Слово президента Єпископської конференції Франції до Глави УГКЦ на Пленарній асамблеї в Люрді
Люрд, 5 листопада 2024 року
Ваше Блаженство!
Від імені єпископів Франції, які тут зібралися, — ласкаво просимо!
Ви представили себе минулого понеділка перед Президентом та Міністром внутрішніх справ і цього четверга перед Міністром закордонних справ Франції як голос громадянського суспільства, або голос простих людей. Дозвольте додати те, чого Ви не можете сказати про себе: Ви є голосом європейського сумління! Ви втілюєте цей голос, змушуєте його почути.
З моменту активізації російського наступу в лютому 2022 року Ви підтримуєте вірних своєї Церкви і, ширше, усіх українців, які готові Вас слухати, через свої щотижневі звернення (вже впродовж 142 тижнів війни), вказуючи їм на шлях справжньої «духовності воєнного часу».
Це акт «духовного опору»! Ви добре розумієте, що опір Вашого народу вторгненню має насамперед духовний вимір і духовну цінність. Це розуміння випливає, без сумніву, з Вашого формування як фахівця у галузі морального богослов’я в університеті «Анджелікум», підкріпленого кількома роками викладання.
Цей погляд, який надає моральну оцінку подіям, очевидний у документах Вашої Церкви на тему справедливої війни, у яких Ви завжди говорите про ненасильницький опір і лише потім обґрунтовуєте оборонну війну.
Це розуміння закорінене в історії Вашої Церкви, яку Ви добре знаєте: вона майже зникла під радянським тиском, але вистояла завдяки своїм єпископам і багатьом священникам та мирянам, котрі надихалися вченням великого архипастиря періоду між двома світовими війнами, праведного митрополита Андрея Шептицького. Його наступники — кардинал Сліпий, кардинал Любачівський, відтак кардинал Гузар, секретарем якого Ви були.
Саме тому, що вона була закорінена в глибоку духовність та відкритим богослов’ям Вселенської Церкви, яка обіймає всіх — від апостолів до останнього з покликаних, за словами «Lumen Gentium», Ваша Церква пройшла через жахливі роки переслідувань і вийшла готовою до служіння, з єпископами, священниками, монахами та монахинями, сім’ями та вірними.
Моральна традиція Церкви та досвід Вашої Церкви дають Вам змогу ретельно викривати ідеологію «русского міра», яка слугує поживою та виправданням для цілого дискурсу завоювання та окупації.
Ви бачите в цьому викривлення християнської віри, використання віри в Христа на служіння російському націоналізму. Ви не менш вправно вказуєте шлях до внутрішнього морального виховання суспільства, яке дозволить нам жити в суспільствах свободи, укріплюючи нашу внутрішню свободу, не дозволяючи їй руйнуватися.
***
Наприкінці перебування у Франції Ви відгукнулися на запрошення архиєпископа Парижа, ординарія для Східних Церков, які не мають єпископа у Франції, та на моє запрошення, як Голови Єпископської конференції, після двох днів, проведених в єпархії Святого Володимира, апостольського адміністратора якої я хотів би тут привітати, владику Гліба Лончину, в очікуванні номінації нового єпископа, ми, єпископи Франції, хотіли б висловити нашу підтримку Вашій особистій місії та Церкві, Отцем і Главою якої Ви є, не забуваючи про латинських католиків, численних православних, протестантів, юдеїв, мусульман, атеїстів, усе розмаїття українського населення, що його Ви приносите перед Богом своїм заступництвом.
Ми хочемо заздалегідь подякувати Вам за те, що ділитеся з нами своїми думками, які Ви висвітлюєте день за днем. Ясність Ваших слів, спокій, яким Ви сповнені посеред бурі, Ваш вибір залишитися в Києві, незважаючи на наближення російських військ і те, що Ви були на чолі списку людей, які підлягають знищенню, заохочуватимуть нас, єпископів Франції, спокійно витримувати відносні бурі, які на нас іноді насуваються. У Христі ми сподіваємося вийти з цього досвіду зрілими і зміцнілими, вільнішими і радіснішими.
З усім серцем, по-братньому і з повагою, Ваше Блаженство, ми слухаємо Вас.
† Ерік де Мулен Бофор,
Архиєпископ Реймса,
Президент Єпископської конференції Франції