Проповідь Блаженнішого Святослава в неділю перед Богоявленням
Слідом за мною іде сильніший від мене (Мр. 1, 7).
Преосвященні владики!
Всесвітліші митрофорні протоієреї!
Всечесні отці!
Дорогі брати і сестри в монашестві!
Дорогі брати-семінаристи!
Достойні діти нашої Церкви в різних куточках України, зокрема на окупованих територіях, а також у різних куточках світу, які зараз разом із нами моляться
завдяки живій трансляції!
Дорогі наші київські парафіяни!
Дорогі діти! Дорога молоде!
Христос народився!
Ця неділя, яка називається неділею перед Богоявленням і готує нас до одного з найбільших християнських свят у році — Хрещення нашого Господа Ісуса Христа в ріці Йордан, звертає нашу увагу на постать Івана Хрестителя. Саме про нього ми сьогодні чуємо в перших словах Євангелія від апостола і євангелиста Марка (1, 1–8).
Цей пророк, який знаменує собою завершення історії Старого Заповіту, виступає з особливою місією. Прислухаймося до того, про що говорить Іван Хреститель, адже його слова звернені не тільки до слухачів двох тисячоліть тому, а й до нас. Яка мета його місії? Що Іван хотів не лише сказати, а й зробити з тими, хто серйозно і глибоко приймав у серце Боже слово, яке він ніс у собі?
Слухаючи проповідь Івана Хрестителя, ми бачимо, що в Євангелії від Марка він постає як пророк, який виконує певну традиційну місію. Він попереджає людей про те, що ось надходить день Господній. У пророків цей день означав момент надзвичайного втручання Бога в людську історію.
У багатьох випадках день Господній описується як день Божого гніву, коли все те зло, яке вчинила людина, нарешті буде покаране. День Господній був страшним для багатьох, адже люди очікували належної кари за свої вчинки та відновлення справедливості. Про це попереджає пророк Ісая: «Ось день Господній наступає невблаганний; обурення й палкий гнів, щоб обернути землю на пустиню та загладити грішників з неї» (Іс. 13, 9).
Але ми чуємо, що сьогодні Боже слово починається з проголошення Євангелія. Лунають урочисті слова: «Початок Євангелії Ісуса Христа, Сина Божого» (Мр. 1, 1). Тут слово «Євангеліє» означає не так початок нової книги і не лише поширення якоїсь новини чи навчання певної ідеї або вчення. Йдеться про цілу низку подій, які докорінно змінять усіх, про історичні перетворення, яких нікому на вдасться уникнути і до яких потрібно бути готовими. Самé попередження про прийдешні події проголошується як добра і надзвичайно важлива для всіх звістка, а не як катастрофа. Отож у чому полягає проповідь Івана Хрестителя?
Можливо, Іван поступово усвідомлював свою місію. Євангелист Матей передає ширший зміст його слів, коли, звертаючись до тих, хто приходив до нього хреститися, він каже: «Гадюче поріддя! Хто вас навчив тікати від наступаючого гніву?» (3, 7). І сам пояснює: «Я вас хрищу водою на покаяння, а той, хто йде за мною, від мене потужніший, і я негідний носити Йому взуття. Він вас христитиме Духом Святим і вогнем» (3, 11).
У словах Івана хрестити Духом Святим означає виявити все беззаконня, усю грішність, неправедність людини. Про таку дію Духа Святого ми чуємо на Тайній вечері з уст самого Христа: «І коли прийде Він, то переконає світ у грісі, у справедливості, і в засуді: щодо гріха — бо не вірують у Мене, щодо справедливости — бо йду до Отця Мого, і ви Мене вже не побачите; щодо засуду — бо князь цього світу засуджений» (Ів. 16, 8–11). А той вогонь, пов’язаний із хрещенням Івана, ймовірно, у його уявленні означав знищення всіх конструкцій, створених гріхом у цьому світі. Як, мабуть, здивувався Хреститель, коли серед тих, кого він звав гадючим поріддям, побачив самого Ісуса Христа! Тоді він зрозумів, що день Господній — не щось, а Хтось. Цим днем, у якому Бог знову втручається в історію людини і світу, є Син Божий, Господь наш Ісус Христос, який прийде і стане поміж грішниками не для того, щоб їх покарати, засудити чи знищити, а щоб узяти на себе їхні гріхи.
І тому, бачачи це дивне дійство хрещення, Іван скаже: «Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає» (Ів. 1, 29). Цікаво, що у святоотцівській традиції той рух, який започаткував Іван Хреститель, порівнюється з проповіддю пророка Йони у вавилонській Ніневії. Пророк прийшов до великого міста, столиці ворожої держави, і проголосив мешканцям: за сорок днів місто буде знищене, якщо вони не покаються (пор. Йон. 3, 4). І містяни покаялися. Тоді Господь змінив кару на милосердя. Святий Кирило Єрусалимський навчає: «Ніневія, не маючи ні закону, ні пророків, через піст і плач знайшла спасіння. А Іван, стоячи при Йордані, закликав до того самого безпосередньо перед наближенням Царства Небесного» (Catechesis II, De Paenitentia, PG 33, 389–392).
Змістом проповіді Івана Хрестителя було слово про покаяння, — покаяння, яке не є втечею від відповідальності, від власних проблем чи від того, що засмучує або пригнічує людину. Покаяння — це та сила, яка змінює слово про гнів Господній на добру новину. Той, хто кається — визнає свої гріхи й занурюється в Боже милосердя. Тоді хрещення Духом Святим означає відродження, внутрішню переміну, оновлене життя, новий період історії людства, який розпочинається в особі Ісуса Христа.
Тому сьогодні Іван Хреститель звертається до нас зі словами: «Готуйтеся! Ісус гряде на Йордан. Приходить день Господній — покайтеся!» (пор. Мт. 3, 2). Бо якщо день Господній застане вас, немов злодій, що приходить зненацька, — горе вам! Дух Святий виявить усю вашу грішність, а Його вогонь спопелить і засудить вас. Натомість покаяння дає можливість внутрішньо перемінитися. Іван каже: «Слідом за мною іде сильніший від мене» (Мр. 1, 7), бо я лише омиваю вашу зовнішню нечистоту, а той, хто йде за мною, хреститиме вас Духом Святим і вогнем — чинитиме вас новою людиною. За словами апостола Павла, «коли хтось у Христі, той — нове створіння» (ІІ Кор. 5, 17).
Прямуючи до свята Богоявлення, ми нині чуємо, як Іван кличе нас за собою. Кличе не пропустити тієї миті, коли там, над водами Йордану, Ісус Христос прийде, щоб узяти на себе мої особисті гріхи. Це може статися зі мною лише тоді, коли я дозволю Йому це зробити. Моє покаяння дає змогу Христові взяти на себе мої гріхи й провини, обмити мене не водою, — вода тут є лише символом, — а Божественною благодаттю, обновити мене силою любові Духа Святого і запалити, немов вогнем, Божественним життям у Христі Ісусі.
Ми всі сьогодні просимо в Господа Бога сили, яка могла б змінити на краще наше життя, — тієї сили, яка поламає могутніх світу цього і принесе Україні мир. Молімося, щоб ця проповідь Івана Хрестителя для України і до України сьогодні принесла в нашому особистому житті плоди покаяння, а прихід нашого Спасителя відкрив нам шлях надії, — надії на спасіння, на переміну, на повноту життя. «Слідом за мною, — каже Іван, — іде сильніший від мене» (Мр. 1, 7).
Сьогодні ми молимося: Ісусе, Ти сильніший за будь-яку людську силу. Твоя сила рятує нас від власної немочі. Хай Твоя сила з небес, яка ось об’явиться над Йорданом, витре кожну сльозу серед нашого народу, зцілить наші рани, підніме наші руки, надихне наші серця, бо ми знаємо: перемога України — у Тобі, Ісусе. Прийди до нас і обнови нас Духом Святим і вогнем Твоєї любові. Амінь.
Христос народився!
† СВЯТОСЛАВ
