Проповідь Блаженнішого Святослава в неділю Пасхи
Преосвященні владики!
Всечесні отці!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Дорога українська громадо в Україні та всьому світі!
Христос воскрес!
Сьогодні із спорожнілого Христового гробу, наче із серця землі, із кромішньої темряви на весь світ виривається приголомшлива новина: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав! Зранку до цього гробу йдуть жінки-мироносиці. Вони, сумні, несуть миро, щоб помазати тіло померлого. Їхні обличчя темні, бо вони тими днями пережили велику біду. Побачивши свого скатованого, зневаженого і розп’ятого Вчителя, жінки втратили надію, найдорожче у своєму житті. Вони втратили того, хто надавав сенс усьому їхньому життю, їхнім пошукам, їхньому майбутньому.
Однак там, куди мироносиці йдуть із темними обличчями, втративши надію, вони віднаходять світло. Замість темряви, яка мала б бути у гробі, вони бачать сяйво, і світлий ангел їм каже: «Чому шукаєте живого між мертвими? Його нема тут: Він воскрес» (Лк. 24, 5–6) — іншими словами, хай ваші обличчя не будуть темними, прийміть втрачену надію: Христос воскрес!
Нині євангелист каже нам про Христа: «У Ньому було життя, і життя було — світло людей» (Ів. 1, 4). Вчора ми чули, що Він помер замість нас і за нас. А сьогодні чуємо, що Він воскресає з нами і в нас. Воскреснувши з мертвих, Христос начебто наново відкриває людині доступ до джерела життя. Жінки, які втратили надію, наново віднаходять її при Його порожньому гробі. Вони зустрічають воскреслого Спасителя (пор. Мт. 28, 5–11).
Відходячи від гробу, мироносиці мають вже не темні, а світлі обличчя. Навіть коли йдуть до апостолів і кажуть: «Христос воскрес!» — ті їм не вірять, але бачать, що жінки прийшли звідти просвітленими, якимись іншими. Дивне світло виднілося на їхніх обличчях. Так колись було з Мойсеєм, який говорив із Богом лице в лице на Синайській горі. Хоч він сам спершу того не зауважував, але його обличчя почало сяяти так, що, повернувшись назад до свого народу, він мусив покласти на нього покрівець, бо ніхто не міг із ним спілкуватися. Те світло Воскресіння жінки принесли до засмучених, темних і безнадійних апостолів (пор. II Кор. 3, 12–18).
Христос сьогодні воскресає, щоб повернути надію кожній людині, яка її втратила. Тому ми кажемо, що Він воскресає разом із нами, щоб кожного з нас за руку вивести з гробу особистого розчарування, особистої безнадії і повести із собою у сяйво Воскресіння. Ми вважаємо, що, як християни, єдині маємо надію, бо віримо у Воскресіння, у те, що Христос воістину воскрес! Господь воскресає у нас і тому, що Він сходить сьогодні у найглибші закутки темних людських сердець, які втратили надію.
Ми розпочинали Страсний тиждень серед страшного болю нових жертв у місті Суми. У нас було таке відчуття, що чаша страждань України переповнилася до краю. У стражданнях Великої п’ятниці Христос випив цю чашу наших страждань, бо Він — єдиний, хто увібрав у себе терпіння всього людства. Проте сьогодні Він не хоче, щоб ця чаша була порожньою і наповнює її світлом Воскресіння!
Відчуваємо велику радість, зустрічаючи Христа, — Він повертає нам втрачені надії. Бо сам є джерелом надії України. Тепер на нашу Батьківщину звернені очі всього світу: політиків, дипломатів, військових, представників гуманітарної сфери, навіть філософів і богословів. Багато хто з них питає себе: чи ті українці мають надію? Ми хочемо сьогодні сказати з Києва, із серця України «Христос воскрес! Воістину воскрес!». Хочемо тут, у храмі, просвітлитися, прийняти у себе світло воскреслого Христа, яке на обличчі й у серці принесли жінки-мироносиці до апостолів. Відтак апостоли, зустрівши Ісуса воскреслого, понесли цю звістку по всьому світу. Їхній проповіді повірили не лише тому, що слухали їхні слова, а й тому, що бачили на їхніх обличчях світло Воскресіння. Благовісникові, який говорив «Христос воскрес!», усі народи відповіли «Воістину воскрес!».
Ми відчуваємо, що Христос воскресає у нас. На зло всім силам темряви ми тішимося присутністю між нами воскреслого Господа. Сьогодні святкують Пасху і Суми, і Кривий Ріг, і Запоріжжя, і Дніпро, і наш золотоверхий град Київ. На нас зараз дивиться весь світ — за допомогою цієї живої трансляції. Усі хочуть побачити вас, кияни, і те, які у вас обличчя. Я бачу вас тут, у нашому храмі, із просвітленими обличчями. Світло воскреслого Спасителя сяє на обличчі нашого народу.
Ми кажемо нині на весь світ: погляньте на нас, українців — і ви повірите, що Христос воістину воскрес! Якщо ви шукаєте надії, подивіться на наших військових, дівчат і хлопців, які вдень і вночі ціною власної крові захищають усіх нас. Подивіться на обличчя матерів, які стоять у храмі зі своїми діточками — побачите на них світло надії, бо вони в такі важкі часи люблять своїх дітей, виховують їх, навчають доброго. Подивіться на обличчя наших лікарів, рятувальників, усіх тих, що день і ніч ліквідовують наслідки щоденних ракетних і дронових атак по Україні — побачите світло надії!
Я кажу в усьому світі: якщо хочете побачити надію — подивіться на українську молодь, яка навіть серед жахливої війни, тягар якої найбільше впав на її плечі, вміє любити, кохати, створювати нові сім’ї й народжувати дітей. У тій молоді є життя, що слугує світлом для людей.
Запрошую всіх вас бути свідками тієї надії. Бо лише тоді, коли світ побачить на наших обличчях сяйво воскреслого Христа, нам повірять, що Україна переможе. Лише тоді, коли ми переконаємо світ не тільки почути про надію з України, а й побачити її — усі успішні люди цього світу захочуть стати на світлу сторону історії і не допомагатимуть темряві. Це буде сяйво життя і воскресіння України, яке ми покажемо на наших обличчях.
Сьогодні Церква запрошує нас бути паломниками надії і на весь світ заспівати: «Воскресіння Твоє, Христе-Спасе, ангели оспівують на небесах. І нас на землі сподоби чистим серцем Тебе славити» (з Утрені Пасхи).
У це свято воскреслої надії вітаю вас із Пасхою Господньою. Багато хто мені казав: ми так її чекаємо! Ми всі хочемо відчути, що те, на що надіємося, — воскресіння, — уже маємо.
У нашому житті є багато сумнівних речей і сумнівів. Мабуть, певне одне: кожен із нас мусить стати перед обличчям власної смерті. Ми всі смертні і тому її зазнаємо. Але ще більше певним є те, що кожен із нас — ми нині це чуємо — воскресне. Смерть уже переможена! Те, що тепер ми маємо як джерело нашої надії, виявиться у всій своїй повноті.
У це свято вітаю наших військових. Вітаю українців, які, перебуваючи далеко від рідної землі, тужать за Батьківщиною і роблять усе можливе, щоб ми мали силу перемагати. Вітаю нашу молодь, наших дітей. Єднаюся з тими братами і сестрами, які перебувають на окупованих територіях і не мають можливості сьогодні молитися. Обіймаю тих, що мають темні обличчя від горя, болю, втрати, спричинених цією війною, і тих, чиї рідні перебувають у полоні чи пропали безвісти. Ми молимося, щоб сила воскреслого Христа просвітила їхні обличчя.
Усім зичу веселих, світлих свят Воскресіння Христового, смачного пасхального яйця. Закликаю вас бути свідками надії, свідками Воскресіння, щоб кожен, хто почує з ваших уст «Христос воскрес!», потім сказав: я не тільки чув про Воскресіння, а й побачив його, бо та жінка, дитина чи той чоловік, хлопець, показали мені його на своєму обличчі, носячи його у своєму серці. Амінь.
Христос воскрес!
† СВЯТОСЛАВ
