Проповідь Блаженнішого Святослава у свято Стрітення Господнього та в неділю про Закхея
Бо Ти, о Господи, даєш світло моєму світу;
освітлюєш, мій Боже, мою темінь (Пс. 18, 29).
Всечесні отці!
Дорогі брати-семінаристи!
Преподобні сестри та брати в монашестві!
Достойні наші парафіяни!
Дорогі діти нашої Церкви в Україні й на поселеннях,
які зараз моляться з нами за допомогою живої трансляції!
Наші діти, наша молоде!
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні Христова Церква святкує одне з найбільших християнських свят у літургійному році — Стрітення Господнє. Це свято, з одного боку, пригадує нам подію, яка сталася в 40-й день після народження Христа, а з іншого — несе в собі такий глибокий духовний зміст, що має вічне значення. У Стрітенні сяє Боже світло, — світло святості для всіх людей, зокрема для нас.
Ми нині чуємо про те, як Марія і Йосиф принесли малого Ісуса до храму. Їх зустрічає двоє людей, імена яких тільки один раз згадуються на сторінках Євангелія, — праведний Симеон і пророчиця Анна.
З одного боку, Марія і Йосиф здійснюють те, що приписує старозавітний закон, бо кожен первісток, чи людей, чи домашніх тварин, після події визволення Ізраїлю з Єгипту, посвячений Богові, тобто є Його власністю. А щоб первородний син міг бути в людській родині, треба було принести за нього жертву Богові, немовби викупити його.
У цій події стається кілька цікавих моментів. Марія з Йосифом приносить Ісуса і посвячує Його Богові, як приписував закон. Однак насправді стається цілком навпаки: Бог Отець віддає людству в посвяту свого єдинородного Сина! Ця взаємність між Богом і людиною відкриває, що Ісус, Син Божий, Слово Боже, — це вічне світло, у якому є життя і воскресіння, — світло, яке надає значення існуванню кожної істоти, створеної Богом.
Це значення побачив і пояснив нам праведний Симеон. Він отримав від Бога обіцянку, що не зазнає смерті, поки не побачить Спасителя світу, який має прийти, на якого очікував ізраїльський народ. Мабуть, не один рік, навіть не одне десятиліття чоловік приходив до храму, чекаючи цього моменту. І ось, врешті, серед усіх дітей, яких приносили до храму, він упізнав того Єдиного, узяв Його на руки і проспівав свою лебедину пісню: «Нині, Владико, можеш відпустити слугу Твого за Твоїм словом у мирі, бо мої очі бачили Твоє спасіння, що Ти приготував перед усіма народами; світло на просвіту поганам, і славу Твого люду — Ізраїля» (Лк. 2, 29–32).
Симеон побачив у цьому обміні посвяти між Богом і людиною Христа-Господа, що є світлом на просвіту народів, сяйво якого вийшло далеко за межі однієї родини, одного народу і поширюється для всіх людей. Навіть більше, він побачив у тому світлі зміст власного життя, бо воно просвітило насамперед його самого. І тому Симеон каже: «Можеш відпустити слугу Твого за Твоїм словом у мирі, бо мої очі бачили…». Він готовий увійти в темряву смерті, бо бачив, тримав на своїх руках світло воскресіння, яке просвічує майбутнє людства і показує всім людям, що вони створені не для смерті, а для життя вічного, не для темряви, а для світла воскресіння! Він побачив глибокий Божий задум, світло спасіння, яке засяяло сьогодні в храмі для кожної людини, для мене і для вас.
Для того щоб світло Стрітення засяяло зараз кожному з нас, цю подію нам ще цікавіше представляють інші євангельські тексти, які ми нині чули. Йдеться, зокрема, про історію митаря Закхея, якого Ісус Христос знайшов у Єрихоні, коли той виліз на смоківницю, бо хотів Його побачити, але був малим на зріст. Закхей — це яскравий приклад загубленої людини. Такий його стан зумовлений трьома причинами.
Перша причина — митар не розуміє, ким є. Нам доводиться бачити довкола себе таких людей. Часто молоді особи, які, «живучи» у віртуальному світі, виходять у світ реальний, почуваються розгубленими, бо не знають, хто вони у великому морі людства, яке вирує.
Друга причина — Закхей був загублений для свого народу. Він виконував уряд митаря-начальника, тобто був колаборантом римської влади, ренегатом власного народу. Тому вважався публічним грішником, як ми чуємо в сьогоднішньому Євангелії. Він був загублений для вибраного Богом люду.
Третя причина — митар загубив Бога. Він думав, що втрачений для Бога через свою гріховність. Вважав, що Бог його не пробачить, що Він є далеко і забув про нього. Але сьогодні на Закхеєві здійснюється пророцтво, про яке говорить Давид: «Бо Ти, о Господи, даєш світло моєму світлу…». Деякі перекладачі пишуть: «Моєму світильнику даєш світло, Ти, мій Боже, просвічуєш мою темінь». Той Бог, якого загубив Закхей, сьогодні сам його знаходить. Христос говорить і називає митаря на ім’я. Каже до нього: «Закхею, притьмом злізай, бо Я сьогодні маю бути в твоїм домі» (Лк. 19, 5). Бог бачить кожну людину і світлом свого погляду заглядає глибоко в душу і серце тому, до кого особисто звертається! І хоч би як далеко ми губилися, Він знає наше ім’я.
Господь просвічує світильник Закхея — його сумління, совість (слово «совість» означає «со-відати»). Божа мудрість і любов дала чоловікові зрозуміти, ким він є. У Господньому світлі Закхей віднаходить самого себе, повертається назад до свого народу і є віднайденим самим Богом! Митар приймає Його у своєму домі і, зрозумівши власну гріховність, кається: «Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимсь когось і покривдив, поверну вчетверо». Ісус сказав до нього: «Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама. Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло» (Лк. 19, 8–10).
Світло Господнє показує не тільки Боже майбутнє життя і воскресіння, а й минуле і теперішнє кожної людини через світло її сумління, яке часом є її найсуворішим суддею, промовляючи: ти ніби все маєш, але дечого бракує у твоєму житті, — бракує світла Божого. Якщо ми не сповнені цим світлом, то не можемо нічого доброго зробити, стаємо загубленими для себе та для свого народу і постійно шукатимемо Бога, як Закхей, залізши на смоківницю.
Сьогодні, у свято Стрітення, те світло, яке просвічує людський світильник, прагне постукати у ваше серце. Ми нині посвячуватимемо свічки, але це тільки символ, видимий знак невидимого вічного Божого світла, що хоче пронизати темінь, якої дуже багато є в нашому народі під час цієї війни. Те вічне світло хоче просвітити наші світильники і надати нового сенсу нашому життю і особистій життєвій місії кожної людини.
Вчора, у навечір’я Стрітення, тут, у Патріаршому соборі, відбулася історична подія, яка несе в собі світло Божого слова спасіння, світло надії, — зустріч української молоді з Папою Франциском у режимі телемосту. До нас приїхала молодь з усіх наших єпархій і екзархатів, із Закарпаття та з усіх римо-католицьких дієцезій України. З нами єдналися онлайн дівчата і хлопці з Варшави, Мюнхена, Лондона та Чикаго.
Молоді українці дуже щиро, відкрито сказали Папі, що їм болить. Говорили про темряву, яка часом огортає їх серед лихоліття війни та її наслідків. Водночас поставили глибоке запитання: яка місія української молоді сьогодні? Запитували, про що питав Бога праведний Симеон і чого він чекав.
Папа промовив слова, які здивували багатьох, мабуть, і у Ватикані. Він сказав: місія української молоді бути патріотами України. Світло, яке просвітить ваше сумління, життя, дасть вам зрозуміти, чому ви живете на цій землі, яким є ваше майбутнє, — це любов до Батьківщини. Чи ви є в Києві, чи в Одесі чи в Донецьку, чи у Варшаві чи в Чикаго — любіть Україну! Як приклад для наслідування Святіший Отець вказав на життєвий подвиг молодого воїна Олександра, який загинув захищаючи Авдіївку. Тримаючи в руках Новий Завіт із псалмам і вервицю цього загиблого героя, Папа сказав, що вважає їх особистими реліквіями. Він процитував підкреслені Олександром слова як звернення до української молоді з вічності і закликав не забувати приклад полеглих Героїв. Святіший Отець Франциск промовив те саме, що Христос велів своїм учням: «Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі» (Мт. 5, 16).
Сьогодні ми святкуємо також свято богопосвячених осіб, наших братів, сестер і отців, які живуть у наших монаших спільнотах, посвячують Богові все своє життя, те, ким вони є. Молимося за покликання до монашого стану. Дівчата і хлопці, наші монастирі на вас чекають! Може ви, як той Закхей, шукаєте Бога, а Він вас бачить і кличе: «Сьогодні хочу бути у твоєму домі»!
Хай у це свято Стрітення світло на просвіту народам і на славу Божого народу нашої України засяє в наших серцях. Хай світло Божого спасіння просвітить кожну людину, яка приходить на світ. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
† СВЯТОСЛАВ
