Проповідь Блаженнішого Святослава в суботу після Воздвиження
Часом нам видається, що в момент найбільшої темряви, найбільшого страждання, болю і горя Бога немає. Під бомбами, у бомбосховищах люди питали: а де є Бог, коли нас убивають? Де Він є? Христос сьогодні каже: «Мене вбивають разом із тобою, я є поруч, там, де тобі найважче, ба більше — твої рани стають Моїми ранами». Коли апостола Павла били, зневажали, каменували за ім’я Господнє, він сказав: «Я на своєму тілі ношу рани Ісуса» (Гал. 6, 17).
Коли вгору піднесете Сина Чоловічого,
то пізнаєте, що Я — Cущий (Ів. 8, 28).
Високопреосвященні владики!
Всечесні та преподобні отці!
Преподобні сестри і брати в монашестві!
Достойні представники органів державної влади Тернопільщини всіх рівнів!
Дорогі наші молільники!
Люба молоде!
Слава Ісусу Христу!
Цієї суботи, яку Літургія називає суботою по Воздвиженні, ми чуємо у слові Божественного Євангелія дивне, але водночас глибоке Боже слово. Упродовж діалогу з невіруючим народом Ісус Христос, відповідаючи на запитання, хто ти, кілька разів повторює: «Я — Сущий, Я — Споконвічний» (пор. Ів. 8, 23–29). Народ слухає, але не чує. Христос вживає найсильніші фрази Старого Заповіту, щоб відкрити свою Божественну природу, щоб окреслити свою тотожність і відповісти на запитання, ким Він є. Але завершується ця розмова — про віру з невіруючими — дуже глибокими словами: «Коли вгору Чоловічого Cина піднесете, то пізнаєте, що Я — Сущий» (Ів. 3, 28).
Прислухаймося до слів Христа, якими Він окреслює самого себе, свою місію, ба більше — свою дію і присутність сьогодні між нами. Коли невіруючий народ підніс Сина Чоловічого? На це запитання відповідає сьогоднішня Літургія. Це момент Його розп’яття, у який Христос дав себе піднести на хресті і розіп’ясти на очах усього народу, що з Нього сміявся, кажучи, якщо Ти Син Божий — зійди з хреста, і ми увіруємо в Тебе. Син Чоловічий був піднесений у момент свого розп’яття, страждання і своєї смерті.
Що в цей момент об’явилося? Що могли пізнати навіть ті, хто не вірив у Нього? Він закінчує цю фразу відповіддю на наше запитання: «Я — Сущий». Зауважмо, що це слова, якими промовляв Господь Бог до Мойсея, коли той питав Його ім’я. Бог про себе сказав «Ягве», тобто «Я — Сущий, Той, хто є». Це об’явлення Бога як Сущого започаткувало визволення Ізраїлю з єгипетської неволі. Так про себе Господь Бог сказав до Мойсея, якому потім на горі Синай показав свою славу.
Бог є Сущим, Тим, ким Він є, — що це означає? Можливо, хтось сьогодні, слухаючи ці слова, скаже: так, Бог десь там собі є, — так часто говорять агностики, які не знають Бога. Проте слова «Я є Той, що є» означають «Я є Той, що є для тебе, з тобою і говорить до тебе», а не десь там собі сам для себе. Об’являючи своє найбільш таїнственне ім’я, Бог об’являється тим, хто супроводжує людину в найтяжчі моменти її особистого, національного, державного життя. Такими самими словами Бог звернувся до Ісуса Навина, якому доручив вести вибраний народ в обітовану землю. Каже до нього: «Не бійся, бо Я буду з тобою, Я поруч, Я є Той, що є для тебе і в тому буде твоя сила» (пор. Іс. Нав. 1, 5).
І ось коли ми, християни, споглядаємо на розп’ятого Спасителя, то бачимо об’явлення нашого Бога, який є любов’ю, який розіп’явся за мене, який, будучи безсмертним у своїй Божественній природі, став людиною, щоб померти за мене, і таким чином показати, що навіть у момент смерті, найгіршого страждання, Він є, — Сущий, споконвічний, з тобою і для тебе. Часом нам видається, що в момент найбільшої темряви, найбільшого страждання, болю і горя Бога немає. Під бомбами, у бомбосховищах люди питали: а де є Бог, коли нас убивають? Де Він є? Христос сьогодні каже: «Мене вбивають разом із тобою, я є поруч, там, де тобі найважче, ба більше — твої рани стають Моїми ранами». Коли апостола Павла били, зневажали, каменували за ім’я Господнє, він сказав: «Я на своєму тілі ношу рани Ісуса» (Гал. 6, 17).
Дорогі в Христі брати і сестри! Сьогодні ми приїхали разом із нашими владиками, митрополитами до міста Тернополя, молодіжної столиці України, щоб пригорнути, поблагословити українську молодь, а також щоб їй вклонитися. Дякую вам, дівчата і хлопці з різних парафій, спільнот, організацій, навіть міст України, які з’їхалися сюди, і ми маємо можливість вас бачити і за вас молитися. Чому сьогодні має бути така всенародна шана і дяка українській молоді? Бо саме на її плечі впав тягар цієї війни. Ми кажемо, що Україна є і буде. Але ми повинні розуміти, що Україна є такою, якою її хоче мати українська молодь. Україна буде такою, якою її збудує українська молодь.
Спостерігаючи за тією реакцією, тим спонтанним відрухом молоді з різних міст і сіл України під час війни, ми можемо стверджувати, що захист нашої Батьківщини, боротьба за волю, свободу, гідність, незалежність нашої держави стала всенародним молодіжним рухом. Бо це наші хлопці й дівчата, яким по 20–25 років сьогодні, рясно скроплюють своєю кров’ю нашу українську Богом дану землю. Це наші дівчата і хлопці, які не взяли до рук зброї, долучилися до загальноукраїнського волонтерського руху. І, думаю, немає жодної молодої людини, яка сьогодні відповідно до свого життєвого завдання, покликання, не стала на захист Батьківщини. Тому я відчуваю своїм обов’язком від імені вашої Церкви-матері скласти вам сердечну подяку.
Наша українська молодь — сильна, мудра, вона шукає Бога. Нині хочу вам з упевненістю засвідчити, що Господь Бог є разом із вами. Бо якщо тепер українська молодь розп’ята на цьому хресті національного руху за свободу, то знайте, що у вас і разом із вами розп’ятий наш Спаситель. Ви його возносите у своїй борні як Сина Божого і пізнаєте, що Він є Той, що є, — поруч, із вами. І тому ми кажемо, що від сили чесного і животворного Хреста — знака перемоги — виходить сила і перемога України.
На сьогодні припадає два гарних ювілеї, за які ми хочемо подякувати Господу Богу. Вітаю товариство українських студентів-католиків «Обнова» із 25-річчям відновлення діяльності. Про великий Божий дар вашої спільноти для Церкви і народу ми ще матимемо нагоду сьогодні спілкуватися. Проте я дякую вам і всім іншим молодіжним спільнотам за те, що ви гуртуєтеся довкола цього найвищого життєвого завдання — Бога пізнати, любити і Йому служити, і такою дорогою йти у земному житті, щоб серед наших земних страждань і викликів побачити дорогу до життя вічного. Тому вітаю нашу «Обнову» з тим гарним ювілеєм віднови. Вітаю «Обнову» з відновою!
Ми хочемо цього дня від імені Синоду наших єпископів та всієї Церкви вклонитися подільській землі за те, що подарувала нашому народові ісповідника віри, великого українця, патріарха — Йосифа Сліпого. Маємо сьогодні нагоду подякувати Господу Богу за 130-ту річницю з дня його народження. Цікаво, що саме слова патріарха Йосифа надали назву цьому студентському товариству і стали його гаслом: «Обновити все в Христі». Ще будучи ректором Львівської богословської академії, він думав, як обновити наш народ, що жив на своїй землі, але в чужих державах, як надати йому нової сили, нового духу для життя. І тоді патріарх почав говорити про молодь: бо хто обновить український народ, як не його молодь? Таким чином він подарував цьому товариству це глибоке ім’я. А ми знаємо, що єдиною животворною силою, яка обновлює все, є Дух Святий. «Пошлеш Твого Духа і вони знову повстануть, і обновиш лице землі» (Пс. 104 (103), 30), — каже псалмоспівець.
Сьогодні ми дякуємо нашому Спасителеві за те, що Він — сущий Бог, є з нами і для нас. Дякуємо, що в момент розп’яття України Він вдихає життя в наш народ, дарує нам майбутнє. І цим сучасним і майбутнім України є наша обновлена в Дусі Святому і зібрана в різні спільноти українська молодь. Нехай Господь Бог усіх нас і вас, нашу Україну благословить, бо тоді пізнаємо, що Він є Сущий. Амінь.
† СВЯТОСЛАВ
