Проповідь Блаженнішого Святослава в першу неділю Великого посту
Істинно, істинно кажу вам:
Побачите небеса відкриті, й ангелів Божих,
як висходять та сходять на Сина Чоловічого (Ів. 1, 51).
Преосвященні владики!
Всечесні отці!
Преподобні брати і сестри!
Дорогі діти України і нашої Церкви в різних куточках нашої країни і світу,
які моляться з нами за допомогою цієї живої трансляції!
Наші достойні київські парафіяни Патріаршого собору!
Дорогі діти, дорога молоде!
Слава Ісусу Христу!
Завершується перший тиждень Великого посту, — тиждень, упродовж якого кожен із нас намагався більше молитися, творячи простір спілкування з Господом, який є джерелом нашого оновлення. Великий піст — це час відродження духовного життя людини, відродження добра в житті того, хто вірує.
Можливо, ми часто думали, що маємо зробити протягом того періоду. Проте сьогодні Святе Євангеліє запрошує нас поглянути на інший бік великопісного шляху, зрозуміти не так, що ми повинні робити, але що для нас хоче вчинити Господь, адже це нагода для вияву Його величі, святості, спасенної дії, яка запрошує нас до себе. Євангелист Іван розповідає нам про покликання перших Христових учнів, про покликання людини до участі в посланництві самого Бога. «Посланець» є значенням слова «апостол», але посланцем Отця до людини є сам Господь наш Ісус Христос.
Для того щоб ми знайшли ключ до глибшого розуміння цієї події покликання, Апостол подає нам сьогодні цілий список осіб Старого Заповіту, починаючи його від покликаного пророка Мойсея (пор. Євр. 11, 24–26, 33). Запрошую вас зіставити дві важливі події в історії спасіння людини: покликання Натанаїла, яке описує нинішнє Євангеліє, і покликання Мойсея як особливого Божого посланця і співучасника Господньої спасенної дії, який кличе свій народ до свободи.
Господь приходить! Цікаво, що в обох випадках — і покликання Мойсея, і покликання перших апостолів — ініціатива належить Богові, не людині. Чуємо сьогодні: «Другого дня [Христос] вирішив піти в Галилею; і знайшовши Филипа, мовив до нього: „Іди за мною“ (Ів. 1, 43). Зауважмо, що саме Господь знайшов Филипа, а не навпаки. Христос іде далі й знаходить ще одного, кого називає справжнім ізраїльтянином, у якого немає лукавства.
Щось подібне читаємо у Старому Заповіті, коли Бог кличе Мойсея, який втік з Єгипту і ховається в пустелі (пор. Вих. 3, 1–20). Господь перший виходить Мойсеєві назустріч: «з’явився йому ангел Господній у вогняному полумені посеред куща» (Вих. 3, 2).
Ще одна подібність виявляється в тому, як Бог захоплює собою покликаного: не накидає жодного завдання, не примушує до жодної місії, а кличе до себе, збуджує справжню людську цікавість і чекає на відповідь. Ось як Він покликає апостолів: «Зустрів Филип Натанаїла і сказав до нього: „Ми знайшли того, про кого Мойсей у законі писав і пророки, — Ісуса Йосифового сина, з Назарету“. Натанаїл же йому на те: «А що доброго може бути з Назарету? «. Мовив до нього Филип: „Прийди та подивися“» (Ів. 1, 45–46).
Так само Бог кличе Мойсея в пустелі: «Глянув він [Мойсей], аж ось вогнем палає кущ, а не згоряє. І каже Мойсей сам до себе: „Підійду лишень ближче та подивлюсь на це велике диво, чому то не згоряє кущ?“ (Вих. 3, 2–3). Якесь дивне видовище захоплює увагу людини і кличе: прийди та подивися.
Коли відбувається ця зустріч, коли Мойсей і Натанаїл бачать це диво, Господь промовляє до людини, захоплює її, робить її учасницею місії визволення свого народу з рабства, посилає провіщати всім, що Він прийшов рятувати своїх людей!
Описана в нинішньому євангельському читанні розмова Господа з Натанаїлом начебто передана уривками. Христос говорить загадками. Він сказав покликаному набагато більше від того, що почули ми та свідки цієї зустрічі. І вповні зрозумів це слово лише той, до кого воно було скероване і чийого світу та досвіду торкнулося. «Побачивши Ісус, що Натанаїл надходив до Нього, сказав про нього: „Ось справжній ізраїльтянин, що нема в ньому лукавства“. Натанаїл же Йому: „Звідкіль знаєш мене?“. Сказав Ісус, промовивши до нього: „Перше, ніж Филип закликав тебе, бачив Я тебе, як був єси під смоковницею“» (Ів. 1, 47–48).
Господь кличе! Мойсей теж чує Божий поклик, який лунає конкретно до нього. «Побачив Господь, що він наближався [до палаючого куща] подивитись, та й кликнув до нього з-посеред куща: „Мойсею, Мойсею!“. І відповів той: „Я тут!“» (Вих. 3, 4). Мойсей дивується не тільки з побаченого, а й з почутого: той, хто кличе, знає його особисто — з Божих уст він чує своє ім’я!
Господь промовляє! «Бути під смоківницею» означає «чекати». Натанаїл чекав Божого слова — тільки-но почувши, повірив. Тому каже: «Учителю, Ти — Син Божий, Ти — цар Ізраїлів» (Ів. 1, 49), іншими словами, Ти — Бог, якого я так довго чекав. Що означає той Господній прихід до покликаного виконувати апостольське служіння? Можливо, ми зможемо це збагнути, якщо послухаємо те, що Бог говорить до Мойсея.
Господь каже про три речі. По-перше, Він виявляє непорушну вірність стосовно своїх дітей. «І промовив Господь: „Бачу я, бачу бідування народу мого, що в Єгипті, і чую голосіння, що його спричинюють доглядачі. О, я знаю біль його!“ (Вих. 3, 7). По-друге, Бог приходить як Визволитель, що несе порятунок своїм людям. „Тому Я й зійшов рятувати його з рук єгиптян і вивести його з тієї землі в землю простору і гарну, що тече молоком та медом… І ось голосіння синів Ізраїля дійшло до Мене, я бачив утиски, що ними пригнітають їх єгиптяни“ (Вих. 3, 8–9). По-третє, Господь посилає. Він кличе до участі у своїй рятівній дії і запевняє покликаного, що ніколи його не покине: „Іди ж, оце пошлю тебе до фараона, щоб вивів ти народ Мій, синів Ізраїля, з Єгипту… Я буду з тобою“ (Вих. 3, 10. 12). Навіть більше, Бог виявляє, що знає ім’я того, кого кличе, і об’являє себе в дарі власного Імені, — Божественного Імені: «І промовив Бог до Мойсея: „Я той, хто є“. І додав: „Так промовиш до синів Ізраїля: „Я — є“ післав мене до вас“» (Вих. 3, 14). І Мойсей стає посланцем для того, щоб бути учасником визволення Божого народу.
Та найбільш загадкова фраза закінчує сьогоднішнє Євангеліє. Коли Натанаїл стрепенувся, визнав Бога, прийняв Його дію і покликання, Христос каже: оскільки Я сказав щось про тебе, тепер скажу щось про себе. І промовив: «Істинно, істинно кажу вам: Побачите небеса відкриті, й ангелів Божих, як висходять та сходять на Сина Чоловічого» (Ів. 1, 51).
Що означає це слово? Можливо, нам допоможе це зрозуміти нинішнє читання Апостола, яке запрошує нас послухати ще одне пророцтво Старого Завіту, що здійснюється сьогодні в цьому Євангелії. Пригадуєте, як пророк Даниїл, перебуваючи зі своїм народом у вавилонській неволі, молився до Бога і питав Його, скільки ще їм бути у рабстві? Тоді він побачив небеса відкриті і каже нам сьогодні: «Коли, отож говорив я ще на молитві, муж Гавриїл, якого я раніше бачив був у видінні, летівши швидко, доторкнувся до мене під час вечірної жертви, і, навчаючи мене, заговорив до мене, мовивши: „Даниїле! Оце я прийшов, щоб навчити тебе розуміння. Вже на початку твого благання вийшло слово, і я оце прийшов сповістити тобі його, бо ти — улюблений“» (Дан. 9, 21–23). Слово Боже виходить. Йдеться про того самого Гавриїла, який був служителем таїнства воплочення і благовістив Пречистій Діві Марії про сходження і народження через неї Спасителя силою і діянням Святого Духа. А тим Словом, яке визволяє народ з рук поневолювачів, руйнує царства та задуми земних можновладців і про яке тільки чув колись Даниїл, є ніхто інший, як сам Господь наш Ісус Христос!
Він і сьогодні спішить, щоб визолити людину з неволі, вирятувати її від гноблення рук сучасних фараонів і звершити на ній діло свого спасіння. Ось що означають слова Господні, звернені колись до Натанаїла, а сьогодні до кожного з нас: «Істинно, істинно кажу вам: Побачите небеса відкриті, й ангелів Божих, як висходять та сходять на Сина Чоловічого» (Ів. 1, 51).
Дорогі в Христі брати і сестри! Це Боже слово лунає в дуже тривожні часи для України, Європи і всього світу. Ми сьогодні платимо найвищу ціну за нашу свободу і незалежність і водночас за нашими плечима намагаються торгувати нашим життям, щоб змусити нас до якогось надуманого перемир’я, що має на меті замирення і задоволення агресора. Такий план у жодному разі не є справедливим миром для України, бо зло неможливо замирити, і марними є старання задовольнити його апетити. Зло тільки можна і потрібно зупинити силю Божою і нашим спротивом. Ця боротьба і є змістом нашого великопосного подвигу.
Ми працюємо, молимося, говоримо до світу, але Господь нам сьогодні каже, що Він для нас сам хоче зробити. У Божому слові ми чуємо, що Він має план порятунку України. Цим планом є не щось, а Хтось. Слово вже вийшло до нас. Нашим Спасителем є Господь Ісус Христос, який приходить до мене і до тебе й кличе: разом рятуймо Батьківщину, разом будуймо майбутнє українського народу! Усі людські плани й угоди, які суперечать цьому Божому задумові, приречені на крах і поразку, як про це свідчить нам сьогодні пророк.
До цього Божого посланництва в правді Господь кличе кожного з нас, — кличе нас бути будівничими справжнього миру для України. Божа правда і Божий мир завжди торжествуватимуть. Кожному з нас Він посилає своє Слово і каже: ви не забуті в Бога, ви — Його улюблені, Він чує ваш плач, ваші страждання. І ось Він зійшов для того, щоб свою всемогутню рятівну десницю відкрити вам.
Сьогодні ми святкуємо неділю, яка зветься неділею Торжества православ’я. Це момент, коли Церква відчуває, що небеса відкриті. Те саме Слово, яке вийшло до пророка Даниїла в момент його молитви за народ, Ісус із Назарету нині приходить, щоб звернутися до кожного з нас і покликати нас за собою. Це торжество істинної християнської віри означає сьогодні скероване до людей запрошення побачити, зокрема у святих іконах, зображену Особу, Господа нашого Ісуса Христа, Богородицю і святих. Церква кличе нас досвідчити таїнство зустрічі з Богом у молитві й пості, — запрошує відчути, що ті Божі посланці, ангели Господні й сьогодні приходять до нас. Вона каже, що мені й тобі лише треба «прийти і подивитися».
У цей час запрошую вас до глибокої молитви без жодного лукавства. Адже молитва — це не просто слова, а те, чого вчить нас сьогодні Натанаїл. Справжня молитва, каже святий Іван Золотоустий, це прагнення Бога (Гомілія 6, Про молитву). Спитаймо себе: наскільки я прагну Бога? Скажімо: «Учителю, Ти — Син Божий, Ти — Бог мій». А тоді Він промовить до кожного з нас: «Отримаєш більше ніж просиш. Побачиш небеса відкриті й ангелів Господніх, як висходять і сходять на Сина Чоловічого. Прийди та подивися». Амінь.
Слава Ісусу Христу!
† СВЯТОСЛАВ
