Що має бути у великодньому кошику? Пояснює владика Володимир Груца

19 квітня 2025, 10:00 939

Світлий празник Воскресіння Христового — найбільше християнське свято, яке українці супроводжують не лише урочистими Богослужіннями, але й багатими родинними традиціями. Однією з найвідоміших є приготування великоднього кошика. Яким є великодній кошик єпископа? Які родинні традиції зберігає владика Володимир? Що саме має бути в ньому, яке значення мають ті чи інші страви, що покласти до кошика в духовному сенсі — розповідає владика Володимир Груца в інтерв’ю для Департаменту інформації УГКЦ.

Паска — головна страва великоднього кошика

— Що ми зазвичай кладемо у великодній кошик і яку це має символіку і значення?

— Символіку страв можна завжди до чогось прив’язати, а якщо йдеться про значення, то виходимо з молитов, які є на благословення. Важливим компонентом пасхального кошика є паска. А водночас є молитва на благословення хліба: «щоб він був усім, що споживають його на спасіння душі, за здоров’я тілесне і захист проти всіх недуг, всякого ворожого підступу» (З молитви на освячення хліба). Тут не йдеться лише про калорії, але також молитва на благословення дає також цьому хлібу чи нашій пасці цілющу силу. Так, як подібно, ми молимося на йорданське водосвяття, щоби ми могли тою водою зцілюватися і причащатися.

— Яке значення мають м’ясні страви, зокрема ягня?

— Маємо цікавий момент: є молитва на благословення агнця і іншої м’ясної поживи. Я не знаю, чи хтось тепер несе ягня для освячення. Ось у цьому маємо певну символіку.

А якщо йдеться про значення, чому саме агнця, чи ягня? Саме тому, що його привів свого часу вірний Авраам. Агнця, що його Авель приніс від плодів, також теля годоване було, що було заколене для блудного сина— то вже йдеться про певні м’ясні страви.

— Які ще продукти мають символічне чи духовне значення?

— Ще є молочні вироби. Писанки, яйця — це є така дуже важлива для нас річ. По-різному: дехто бере свічку, дехто не бере, питання рушника. Це вже така радше символіка, я би сказав. То так само, як різдвяна ялинка, питання, хто як хоче її прикрасити.

Молитва — це подяка Богові за їжу

— Чи ця традиція має світське чи церковне походження?

— Пасхальна трапеза була ще в Старому Завіті. Є цілий обряд, ритуал, з молитвами, з промовою господаря, певна функція сина. Я думаю, що це тоді свого часу християнство також перейшло разом з пасхальними святами. Ми молимося завжди перед обідом, перед вечерею. Для чого? Щоб ми могли подякувати Богові за те, що маємо що їсти.

На Бойківщині під час великоднього сніданку вперше у сезоні їли огірок

— Які особливості великоднього кошика на Бойківщині?

— На Бойківщині — так, як у більшості регіонів це є приготовлений кошик. Найкращий кошик, який є на господарці. Він покривається відповідним рушником. Найкраще, якщо він є вишитий руками господині.

Для освячення завжди давали хрін, тому що на Бойківщині є достатньо хрону на наших городах. Це є також такий важливий компонент. Те, що ми згодом їмо. Дехто давав ще сіль, свічку — це було вже по-різному. Часто давали домашній сир, бо люди, здебільшого, мали корови. Дуже важливим компонентом було домашнє масло. Важливо було приготувати кошик своїми руками і віднести, поблагословити. Тим самим, дякували Богові, що він благословляє нашу працю і маємо що їсти.

Фішкою великоднього сніданку на Бойківщині було споживання сиру, сметани, зеленої цибулі і вперше у сезоні їли свіжий огірок.

Воскреслий Ісус знайде спосіб прийти до кожної людини, навіть через замкнуті двері

— Як бути тим, хто не може приготувати кошик або прийти до храму?

— Є багато людей, зокрема наші захисники, які на фронті. Вони не можуть цього зробити фізично, навіть з найкращим бажанням. Але я думаю, що Воскресний Ісус бачить кожну людину — що вона може, що не може.

Одна річ, якщо людина з лінивства цього не робить, а друга річ, коли людина має велике бажання, а не може. І Він знайде спосіб, щоби до тої людини прийти, головне, щоби людина була для Нього відкрита. Та як Ісус через замкнені двері прийшов до учнів — Йому це не заважало.

Важливо, щоб Великдень був моїм святом, а не лише накритим столом

— Наскільки важливо дотримуватись традиційного списку продуктів?

— Ні, я не думаю, що це важливо. Бог не є бухгалтер. І тут набагато важливіше — серце людини. І десь приготуватися внутрішньо, щоби Великдень був моїм особистим святом, а не лише накритим столом. «Бухгалтерія на свята» не дає ресурсу та сили. Це тоді є суто якийсь кулінарний ритуал.

А свято — то є щось більше. І знову ж таки, неважливо, що є столі, важливо хто є поруч тебе, що є в твоєму серці. І навіть, якщо хтось не має змоги мати страви, чи придбати, чи приготувати, то я би тут не бачив якоїсь проблеми. Бо є зараз різні ситуації, зокрема, у контексті війни.

— Який духовний намір ми можемо покласти до символічного «кошика» у своїй душі?

— Напевно, що ми всі маємо зараз намір однаковий, який нас супроводжує вже роками. Це завершення війни, справедливий мир, наше майбутнє, злагода, мир в власному серці. Важливо навіть прийти з пасхальними стравами до храму, щоб отримати благословення.

Молитва скеровує благословення нам на користь, на зцілення душі і тіла

— Чи не сприймають люди часом освячення їжі як магічний ритуал? Як цей жест пояснити у світлі Воскресіння Христового?

— Тут є питання теж внутрішнього налаштування людини, і що є у її серці. Якщо в серці людини є якась певна порожнеча, то скільки б ми свяченою водою не кропили — воно так не діє, в такий спосіб воно не працює. Воно працює, наскільки людина є відкрита також на Бога і на Його благодать. Я би сказав, що воно йде в комплексі разом з нашим духовним життям.

Це можна порівняти з проханням людей окропити хату, бо кажуть: «там у нас немає злагоди», але в той час люди живуть у грісі і не планують цього змінювати. Меблі не стануть кращими чи гіршими від свяченої води.

Так само і їжа через саме освячення не більш чи менш якісною. Але молитва скеровує благословення нам на користь, на зцілення душі і тіла. Тобто навіть у цих молитвах йдеться про людину, а не про саму їжу як таку.

— Під час молитви на освячення їжі люди хрестяться на кожну згадану страву. Чи це потрібно?

— Це не є конечне. Інколи, коли священник каже: «Благословляється сир, масло, яйця», — і так далі, декілька разів благословляє рукою — і люди автоматично хрестяться. Але священик благословляє їжу, а не людину. Тобто люди хрестяться тоді, коли людину благословляє священик.

Вишивка від сестри нагадує про рідний дім

— Який вигляд має Ваш особистий великодній кошик? Чи зберігаєте певні великодні традиції до сьогодні?

— У мене доволі турбулентний стиль життя… Щоб жити певною традицією, треба жити в тому контексті. Традиція дихає також рідним домом. Трудно її просто взяти і вивезти кудись, на експорт. Але для мене також дуже важливо є рідна вишивка, яка мене супроводжує. Це те, що найлегше взяти з собою. Вона мені нагадує рідний дім. Де пише: «Христос воскрес» — сестра вишивала. А та, що нижче, то вже хтось мені подарував.

Найцінніше — спільний Великодній сніданок

— Який Ваш найтепліший спогад з дитинства, пов’язаний з Великоднем?

— Найцінніше — це був спільний Великодній сніданок. У часи мого дитинства було так, що на Великдень до школи кликали зранку — для того, щоб люди не були разом.

І була така ситуація — мене раз у школі затримали, ще когось не було. І всі чекали. Навіть якщо це був обід, а когось бракувало — на нього чекали. Всі голодні, виснажені, але чекали.

І ще: в час підпілля таки мали освячені пасхальні страви. Було не так святково, десь там завезли на квартиру до священника. І воно, може, ще більше відчувалося — ця потреба свята.

— Що б Ви хотіли сказати вірним УГКЦ у цей Великдень, 2025 року, на третьому році війни?

— Слово є одне: Христос Воскрес! І вже Його ніхто не поверне до гробу. Так, як жодна пандемія не може Ісуса Христа закрити в гробі. Війна, жодний агресор не може Його знову повернути до гробу. Не зможе Його знову вбити. Якщо вбиває, то вбиває в інших людях. Але той терплячий Христос є також тими людьми, яких також вбивають. І справа в тому, що факт Воскресіння Христового є вже незворотній, тому що це є перемога не людська, а Божа — над злом. І це є наша перспектива вічності. Незважаючи на ті такі драматичні моменти, які маємо в житті. Бо тоді навіть питання було б: а для чого жити, для чого боротися, для чого віддавати життя, жертвувати — якщо би не було перспективи вічності? Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Підготувала Христина Потерейко
Департамент інформації УГКЦ