Проповідь Блаженнішого Святослава в Люрді на відкритті Пленарної асамблеї Єпископської конференції Франції
Люрд, 5 листопада 2024 року
Преосвященні владики!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Слово Євангелія про приготований бенкет, яке ми щойно почули, — це ікона Царства Небесного (пор. Лк 14, 15–24), до якого покликані всі. Папа Франциск не втомлюється казати: «Tutti, tutti, tutti» («Усі, усі, усі»). Але не всі приймають запрошення. Звернімо увагу на наказ, який дав господар: «Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове» (Лк. 14, 17). Отож завжди має бути той, хто проголосить момент готовності й відкритості Царства Божого, — він кличе, навіть наполягає, щоб люди прийшли на цей бенкет.
Апостол нам каже, що Царство Боже — це не їжа і пиття (пор. Рим. 14, 17). Це — бенкет істини, справедливості й миру, які дають радість у Святому Дусі. І сьогодні тим, хто кличе людство на цей бенкет, є Христова Церква.
Ми в Україні відчуваємо, що наш народ, наша держава кличе людство під час цієї війни до справедливості, істини й миру. Водночас чуємо, як багато хто починає просити пробачення і відмовляє: хтось — через економічні обставини своєї держави; хтось — з політичних міркувань. Дбають про приватне благо більше, ніж про запрошення до спільної радості людства.
Тривають вибори у Сполучених Штатах Америки. І тепер держави наче зосереджуються на собі, своїх внутрішніх питаннях чи потребах. Дбають більше про особисте, ніж про спільне благо і спільну радість. Але наша Батьківщина кличе всіх вас.
Принагідно нагадую, що цього року, 5 грудня, минає 30 років підписання Будапештського меморандуму. Це був момент, коли Україна повірила в силу міжнародного права, яке ґрунтується на істині, справедливості й мирі. Якою тоді була наша радість, що нарешті світ виходить із холодної зими неволі і страху… Україна повірила, що сила права може бути сильнішою за силу атомної зброї, і віддала росії цей свій арсенал, що за кількістю був більшим, ніж у Франції, Великої Британії та Китаї разом узятих. А потім ті, що обіцяли Україні безпеку, почали відмовлятися від своїх зобов’язань, ба більше, один із її гарантів тепер напав на наш народ. Однак Україна продовжує вірити в істину та справедливість і молиться за мир.
Я приїхав сюди також в особистій прощі до Пречистої Діви Марії, щоб подякувати Їй за покликання до священства. Сьогодні Божа Мати кличе людей до Царства Небесного. Тридцять один рік тому я приїхав сюди як семінарист, який дозрівав на дорозі до священства, і просив Її допомогти мені зрозуміти особисте покликання. Я повернувся звідси до України чітко розуміючи, що маю робити у своєму житті. Цього року я святкую 30 років священства і 15 років єпископського служіння. І ось прибув сюди, щоб сказати: «Мамо, дякую». Тут, у Люрді, я усвідомлюю, що Ти є з нами. Я знаю, що не війна, смерть чи неправда, а мир матиме останнє слово в історії людства. Нехай ім’я Боже буде благословенне! Амінь.
† СВЯТОСЛАВ
