Проповідь Блаженнішого Святослава з нагоди відкриття Всецерковного форуму богословів УГКЦ
Високопреосвященний владико Вісвальдасе, Апостольський нунцію в Україні!
Преосвященний владико Ярославе!
Достойний пане ректоре Українського католицького університету!
Всесвітліші отці ректори!
Всечесні та преподобні отці!
Дорогі в Христі брати і сестри, які зібралися сьогодні на особливу подію —
Форум богословів Української Греко-Католицької Церкви!
Дорогі викладачі!
Дорогі гості!
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні слово Христового Євангелія звертає наші очі не тільки на кульмінаційний момент земного шляху Ісуса Христа, а й на осердя пасхального таїнства. Іван, свідок розпʼяття, дивиться на свого Вчителя, який помирає на хресті, і, як очевидець, описує це у своєму Євангелії — єдиний з усіх апостолів.
Вслухаючись у цей короткий уривок, особливо наші молоді богослови відразу відчитують транспозицію іванівського дуалізму, коли дві різні дійсності по-різному пояснюють побачене. Хтось бачив момент найбільшого знеславлення злочинця, його ганебну смерть на хресті, натомість Іван показує інтронізацію Царя слави. Коли чуємо слова Ісуса «Жінко, ось син твій» та «Ось мати твоя» (звернені до учня), можемо подумати, що Він дбає перед своєю смертю лише про побутові справи Матері. Насправді, це момент Божественного усиновлення, коли учень стає сином. Христос на хресті ділиться своїм Божественним синівством, роблячи учня його причасником.
Слово «жінко» видається дивним. Хіба може Син так звертатися до Матері в останні хвилини свого життя? Насправді ж ми чуємо слово про дар Церкви Христової для людства. В Івана «жінка» означає «спільнота», «Божий народ». Даруючи нам свою Матір, Спаситель запевняє всіх нас, учнів, дітей Господніх, що ми ніколи не будемо сиротами. На Тайній вечері Він сказав: «Не полишу вас сиротами; Я прийду до вас» (Ів. 14, 18).
Як важливо нам, християнам, вчитися богослов’я у самого Івана Богослова! Недаремно ми відкриваємо наш Богословський форум у день, коли Церква святкує його таїнственне переставлення, вшановуючи памʼять улюбленого Христового учня, якого називають дівственником і наперсником.
Попросімо сьогодні Івана пояснити нам значення цього Божого слова. Я вірю, що ми знайдемо в ньому кілька ключових послань, які Христос зараз скеровує до нас, тут зібраних.
Перше послання — Бога неможливо пізнати без любові. Пізнати Його можна лише люблячи. Тому Іван названий першим богословом Христової Церкви — він є містиком Божественної любові. Ми не можемо пізнати іншої людини, якщо її не любимо. Як же пізнати Бога без того ключа, що єднає з таїнством Божественного буття? Цим ключем, герменевтичною матрицею будь-якого богослов’я, є любов.
Друге послання — дуже глибоке — приховане у словах Спасителя. Вони скеровують наш погляд на Матір. Богородиця — образ Церкви. Іван сьогодні показує нам усім Церкву і каже: «Ось мати твоя».
Дорогі отці, сестри, владико! Ми часто знаємо про богослов’я інших помісних Церков, навчалися в їхніх школах та університетах. Знаємо, що думають наші сусіди. Проте власного богослов’я не знаємо. Сьогодні Іван Богослов вказує нам на Церкву-матір, яка, можливо, нині в плачі стоїть біля розпʼяття свого народу. Вона не завжди багата, не обіцяє блискучої кар’єри. Але для істинного богослов’я, до якого ми нині покликані, він каже: «Ось, отче, сестри, владико, мати твоя».
Буває, що ми співаємо гласи інших культур, народів — знаємо, як славлять Бога греки чи вірмени, але не знаємо, як це робить наш народ. Навіть у семінаріях інколи виховуємо літургійну культуру чужих традицій. Та нині улюблений учень Христовий каже нам: «Ось ваша мати, любіть її».
Молімося сьогодні: Господи, навчи нас любити! Мати Божа, покровителько нашої Церкви, до якої щодня взиває народ про завершення війни, навчи нас Божественної любові й допоможи нам відкрити наше Божественне синівство! Навіть у найгірших обставинах дай відчути, що ми не сироти. Нема чого шукати чуже — маємо своє, яке повинні любити, пізнати й передати нащадкам.
Святий Іване Богослове, покровителю богословського факультету Українського католицького університету, веди нас за собою у тайновидіння й розуміння Божественної любові, розп’ятої, але присутньої в тілі нашого народу сьогодні. Амінь.
† СВЯТОСЛАВ
