У Львові відбулася ХІ Церемонія вручення міжнародної Відзнаки імені Омеляна Ковча
30 листопада у Львівській національній опері пройшла ХІ Церемонія вручення Відзнаки імені блаженного священномученика Омеляна Ковча. Цьогоріч нагороду отримало четверо видатних діячів та організація, яких відзначили за видатний гуманітарний внесок. Організатори церемонії — Українська Греко-Католицька Церква та Комітет із вшанування пам’яті блаженного священномученика Омеляна Ковча.
Захід розпочався з музичної прелюдії у виконанні музикантів Львівської національної опери та читання фрагментів листа о. Омеляна Ковча з концтабору Майданек — духовного заповіту, що став символом жертовної любові, рівності та служіння кожній людині незалежно від національності чи віровизнання.
«Постать отця Омеляна Ковча — це історія перемоги людяності в нелюдських умовах»
До присутніх звернувся Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав, який, описуючи життєвий шлях о. Омеляна Ковча, пригадав фразу кардинала Любомира Гузара: «Він був сином і священиком одного народу, загинув на землі другого народу, бо рятував синів і дочок третього…».
У найгірші моменти Голокосту, за словами Предстоятеля, о. Омелян рятував синів і дочок єврейського народу. Згодом став парохом коцтабору «Майданек», і серед того пекла на землі він бачив Бога.
«Його постать для нас сьогодні — не просто приклад для наслідування, а історія успіху: можна бути людиною в нелюдських обставинах. Можна перемагати, коли всі кажуть, що змагання за свободу безнадійні. Можна залишитися собою, коли любиш Бога і ближнього, навіть якщо доведеться пожертви власним життям».
Привітавши лауреатів, Блаженніший додав: «Я знаю, що коли хтось любить, він не шукає нагороди. Але ця відзнака — наш вияв пошани і вдячності до вас. Нехай приклад отця Омеляна і ваше служіння Україні надихає серця мільйонів. Особливо сьогодні, коли нам кажуть, що в час війни ми дійшли до певної межі: внутрішні кризи, зовнішній тиск, непевність. Коли читаємо слова отця: „Тут учора вбили 50 осіб“, — розуміємо, що сьогодні таке місце можна знайти в Тернополі, Києві, Вишгороді, Запоріжжі чи в будь-якому місті України. І так важливо навіть у таких місцях уміти побачити Бога, який є один і той самий для всіх».
Ті, що продовжують лінію перемоги
Іван Васюник, голова Комітету із вшанування пам’яті блаженного Омеляна Ковча у слові звернув увагу на те, що перемога не завжди має урочистий вигляд, як ми її звикли уявляти. Він наголосив, що справжня перемога народжується в щоденних вчинках — тихих, непомітних, але рятівних.
«Ми часто уявляємо перемогу як величний парадний момент: коли Кремль знищений, коли Росія розтрощена, коли звучать фанфари й у повітрі летять квіти. Але справжня перемога не завжди виглядає так. Вона приходить тихо — без фанфар і без плакатів. Вона приходить у момент, коли одна людина чинить правильно тоді, коли ніхто не бачить і ніхто не аплодує», — сказав Іван Васюник.
Він також наголосив, що о. Омелян Ковч не знав, чи побачить перемогу. Він не дожив до 1945 року, але сам того не знаючи, перемагав щодня: рятуючи, захищаючи, допомагаючи там, де вже не працював жоден людський закон. «Його перемога сильніша за всі паради, бо він переміг зло поряд із собою. Він переміг страх. Він переміг там, де перемога означала не зрадити ближнього. Сьогодні ми відзначаємо людей, які продовжують цю лінію перемоги — тих, хто робить добро, не знаючи, коли прийде година свободи, коли закінчиться наш час темряви. Це — перемога служіння, перемога щоденної праці, яка рятує людську гідність і зміцнює нашу націю більше, ніж будь-які урочисті маніфести», — наголосив голова комітету.
Лауреати Відзнаки 2025 року:
Джордж Вайгель — американський публіцист і громадський інтелектуал. Послідовно підтримує Україну у своїх публічних виступах, статтях та аналітичних матеріалах у провідних західних медіа (США).
У зверненні лауреат зазначив, що о. Омелян Ковч був гігантом католицької віри ХХ століття: його вірність Христу, мужність як пастиря Майданека та відданість братерству — приклад усього найкращого в Українській Греко-Католицькій Церкві, — Церкві, яка багато страждала за вірність і знову стала Церквою-мученицею в останні роки війни.
«Я маю честь свідчити про вашу Церкву у своїх працях і надалі залишатимусь її захисником. Понад 12 років тому я закликав випускників Українського католицького університету тут, у Львові, бути вірними свідченню мучеників, і вже за кілька місяців вони виявили мужність під час Революції Гідності. Так народилася Україна, яка вразила світ своєю стійкістю та рішучістю після російського вторгнення 2022 року. Україна нагадала Заходу, що свобода не буває безкоштовною, і тому Захід зобов’язаний надати підтримку, якої вона потребує і на яку заслуговує. Ми знаємо, що блаженний Омелян Ковч заступається за Україну та її праведну справу. Нехай його приклад надихає нас у наших покликаннях працювати задля будування Тіла Христового. Бо саме із Христа блаженний Омелян черпав мужність, і з того самого джерела ми можемо сприяти справжньому миру, свободі та справедливості», — сказав Джордж Вайгель.
Патрік Келлі — ініціатор міжнародного проєкту «Дзвін миру» та Посол миру ООН від Німеччини. Активно залучає міжнародні інституції та громадськість до привернення уваги до російської агресії проти України (Німеччина).
У відеозверненні Патрік Келлі зазначив, що отриману нагороду присвячує народові України, а також розповів про ініціативу «Дзвін миру»: «Під час Першої та Другої світових воєн сотні тисяч церковних дзвонів було конфісковано і переплавлено на зброю. Я змінив цей процес, переплавивши бомби з Києва та уламки танків із Бучі на дзвін миру. Ви були з нами щоразу, коли ми проводили хвилину мовчання на всіх моїх концертах і важливих публічних заходах протягом останніх років. Але я також створив для вас ще один дзвін миру, який назавжди залишиться в Україні. Ми оберемо відповідний момент, щоби привезти його вам, щоби створити місце, де ви зможете позбутися всього тягаря на своїх плечах, болю в серці та смутку в душі. Я з нетерпінням чекаю на можливість незабаром відвідати вас, щоби привезти вам ваш дзвін миру. А до того часу я запевняю вас у своїй підтримці та молитвах».
Олександра Матвійчук — українська правозахисниця, голова Центру громадянських свобод, лауреатка Нобелівської премії миру, учениця видатного українця, дисидента, філософа, лауреата Відзнаки імені Омеляна Ковча Євгена Сверстюка. Учасниця Ініціативної групи «Першого грудня».
Дякуючи за відзнаку, Олександра Матвійчук, сказала, що сприймає її як додатковий обов’язок продовжувати працювати заради захисту людини, свободи та гідності. Вона поділилася досвідом документування злочинів і нагадала, що українці — не лише постраждалі, а передовсім борці за свободу та право залишатися собою навіть у найважчі часи.
«Ми переживаємо один із найтяжчих етапів новітньої історії: документуємо понад 90 тисяч воєнних злочинів, працюємо з людьми, які постраждали. І я хочу запевнити вас, що українці — не просто жертви, а борці за свою свободу. Ми боремося за право бути незалежною країною, за збереження ідентичності, за можливість будувати державу, де права кожної людини захищені. Попри біль і випробування, наша історія — життєствердна, бо у драматичні часи народжується надія. Надія — це не переконання, що все буде легко, а впевненість, що наші зусилля мають сенс», — наголосила Олександра Матвійчук.
Наталія Тарабалка — мати загиблого героя Степана Тарабалки, яка перетворила особисту втрату на силу допомагати іншим. Через Оздоровчий центр «Тепло крилатої душі» вона дарує підтримку дітям і родинам воїнів, створює простір для психологічного зцілення та пам’яті.
Свою відзнаку Наталія Тарабалка вважає також заслугою тих, хто підтримував її в найважчі моменти і продовжує пліч-о-пліч допомагати всім, хто цього найбільше потребує.
«Я дякую своєму синові, що можу бути тут, на цій сцені, як лауреатка такої визначної премії. Саме його вчинок навчив мене не боятися творити любов до всього живого. Не просто любити, а творити. Я обіцяла на його могилі бути сильною заради таких, як він, заради тих, які захищають мир і цінності Української держави з любові до своїх рідних та України. Я обрала шлях бути гідною мамою свого сина, який дійшов до кінця своєї місії з мужністю та гідністю. Ми маємо за обов’язок перед їхньою світлою пам’яттю творити націю, гідну своїх героїв», — сказала Наталія Тарабалка.
Фундація «Авангард» (Fundacja «Awangarda — polscy medycy na froncie») — команда польських медиків, яка без вагань вирушає туди, де потрібна найбільша допомога. Фундація забезпечує українських військових і цивільних сучасними медичними засобами, навчає рятувати життя в бойових умовах (Республіка Польща).
Представник Фонду «Авангард» подякував за відзнаку, наголосивши, що ця нагорода — знак пошани для медиків, які працюють поруч з українськими військовими на передовій.
«Для мене велика честь бути тут сьогодні і приймати цю нагороду від імені Фонду „Авангард“. Ця відзнака особлива, бо носить ім’я отця Омеляна Ковча — праведника народів світу, який віддав життя, рятуючи інших. Наш фонд — це невелика група польських лікарів і рятувальників, які працюють поблизу фронту й допомагають пораненим українським військовим і цивільним. Ми переконані, що справжні герої — це конкретні люди, волонтери й ті, хто щодня рятує життя. Приймаємо цю нагороду як визнання їхньої жертовної праці».
Завершилася церемонія вручення Відзнаки музичним твором «Симфонія Монна сі мажор» у виконанні квартету кларнетистів Львівської національної опери. Відтак лауреати та гості події відвідали прем’єру балету-феєрії «Мавка», створеного за мотивами «Лісової пісні» Лесі Українки.
Новий символ відзнаки
Цьогоріч комітет представив новий символ нагороди — скульптуру львівського митця Володимира Цісарика. Статуетка відтворює стилізовану постать із піднятими догори руками в жесті молитви.
«Такий образ перегукується з постаттю отця Омеляна Ковча — священника, чия молитва, жертовність і служіння людям різних віровизнань стали змістом його життя. Статуетка передає ідею молитви як акту любові, милосердя та духовної сили», — пояснює творчий задум скульптор.
Довідка
Отець Омелян Ковч визнаний блаженним священномучеником. Із 2010 року засновано відзнаку його імені, яку щорічно вручають видатним особистостям за значний внесок у справу екуменічного діалогу, діалогу культур і народів, міжрелігійного та міжнаціонального порозуміння, соціально-харитативної та благодійної діяльності, за особистий життєвий приклад жертовності та гуманізму, героїчні вчинки. Раніше лауреатами відзнаки були: Ліна Костенко, Євген Сверстюк, Арон Вайс, Спільнота святого Егідія з Рима, Український католицький університет, Марко та Уляна Супруни, Оксана Забужко, Тімоті Снайдер, Аґнєшка Голланд, Олег Сєнцов та інші.
Департамент інформації УГКЦФото — Віталій Грабар
