EN

«Тепер уже не кажуть: "Kyiv is Russia"», — розмову з митрополитом Борисом Ґудзяком читайте в новому числі «Патріярхату»

4 січня 2023, 21:27 88

Митрополит Борис Ґудзяк на сторінках часопису говорить, що без Божої благодаті ми не зможемо перемогти в цій війні та зцілити травми, які вона залишить. Проте, як нащадок українських мігрантів в Америці, він свідчить, що віра допомагає будувати нове життя. А час, який зараз переживає Україна, є нагодою розповісти світові правду про нас. І ми мусимо багато працювати, бо є багато міфів, штамів і стереотипів. Проте тепер уже не кажуть: «Kyiv is Russia». Історію пишуть переможці, і ми вже це бачимо.

«Тепер уже не кажуть: "Kyiv is Russia"», — розмову з митрополитом Борисом Ґудзяком читайте в новому числі «Патріярхату»

Геноцидність війни росії проти України вражає. Про це пишуть чи не всі автори свіжого номера часопису «Патріярхат». «Мы на руинах ваших городов Воскреснем и в Книгу мертвых впишем Ваши имена!!!» — такий напис рашисти залишили на стіні в катівні у Козачій Лопані. Яка дивна суміш месіанства, поклоніння кривавому божеству і якоїсь туземної віри в силу «"скальпа" ворога», — стверджує у статті Ярослава Музиченко, координаторка програми «Holodomor Research and Education Centre».

Отець Андрій Зелінський, ТІ, пише, що «нам, як і багатьом західним лідерам думок, не можна забувати, що росія — це не абстрактна сутність, яку необхідно шукати поміж рядків текстів Толстого чи Достоєвського, а конкретна соціальна дійсність, що ходить вулицями російських міст, голосує за путіна, вбиває українських дітей на українській землі».

Від початку війни на Донеччині й Луганщині у 2014 році, особливо від 24 лютого 2022-го, українське суспільство запитувало себе, чому росіяни схильні до садизму у ставленні до українців, яких ще вчора називали братами. Над цим питанням розмірковує у матеріалі Тетяна Євсєєва, професорка-дослідниця програми «Еволюція концепції "русского мира": вчення, його значення і наслідки» Папського східного інституту в Римі. Як пише авторка, вона намагається визначити, на якому історичному етапі росіяни втратили співчуття і совість, перестали розуміти, що таке моральна відповідальність.

Фіксацією теперішньої історії є ділення пережитим у Бучі журналістки Софії Кочмар-Тимошенко, яка в ролі локального продюсера ВВС провела в бучанському морзі майже всю весну 2022 року, фіксуючи те, як рідні забирали своїх загиблих.

Особливо цінним для нас є розуміння, на яких умовах має запанувати мир на нашій землі. Бо просто припинення війни замало. І тут цінною є стаття Світлани Хилюк, директорки Школи права УКУ, та адвоката Андрія Костюка, президента «Nexia Україна», члена Львівської колегії адвокатів. Юристи кажуть: «Умовою справжнього примирення є встановлення правди про війну, покарання винних, відшкодування завданої потерпілим шкоди, запровадження обмежень для держави-агресора, а також щире каяття тих, що несуть колективну відповідальність за обрання та підтримку своєї злочинної влади».

За останнє століття на українській землі було вчинено чимало страшних масштабних злочинів. Мистецтвознавець Михайло Скоп говорить, що сам факт збереження нашої ідентичності й історичної пам’яті є великим дивом. У статті для цього номера «Патріярхату» він ділиться результатами своїх досліджень іконографії Богородиці в меморіалах жертвам Голодомору.

Журнал «Патріярхат» можна передплатити через Укрпошту. Передплатний індекс — 90827. Часопис також можна придбати в електронній версії на сайті journals.ua.

«Патріархат» є у Facebook та Twitter. Архів номерів шукайте на сайті часопису.

Департамент інформації УГКЦ
за матеріалами редакції часопису «Патріярхат»

Персони

Дивіться також