EN
Проповідь Блаженнішого Святослава у свято Входу Господнього в Єрусалим

Проповідь Блаженнішого Святослава у свято Входу Господнього в Єрусалим

10 квітня 2023, 11:53 582

Я — воскресіння і життя. Хто в Мене вірує,
той навіть і вмерши — житиме!
(Ів. 11, 25).

Преосвященні владики!
Преподобні та всечесні отці!
Дорога українська молоде!
Дорогі діти!
Дорогі парафіяни нашого Патріаршого собору!
Улюблені діти нашої Церкви в різних куточках України та світу, які моляться і святкують з нами за допомогою цієї живої трансляції!
Дорогі гості цього свята!

Слава Ісусу Христу!

Сьогодні Христова Церква святкує одне з найбільших християнських свят у літургійному році — Вхід Господній у Єрусалим, яке ми ще називаємо Квітною (Пальмовою, Вербною) неділею. Це свято є дверима до Пасхи Господньої. Недаремно ми нині, вітаючи одне одного, кажемо: віднині за тиждень — Великдень!

Змістом цього свята є історична подія, яка сталася в Єрусалимі шість днів перед Пасхою, що її Христос звершить як перехід від смерті до життя. Сьогодні ми споглядаємо нашого Спасителя, який сідає на молоде осля і тріумфально входить у Єрусалим.

Для того щоб розкрити всю глибину цієї події і пояснити, чому вона є таким великим святом, євангелист Іван дарує нам Боже слово (12, 1–18). Це євангельське читання описує одну-єдину Божу дію, яка відбулася начебто у два етапи. Аби ми зрозуміли, що сьогодні сталося в Єрусалимі, автор розказує нам про воскресіння Лазаря, улюбленого Христового друга, який чотири дні лежав у гробі. Господь воскрешає чоловіка з мертвих. Далі ми чуємо про дивну вечерю у Витанії. За столом разом із Христом засідає воскреслий Лазар: той, хто ще вчора лежав у гробі, сьогодні вечеряє разом зі своїм Спасителем. Постать Лазаря була такою цікавою для юдеїв, що вони, прийшовши на свято Пасхи, хотіли побачити не тільки Христа, а й чоловіка, якого Він воскресив із мертвих (пор. Ів. 12, 9).

Наступного ж дня Христос сідає на осля і входить у Єрусалим. Народ, який зійшовся з усієї тогочасної Римської імперії до Єрусалима на свято Пасхи, виходить, щоб побачити того, хто має владу воскрешати померлих. Можливо, також дивлячись на Лазаря, який ішов поруч із Спасителем, вони питали один одного, вказуючи на Христа: хто Він такий, про якого всі так багато говорять і який, врешті, урочисто показується народові?

Євангеліє, відповідаючи на це питання, вживає різні символи, знаки, які ми знаходимо в книгах пророків. Натхненні Духом Святим, пророки давали нам певні знаки, за якими можна впізнати того єдиного Царя, Спасителя, на якого чекав старозавітний Божий люд. Люди вийшли назустріч Христові, несучи в руках пальмове гілля. Це був відомий символ. У такий спосіб вітали царя, який вертається після перемоги, тобто переможця. Вони вітали того, хто здатний перемогти смерть!

Сьогодні Єрусалим вітає не тільки переможця смерті. Цікаво, що той знак, який здійснює на собі Ісус Христос, згідно з пророком Софонієм, говорить про царя, який ввійде в Єрусалим, сидячи не на коні, який був символом військової, земної, людської сили. Господь входить покірно, навіть ніжно, сидячи на осляті. Ця молода тварина показує, що той, про кого всі питають, є не простою людиною, а самим Господом: «Не бійся! О Сіоне, нехай не опадають руки в тебе! Господь, твій Бог, посеред тебе, могутній, що врятує» (Соф. 3, 16–17; пор. Соф. 3, 14–19). Це — Бог, єдиний цар Ізраїлю, який входить у своє місто, іде, гряде до свого народу.

На це питання «Хто він такий?» сам Христос, воскрешаючи Лазаря, дає відповідь: «Я — воскресіння і життя. Хто в Мене вірує, той навіть і вмерши — житиме!» (Ів. 11, 25). У Єрусалим, який перебував у рабстві римського окупанта і в якого почала завмирати надія, входить джерело життя і воскресіння, єдиний життєдавець Господь.

Пригляньмося ще до одного символу, який нам сьогодні описує євангелист Іван. Перед тим як сісти на осля та увійти в Єрусалим, Христос дозволив, щоб над ним виконали дивний обряд. Сестра Лазаря взяла літр дорогоцінного мира і вилила Йому на ноги. Юда не міг пережити цього марнотратства… Чому Євангеліє оповідає нам про той жест понад дві тисячі років? Що це має означати?

Христос каже: «На день Мого похорону зберегла вона те миро» (Ів. 12, 7). Ранні Отці Церкви і піснеспіви Літургії, якими ми молилися, передають нам ще щось інше. Сам Ісус Христос подібний до посудини дорогого мира. Бо миро (ми будемо його освячувати у Страсний четвер цього тижня) — це повнота благодаті Духа Святого, життєва сила, яка в Ньому перебуває, та носій воскресіння і життя. Христос приходить у Єрусалим, щоб померти на хресті. Момент смерті і буде виливанням цього мира. Це джерело життя і воскресіння проллється на кожну людину. Тому сьогодні співає Єрусалим: «Спаси нас, Сину Божий, осанна!». Бо спасти означає подарувати, пролити на нас вічне життя і воскресіння, яке Христос носить у собі, — означає намастити нас помазанням, яким Він є, зробити нас причасниками Його життя і воскресіння!

Христос іде в Єрусалим, щоб стати життям і воскресінням своїх людей, котрі приймають Його, вірують у Нього, щоб подарувати таку перемогу, якої не може здобути жоден світський володар. Христос іде подарувати те вічне помазання, яке Син Божий отримав у лоні Отця, і щоразу приходить знову, щоб вилити його на кожного з нас і зробити нас причасниками того воскресіння, яким сам є.

Під час Божественної Літургії, у найважливіший момент, коли на престолі хліб і вино перетворяться на Тіло і Кров Ісуса Христа, коли Він у Дусі Святому зійде до нас, ми заспіваємо цей гімн: «Осанна во вишніх! Благословен, хто йде в ім’я Господнє»! Він дійсно прийде, щоб зробити нас причасниками Його Тіла і Крові, життя і воскресіння. Ми дуже радісно святкуємо це свято, бо стаємо причасниками того Воскресіння, у яке нас хоче впровадити наш Господь, що ось гряде у Єрусалим.

Цікаво, що саме молодь і діти інтуїтивно відчули, що в Христі є джерело воскресіння. Тому Квітна неділя є святом нашої віруючої молоді. Любі дівчата і хлопці, вітаю вас із вашим святом! Нині ви — вчителі віри у спільноті Христової Церкви. За вас ми тепер особливо молимося. Молодість часто називають весною людського життя. Спостерігаючи, як розпускаються зелені галузки, ми кажемо, що ось життя пробуджується і перемагає.

Сьогодні саме на плечі нашої молоді найбільше впав тягар війни. Цвіт нашого народу гине на фронті. Бачимо, що свята справа захисту нашої Батьківщини стала великим молодіжним рухом. Тому так зворушливо нині звучать слова молоді, яка в обличчі смерті шукає і прагне живого Христа, джерела життя та спасіння, і каже Йому: «Осанна! Ти — мій Спаситель! Ти — секрет моєї стійкості!». Зворушливо бачити, як наша молодь спішить до Сповіді і святого Причастя! Бо той, хто є причасником джерела воскресіння, не боїться смерті і стає носієм, причасником тієї перемоги, яку сьогодні пальмовим гіллям святкує Єрусалим і яку через героїчну українську молодь Господь Бог, як джерело перемоги, дарує Україні.

Коли будете освячувати гілки верби, які ви принесли до храму, помоліться за українську молодь. Промовте хоча б один раз «Господи, помилуй!» за наших дівчат і хлопців, які грудьми тримають Бахмут, Авдіївку та інші гарячі точки лінії фронту. Ми віримо, що нині до нас, до нашого Києва як нового Єрусалиму, прийде Христос, наше воскресіння і життя. Ми є народом непереможним. Україна є і буде, тому що її прагне, за неї бореться і навіть іде на смерть у воскресіння наша молодь! У це велике свято, яке веде нас до Пасхи Господньої, разом із молодими серцями заспіваймо нашому Спасителеві, нашій єдиній надії: «Благословен, хто йде в ім’я Господнє!» (Ів. 12.13). Амінь.

† СВЯТОСЛАВ

Персони

Інші проповіді