Слово Блаженнішого Святослава на мистецькому заході з нагоди 30-річчя відновлення Київської митрополії УГКЦ та 20-річчя повернення осідку Глави УГКЦ до Києва
Дорогі в Христі брати і сестри!
Слухаючи золотий голос пана Євгена тут, у центрі Києва, я згадав духовну бесіду в молитовному наметі на Майдані в часи Революції Гідності. Вдивляючись в обличчя зла, яке тоді на нас насувало, багато хто запитував Бога: чому Ти воскресив Україну і нашу Церкву? Ти дав нам відчути той п’янкий запах волі, щоб потім усе забрати і знову приректи нас на знищення та черговий період рабства й неволі? Упродовж більше як десяти років війни й трьох років повномасштабного вторгнення ми чуємо Господню відповідь: «Ні! Я є Богом життя, Богом волі».
Для мене відповідь на це запитання прозвучала з вуст Головного рабина Києва і України Якова Дов Блайха (тут присутні члени Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій). Тоді ми з ним ішли на зустріч із одним могутнім цього світу. Не називатиму цієї особи, самі зрозумієте, про кого йдеться. І от рабин мені каже: «Може, ти народився для того, щоб зараз прийти до фараона і сказати йому: відпусти мій народ! (let my people go!)».
Сьогодні, за посередництвом цієї унікальної мистецької духовної події, ми складаємо подяку Господу Богу за два визначні ювілеї: 30-річчя відновлення Київської митрополії та 20-річчя повернення до Києва осідку Отця і Глави нашої Церкви. Упродовж тих років ми щораз то глибше усвідомлювали наше особливе завдання і покликання в новітній історії нашої Батьківщини. Господь воскресив нашу Церкву, дав нам можливість поширювати церковну мережу в екзархатах, щоб ми прийняли виклик цієї жахливої війни. Можливо, Він знову привів нас до Києва, щоб звідси ми промовили на весь світ словом надії. Покликав нас до нашого коріння, до джерел нашого Хрещення у водах Дніпра, де князь світу цього вже потоплений ними, як колись фараон зі своїм військом у Червоному морі. Саме тут кожен із нас має стати в особистий герць зі злом і промовити на весь світ голосом із Києва, що Україна стоїть, Україна молиться і Україна бореться!
Щиро дякую нашим чудовим артистам, митцям за цей відгук на почуте Боже слово. Зворушливим було народження цього музичного проєкту. Сестри Тельнюк разом із паном Олегом прийшли до мене і кажуть: «Спухаючи ваші щоденні звернення впродовж першого року великої війни, ми хочемо на них відповісти». Із цим твором, який ми сьогодні почули, вони об’їхали майже весь світ. Нещодавно він лунав у Чикаго, в українській церкві Святих Володимира і Ольги. А сьогодні ми стали його слухачами тут, у Києві.
Пані Галино і Лесю! Слухаючи нині вас, я пригадав собі двох могутніх жінок Європи: прем’єр-міністерку Литви Інґріду Шимоніте і прем’єр-міністерку Італії Джорджу Мелоні. Вони розповідали мені, що на початку повномасштабного російського вторгнення щодня хотіли чути голос зі столиці України. Прокидаючись вранці й довідуючись, що Київ ще стоїть, вони знали, що мають робити далі. Голос звідси надавав їм сенсу для життя і боротьби. Вас також цей голос із Києва надихнув на новий творчий злет у ці темні і складні часи. Дякую вам за це. Завдяки вашому високому мистецтву і панові Євгену, який читав тексти звернень, вони ожили в моїй пам’яті. Коли я їх слухав, то ясно згадував, де перебував, коли промовляв ці слова.
Київ — це простір свободи. Наші воїни, священники, які пройшли жахіття пекла російського полону, говорили, що зі в’язаними руками, із замотаними очима вони почувалися вільнішими від катів, які над ними знущалися. Свободи з їхнього серця ніхто не міг вирвати.
Слухаючи вас, розуміємо сенс, покликання діяльності нашої Церкви в Києві, у Центрі, на Сході та Півдні України, а також її місію, як глобальної Церкви, стосовно світового співтовариства.
Прийміть слова глибокої вдячності від усіх глядачів, які сьогодні ввійшли в глибину надії. Донині мене запитують: як ви вижили в перший рік війни? І тепер багато хто думає, що робити з тими українцями. Є така іспанська приповідка: «Somos la piedra en el zapato» («Ми є камінчиком у взутті») — іншими словами, ми всім заважаємо, мовляв, якби України не було, усім жилося б добре: і в москві, і у Вашингтоні. Але ми були, є і будемо! І сьогодні, коли переживаємо Ювілейний рік надії, цього вечора з Києва лунає голос надії для України і всього світу. Дякуємо вам!
† СВЯТОСЛАВ
