«Сьогоднішнє Євангеліє заохочує нас щодня працювати над збільшенням простору для Божого слова в нашому житті і серці», — Глава УГКЦ

Сьогодні, слухаючи притчу про сіяча, подумаймо, до якої землі належить наше серце. Чи ми справді слухаємо Боже слово? Чи ми дозволяємо Божій силі, зародку вічного життя, увійти в наше серце? Яке місце воно займає в нашому житті? Чи не приглушуємо ми його життєвими клопотами і терниною? Чи принесе наше серце плід сторицею? Над цим закликав замислитися Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ, під час своєї проповіді в неділю, 1 листопада 2020 року.

Коментуючи євангельський уривок, Предстоятель УГКЦ зауважив, що образ слова посідає в книгах Священного Писання особливе місце. Відтак проповідник підкреслив, що ми живемо в культурі, у якій слово є порожнім, а люди зловживають звичкою пустомовства, і в результаті слово втрачає зміст і вартість.

Проповідник пояснив, що у Священному Писанні слово — це не просто звук, яким обмінюються люди. Воно містить силу. Наприклад, слова благословення чинять добро і будують, а прокльони несуть шкоду і руйнують.

«Якщо людське слово має таку силу, що ним можна вбити, зранити, але й потішити, то яку силу має Боже слово?! Ми чуємо його в різних частинах Святого Письма, бо це животворна сила, якою Бог покликав усі істоти до життя. Святе Письмо є почутим і записаним Божим словом. Коли ми його читаємо, то відчуваємо, як Божа сила починає нас торкатися», — сказав Блаженніший Святослав.

«Сьогоднішня притча, — каже він, — пояснює нам Боже слово у вигляді зернятка, яке носить у собі зародок нової рослини. Воно є цікавим символом таїнства страждання, смерті і Воскресіння Христа, яке після смерті приносить плід. Сіяч сіє воскресіння, життя і зародки вічного життя в душах тих, які чують, слухають, розуміють і сприймають».

За його словами, земля, на яку падає слово життя, буває різною, адже люди по-різному його слухають і сприймають. Цим Христос пояснює нам різні види ставлення людини до почутого слова життя, а також види його сприйняття і відкинення. На переконання Предстоятеля Церкви, Христос ставить нам за приклад родючу землю, яка сприймає слово, дає йому належний простір і, врешті, дозволяє, щоб зародок вічного життя проріс, вкоренився і, як на добрій землі, приніс багато плоду.

«Зародком життя у воскресінні людина повинна поділитися з іншими. Боже слово хоче в нас помножитися, прорости, дати вічне життя і нам, і іншим людям», — переконаний проповідник. «Праця над собою у християнському житті полягає у праці над викоріненням тернини й інших сил, слів, орієнтирів, щоби щодня збільшувати простір для Божого слова в нашому житті і серці», — додав Отець і Глава УГКЦ.