Проповідь Блаженнішого Святослава у Віддання Пасхи в Черкасах
Поки у вас світло — віруйте у світло,
щоб світла синами вам стати! (Ів. 12, 36).
Всечесні отці!
Преподобні сестри!
Дорогі наші діти!
Дорогі черкаські парафіяни!
Христос воскрес!
Сьогодні особливий, благодатний день! Радію, що прибув до вас, черкаської громади, із щорічним душпастирським візитом, щоб ми разом підсумували, як прожили останній рік, щоб подякувати Богові за все, що Він для нас зробив.
Цей рік був для нас важким, але саме нам Бог дарував благодать жити, попри все, — жити вірою у нашого воскреслого Господа Ісуса Христа.
Цікаво, що мене Бог привів до вас в особливий день. У літургійному ритмі він називається «Віддання Пасхи». Сьогодні минає сорок днів після Воскресіння Христового. Завтра — уже свято Його Вознесіння. Згідно з літургійним ритмом, ми нині завершуємо спів воскресного гімну: «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав». Мені так приємно, що я можу на закінчення пасхального часу востаннє цього року заспівати цей гімн саме з вами!
Нинішнє Святе Євангеліє (Ів. 12, 36–47) запрошує нас підсумувати: як ми цього року відсвяткували Пасху? Чи щось у нас змінилося? Ми щороку святкуємо свято за святом, багато чого слухаємо, можливо, навіть трохи більше розуміємо — та чи щось змінилося в нашому особистому і духовному житті?
Поки у вас світло…
Ми бачимо, що навіть діти змінилися — вони виросли. Християни також повинні зростати, дозрівати у своїй вірі. Саме про цей процес зростання і дозрівання у вірі ми сьогодні чуємо. Світло, про яке каже Христос: «Ще трохи часу світло з вами» (Ів. 12, 35), — це Він сам, Воскреслий, який присутній у своїй Церкві. Проте Його присутність не пасивна, як у якогось предмета в Церкві, — Він є живою Особою. Світло завжди світить, еманує, видає із себе ясність, яку люди покликані побачити і сприйняти.
Усе те, що ми сьогодні чуємо у Святому Євангелії, розповідає нам, як це світло досягає, зворушує, просвітлює кожного з нас. У цьому тексті є цікава фраза: «Тоді сказав Ісус на ввесь голос: „Хто вірує в Мене — вірує не в Мене, а в того, хто послав Мене. І хто Мене бачить, той бачить того, хто послав Мене“ (Ів. 12, 44–45). Мова йде про Отця Небесного, невидимого Бога, якого ніхто ніколи не бачив, але єдинородний Син став Його видимим посланцем до нас, і цей Син несе в собі вічне Боже життя.
Як це світло тепер світить між нами? Як воно стукає до наших сердець? Сьогодні те вічне, безсмертне життя, яке у собі показав і об’явив воскреслий Христос, — «… над тим, хто воскрес із мертвих, смерть більше не панує» (пор. Рим. 6, 9), — стало видимим. Його можна було торкнутися руками. Апостоли це свого часу зробили.
Це вічне, безсмертне життя доступне нам через Таїнства Христової Церкви. Ми можемо стати його причасниками, коли приймаємо Хрещення, Миропомазання, коли приступаємо до Святого Таїнства Євхаристії, коли слухаємо Боже слово, звернене до нас у читанні Священного Писання. Усе це разом ми називаємо Словом Божим, у якому є життя і яке скероване до нас.
Поки у вас світло — віруйте у світло…
Що ми маємо у відповідь зробити? Як відповісти на світіння того світла? Каже Христос: «Віруйте!» (пор. Ів.12, 36). Вірувати не означає сліпо погоджуватися на щось, чого я не розумію. Ні, це не віра. Вірити — це прийняти в себе те світло, прийняти зародок воскресіння і вічного життя та стати його носіями, причасниками Таїнств Христової Церкви.
Цікаво, що коли те Слово Боже стукає до сердець людей, вони реагують у два різні способи, які сьогодні описує пророк Ісая. Коли до мене хтось приходить і каже: «Христос воскрес із мертвих!» — я відповідаю: «Воістину воскрес!». Тож я вірю в те, що існує вічне життя у Бозі, над яким смерть немає сили, і визнаю це.
Однак є ще інша відповідь — не повірити. Коли людина не вірить у воскресіння, з нею відбувається дивна річ. Пророк Ісая, якого цитує сьогодні Іван, каже: «Засліпив він їм очі, заціпенив їм серце, щоб не бачили очима, щоби серцем не розуміли і не навернулись, щоб Я їх вигоїв» (Ів. 12, 40; пор. Іс. 6, 10). Кам’яніє серце тоді, коли ми відкидаємо віру у Христове воскресіння. Тому сьогодні це Боже слово звернене до всіх нас.
У Посланні до Євреїв ми чуємо, що ранні апостоли несли у своїй апостольській проповіді саме вістку про Христове воскресіння, яке вони бачили, Воскреслого, якого чули особисто, торкалися руками і хотіли, щоб усі люди про це знали і в це увірували. Автор послання просить: «Не твердійте серцями вашими…» (Євр. 3, 8). Прийміть Боже слово — ви станете синами і доньками світла! Стародавня духовна мудрість каже, що справжнє добре слово є подібне до бджоли, яка має мед, але має й жало. Боже слово іноді може бути солодким, іноді болісним, але воно завжди є лікувальним.
… Віруйте у світло, щоб світла синами вам стати!
Сьогодні дозвольмо Ісусові торкнутися нас цим словом. Каже євангелист: «Я — світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто в Мене вірує, не перебував у темряві.
Коли хтось Мої слова слухає, а їх не береже, Я його не суджу, бо Я прийшов не судити світ, а спасти світ» (Ів. 12, 46–47).
Ми сьогодні запрошуємо всіх вас не тільки слухати те, про що ми кажемо, а й стати його причасниками. Із Таїнствами в Христовій Церкві завжди є так: про що ми чуємо в Євангелії — те стається. Ми слухали про це слово, а зараз можемо прийняти Ісуса Христа, який прийде у Тілі і Крові під видами хліба і вина. До кожного з вас у Божественній Літургії Він скаже: «Беріть, їжте: це Моє Тіло… „Пийте з неї всі, бо це Кров Моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів“ (Мт. 26, 26–28). Те Боже слово, про яке ми чуємо, стане подією. Ми ж повинні лише стати учасниками цієї події.
Дозвольте мені ще раз вас привітати з усіма святами і побажати вам гарного завтрашнього свята Вознесіння Христового. Бачу, як тут, у Черкасах, те Боже слово світиться, як ви щороку, можливо, самі того не помічаючи, стаєте світлими людьми. Спостерігаючи за вами, зауважую, як ви дозріваєте в Божому слові.
Ми так багато ран тепер маємо. Так багато трагедій стається в історії українського народу, яка сьогодні пишеться. Черкаси стоять, моляться і борються, тому що тут, між вами, світить Христове світло. Ми сьогодні просимо: Господи, Ти, як та добра бджола, дай нам бальзам на наші рани! Торкнися нпс, злікуй і зроби нас доньками і синами Твого небесного світла Воскресіння! Амінь.
† СВЯТОСЛАВ
