряних атак по всій Україні; збільшення кількості цивільних жертв на 57 %;
- Просування лінії фронту, інтенсифікація обстрілів, нові хвилі евакуації найбільш вразливих;
- Повернення військовослужбовців та цивільних осіб з полону, потреба у спеціалізованій допомозі.
За словами архиєрея, на сьогодні в Україні невідкладної допомоги потребують 12, 7 млн осіб, однак отримати її, правдоподібно, зможуть лише 6 млн осіб.
Далі доповідач окремо зупинився на представленні найбільш вразливих сфер соціального служіння, зокрема координація та управління об’єктами розміщення ВПО, освіта, продовольча безпека та засоби до існування, охорона здоров’я, захист дітей, водопостачання, санітарія та гігієна. «За оцінками, у 2026 році послуг водопостачання, та гігієни потребуватимуть 8,5 мільйона людей. Загалом п’ята частина домогосподарств зіткнулася з проблемою обмеженого доступу до питної води, і більш ніж половина з них пов’язують це безпосередньо з війною», — відзначив єпископ.
Задля відповіді на соціальні потреби українців Відділ соціального служіння УГКЦ налагоджує партнерства і творить мережу взаємодопомоги з «Карітасом України», Українською освітньою платформою, Патріаршою фундацією «Мудра справа», братерською організацією «Лицарі Колумба» в Україні.
Наприкінці своєї доповіді владика Василь Тучапець згадав про важливі події, які вдалося організувати упродовж 2025 року, серед яких IV Всеукраїнська проща волонтерів, що відбулася у Марійському духовному центрі «Зарваниця», Форум соціального служіння, що відбувся у Патріаршому центру у м. Києві, доповідь Відділу соціального служіння УГКЦ на 100 сесії Архиєрейського Синоду в Україні та інші.
На сьогодні Відділ ставить перед собою низку головних завдань:
- Міжсекторальна співпраця на всіх рівнях суспільства;
- Сприяння самозарадності громад;
- Надання соціальних послуг згідно державних стандартів;
- Інтеграція людей з постраждалих громад, зцілення ран війни, створення робочих місць;
- Піклування про українців, які покинули Україну.
Душпастирська рада Патріаршої курії УГКЦ
Завершив засідання звіт голови Душпастирської ради Патріаршої курії УГКЦ владики Кеннета Новаківського за період із 10 червня до 7 листопада 2025 року. У цьому часі було проведено низку організаційних зустрічей, підготовку та успішне проведення Генеральної асамблеї Душпастирської ради у Римі, а також координацію дій із комісіями та єпархіальними структурами Церкви.
Серед ключових результатів — моніторинг виконання етапів Душпастирського плану «Надія, до якої нас кличе Господь» до 2030 року, напрацювання пропозицій для покращення взаємодії між Патріаршою курією та єпархіями, а також формування зобов’язань для реалізації пастирських ініціатив на місцях.
За підсумками Генеральної асамблеї сформовано пакет рекомендацій щодо тематики «Християнська родина», які передбачають оновлення душпастирських планів, посилення формації священників, розвиток сімейних рухів, проведення реколекцій та молитовних ініціатив, а також активізацію статистичного та аналітичного супроводу родинного душпастирства.
Секретаріат передав відповідні доручення Патріаршим комісіям, зокрема щодо підготовки методичних матеріалів, розробки молитовних практик та створення мережі християнських родинних рухів.
Нагадаємо, що упродовж 4–5 грудня єпископи Постійного Синоду УГКЦ, який уперше відбувався на Австралійському континенті у місті Мельбурн, мали нагоду прийняти низку звітів. Зокрема доповідали владика Павло Хомницький та Відділ морського апостоляту УГКЦ, владика Євген Попович та Канонічний відділ УГКЦ, владика Теодор Мартинюк із представленням Синодального шляху в УГКЦ, а також владика Богдан Данило і владика Михайло Бубній, які доповідали про приготування Головної теми Синоду Єпископів УГКЦ 2026 року. Робочі засідання Постійного Синоду УГКЦ триватимуть до 13 грудня.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦПерсони
Владика Богдан ДзюрахАпостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії, Член Постійного Синоду УГКЦ
