Спільне послання Папи Римського, Патріарха Константинопольського і Архиєпископа Кентерберійського на захист створіння
Святіший Отець Папа Франциск, Його Святість Патріарх Константинопольський Варфоломій та Архиєпископ Кентерберійський Джастін Велбі звернулися до світу зі своїм першим спільним посланням на захист створіння. У ньому християнські лідери закликають вірних зробити свій внесок у збереження планети для наступних поколінь. Публікуємо український переклад цього історичного документа.
Вже більше, ніж рік, ми досвідчили на собі руйнівні наслідки глобальної пандемії — усі ми, бідні чи багаті, сильні чи слабкі. Дехто був більш захищеним чи вразливим, ніж інші, але швидке поширення інфекції означало, що ми залежали одні від одних у наших зусиллях, щоб залишатися у безпеці. Ми усвідомили, що перед обличчям цієї всесвітньої катастрофи ніхто не є в безпеці, доки всі не перебуватимуть у безпеці, та що наші дії насправді впливають одні на одних, і те, що ми робимо сьогодні, впливає на те, що станеться завтра.
Це не є новими уроками, але нам прийшлось стикнутися із ними заново. Тож не будемо втрачати цей момент. Ми мусимо вирішити, який світ ми хочемо залишити майбутнім поколінням. Боже доручення є: «Вибирай життя, щоб жити на світі тобі і твоєму потомству» (Вт. 30, 19). Ми повинні вибрати життя.
У вересні місяці багато християн долучаються до ініціативи «Пора створіння», можливості молитись і опікуватись Божим творінням. Зараз, коли світові лідери готуються зустрітись у листопаді у Глазго, щоб обговорити майбутнє нашої планети, ми молимось за них і роздумуємо, який вибір ми повинні усі зробити. Саме тому як лідери наших Церков ми закликаємо кожного, незалежно від їх світосприйняття та віросповідання, прислухатися до голосу плачу Землі та людей, які є бідні, проаналізувати свою поведінку і зобов’язатись трудитись на благо Землі, яку Бог дав нам.
Важливість сталого розвитку
У нашій спільній християнській традиції Святе Писання та святі пропонують нові горизонти для розуміння як реалій теперішнього, так і перспектив чогось більшого, ніж те, що ми бачимо у даний момент. Концепція управління — індивідуальної чи колективної відповідальності за наш Божий дар, представляє життєвоважливу відправну точку для соціальної, економічної та екологічної сталості. У Новому Завіті ми читаємо про багатого і нерозумного чоловіка, що тримає великі запаси зерна, забуваючи про кінець свого життя (Лк.12, 13–21). Ми також знаємо про блудного сина, котрий бере свою спадщину у батька і розтрачає її та зрештою голодує (Лк. 15, 11–32). Нас попереджають про прийняття короткотермінових рішень і, здавалось би, недорогих варіантів будівництва на піску, замість того, щоб будувати на скелі задля нашого спільного дому, який витримає шторми (Мт. 7, 24–27). Ці історії запрошують нас прийняти ширший світогляд і розпізнати наше місце у більш широкій історії людства.
Але ми вибрали протилежний напрямок. Ми максимізували наш власний інтерес за рахунок майбутніх поколінь. Концентруючись на нашому багатстві, ми виявляємо, що довгострокові активи, включаючи щедрість природи, є виснаженими задля короткотермінових переваг. Технології розкрили нові можливості для прогресу, але також і для накопичення необмеженого багатства, і багато з нас поводяться у той спосіб, який демонструє дуже мало турботи про інших людей чи обмеження планети. Природа є витривалою, але дуже делікатною. Ми вже є свідками наслідків нашої відмови від її захисту та збереження (Бт. 2, 15). Саме зараз, у цей момент, ми маємо унікальну можливість покаятися, рішуче повернутися, прямувати у протилежному напрямку. Ми повинні прагнути до щедрості та чесності у способі життя, праці та використанні грошей замість егоїстичної користі.
Вплив на людей, що живуть у бідності
Поточна кліматична криза говорить багато нам про те, хто ми є, як ми дивимось і ставимось до Божого творіння. Ми стоїмо перед обличчям суворого правосуддя: втрата біологічної різноманітності, деградація навколишнього середовища і кліматичні зміни є невід’ємними наслідками наших дій, відколи ми жадібно спожили більше ресурсів землі, аніж планета може виробити. Але ми також зустрічаємось перед глибокою несправедливістю: люди, на долю яких випали найбільш катастрофічні наслідки цих зловживань, є найбіднішими на цій планеті і несуть найменшу відповідальність за їхнє спричинення. Ми служимо Богові справедливості, який радіє у творінні і творить кожну людину на Божу подобу, але також Він чує плач бідних людей. Відповідно, у нас всередині є вроджений заклик відповідати з тугою, коли ми бачимо таку нищівну несправедливість.
Сьогодні ми розплачуємося високою ціною. Екстремальні погодні умови і природні катаклізми останніх місяців з великою силою і великою ціною людських жертв, заново показують нам, що кліматичні зміни є не тільки майбутнім викликом, але є нагальною і невідкладною справою виживання. Екстремальні погодні умови, стихійні лиха, такі як повені, пожежі та посухи загрожують цілим континентам. Підвищення рівня морів, що змушує цілі спільноти до переселення; циклони спустошують цілі регіони, забираючи життя та засоби для існування. Вода стала у дефіциті, а продовольчі запаси небезпечними, що призвело до конфліктів і міграцією мільйонів людей. Ми вже це бачили у тих місцях, де люди покладаються на невеликі сільськогосподарські володіння. Сьогодні ми це спостерігаємо у більш індустріалізованих країнах, де навіть складна інфраструктура не може повністю запобігти надзвичайним руйнаціям.
Завтра може бути гірше. Сучасні діти та підлітки можуть зустрітись із катастрофічними наслідками, якщо ми зараз не візьмемо відповідальності як «співробітники Божі» (Бт. 2, 4–7), щоб підтримати наш світ. Ми чуємо від молодих людей, котрі розуміють, що їхнє майбутнє знаходиться під загрозою. Заради них ми повинні зробити вибір, ми повинні вибрати що їсти, подорожувати, витрачати, інвестувати і жити по-іншому, думаючи не лише про негайний інтерес і вигоди, але також і про майбутню користь. Ми розкаюємось у гріхах нашого покоління. Ми стоїмо поруч наших молодших сестер і братів по всьому світу у відданій молитві та самовіддано трудимося для майбутнього, яке ще більше відповідає обіцянкам Бога.
Заклик до співпраці
За час пандемії ми дізналися, наскільки ми є вразливими. Наші соціальні системи були зруйновані і ми виявили, що ми не спроможні все контролювати. Ми повинні признати, що спосіб, у який ми використовуємо гроші та організовуємо наші спільноти, не приносить користі кожному. Ми відчуваємо себе слабкими і тривожними, зануреними у серію криз: охорони здоров’я, навколишнього середовища, продовольчу, економічну і соціальну, які є всі тісно взаємопов’язаними.
Ці кризи ставлять перед нами вибір. Ми знаходимося в унікальній позиції: або займатися ними із короткозорістю та вигодою для себе або ж для того, щоб використати це як можливість для конверсії та перетворення. Якщо ми будемо думати про людство як про сім’ю і працюватимемо разом у напрямку майбутнього, базуючись на спільному добру, ми можемо опинитися у зовсім іншому світі. Разом ми можемо поділитися баченням життя, де все процвітає. Разом ми можемо вибрати діяти в любові, справедливості та милосерді. Разом ми можемо рухатися до більш справедливого та повноцінного суспільства з тими, хто є найбільш вразливим у центрі.
Але це потребує змін. Кожен із нас окремо повинен взяти відповідальність за те, як ми використовуємо наші ресурси. Цей шлях потребує ще більш тісного співробітництва між всіма Церквами у їх відданості турботі про творіння. Разом як спільноти, Церкви, міста і нації, ми мусимо змінити маршрут і відкрити нові шляхи для спільної праці, щоби зруйнувати традиційні бар’єри між народами, щоб зупинити конкуренцію за ресурси та розпочати співробітництво.
Тим, хто має більш далекосяжні обов’язки — очолити адміністрації, керувати компаніями, наймати людей чи інвестиційні фонди — ми кажемо: обирайте прибутки орієнтовані на людей, йдіть на короткотермінові жертви заради захисту всього нашого майбутнього, ставайте лідерами переходу до справедливих і сталих економік. «Кому багато дається, з того і багато спитають» (Лк. 12, 48).
Це є вперше, коли ми втрьох відчуваємо себе змушеними разом вирішувати нагальну проблему екологічної сталості, її впливом на хронічну бідність і важливість глобального співробітництва. Разом, від імені наших спільнот, ми звертаємось до серця і розуму кожного християнина, кожного віруючого і кожної людини доброї волі. Ми молимось за наших лідерів, котрі зберуться разом у Глазго, щоб вирішити майбутнє нашої планети і її людей. І знову, звертаючись до Святого Писання: «Виберіть життя, щоб і ваші діти змогли жити» (Вт. 30, 19). Вибирати життя — означає йти на жертви і проявляти стриманість.
Всі ми — хто і де б із нас не був — можемо відіграти свою роль у зміні нашої колективної реакції на безпрецедентну загрозу зміни клімату та погіршення стану довкілля.
Опіка над Божим творінням є духовним дорученням, яке вимагає відповіді із зобов’язанням. Це є критичний момент. Майбутнє наших дітей і майбутнє нашого спільного дому залежить від цього.
1 вересня 2021 року
Патріарх Константинопольський Варфоломій,
Ариєпископ Кентерберійський Джастін Велбі
