Проповідь Блаженнішого Святослава у свято Переполовення під час Ювілею Східних Католицьких Церков
Блаженніші, високопреосвященні та преосвященні владики!
Преподобні брати в Христовому священстві!
Дорогі сестри і брати в Христі!
Χριστος ανεστη! Cristo è risorto! Христос воскрес!
Усі ми, вірні Східних Католицьких Церков, прийшли до цієї папської базиліки, до гробу апостола Петра, як паломники надії. З великим хвилюванням і глибоким духовним зворушенням переживаємо цей історичний момент благодаті Святого Духа. Благодать ця є також церковним досвідом сопричастя, повного і видимого, стародавніх Церков християнського Сходу з наступником апостола Петра, пам’яттю, що стала реальністю, свідченням і вірністю, оплаченою ціною крові, і поривом молитви за вселенську єдність Христової Церкви.
Ми були дуже зворушені зустріччю з новообраним Папою Левом. Відчули, як він нас обійняв, потішив у наших теперішніх стражданнях і тривогах, оцінив наші давні християнські традиції і підбадьорив нас у євангелізаційній місії в сучасному світі.
Сьогодні маємо візантійське свято Переполовення П’ятдесятниці (грецькою Μεσοπεντηκοστή). Літургійний ритм пасхального періоду нині буквально вказує на половину — двадцять п’ятий день після Пасхи — нашого шляху до П’ятдесятниці. Точний час заснування цього свята невідомий і, попри всі спроби вчених віднайти його початки, надійного підтвердження, що його святкували раніше як наприкінці IV століття, не знайдено. Однак, найімовірніше, це свято є набагато давнішим і має зв’язок із юдейською традицією.
Тропар цього благодатного дня виражає глибокі почуття смиренного паломника, який прийшов опівдні і шукає притулку та освіження: «В преполовення празника спраглу душу мою напій водами благочестя, до всіх бо, Спасе, закликав Ти: спраглий нехай гряде до Мене і нехай п’є. Джерело життя нашого, Христе-Боже, слава Тобі».
Тож ми всі запрошені сьогодні зачерпнути з джерела життя в Христі, втамувати спрагу правди і справедливості, наблизитися в цій Божественній Літургії до вод благочестя, щоб утвердитися у вірі, відновити нашу щоденну мандрівку надії і принести плоди в ділах милосердя.
Але що це за спрага душі? Чому наш Спаситель сьогодні кличе: «Прийдіть до Мене»? Що це за вода, яка може втамувати спрагу не тільки тіла, а й передусім душі, і дати нам змогу відкрити джерело нашого життя?
Ось що говорить нам щойно проголошене Боже слово: «А як уже настала середина свята, увійшов Ісус у храм і почав навчати. І дивувались юдеї, примовлявши: „Як Він знає Писання, не вчившися?“ А Ісус озвався і мовив до них: „Моя наука не Моя, а того, хто послав Мене. Якщо хтось бажає Його волю чинити, то і взнає він, чи наука ота від Бога, а чи Я промовляю сам від себе“» (Ів. 7, 14–17). Тут важливо зазначити, що ця наука Ісуса (η διδαχη) відразу протиставляється простому людському навчанню (τα γραμματα), що про нього слухачі звикли чути від багатьох вчителів, які хотіли тільки того, щоб учні вчилися.
Ісус, якого нам звіщає євангелист Іван, є не просто джерелом інформації, не просто закликає нас стати на інтелектуальний і суто теоретичний шлях, щоб дізнатися більше. Він прославляється як джерело життя, — життя вічного! Той, хто приймає цю науку, має досвід живого Бога, пізнає Отця, який послав свого Сина, через виконання Його волі! Ця наука Ісуса, Його слово є самим життям. Він сам пояснює нам цю реальність: «Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає Моє слово й у того вірує, хто послав Мене, — живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя» (Ів. 5, 24).
Споглядаючи сьогодні нашого Спасителя як джерело життя, можемо зрозуміти, що найглибша спрага нашої душі — це вроджене, глибоко людське прагнення Бога. Тільки Він, наш Господь, здатний напоїти «спраглу душу мою водами благочестя». А жива вода, яка б’є з цього джерела, є не що інше, як Святий Дух. І справді, Боже слово, яке пропонує нам візантійська Літургія, відтепер, починаючи з цього дня Преполовення, постійно говорить нам про воду і спрагу, готуючи нас до свята Зіслання Святого Духа в урочистий день П’ятдесятниці.
Святий Василій Великий у своїй знаменитій книжці «Про Святого Духа» навчав нас, що вигук Христа «прийдіть до Мене» — це заклик прийти до хрещальної купелі в Його Церкві, відкритої для всього людства. «Вже тут, — каже святий, — через Святого Духа, нас знову допущено до раю, і ми можемо піднятися до Царства Небесного, знову вступити у права синів… одне слово, відчути повноту благословення» (15, 35 і далі).
Сьогодні ми, керуючись християнською надією, присутні тут і беремо участь у цьому Ювілеї надії, щоб усе, що ми почули і в що повірили, стало нашою реальністю. Майже всі ми, вірні Східних Католицьких Церков, нині переживаємо болісний і трагічний досвід війни. І схоже, що здійснюємо наше покликання жити по-християнськи прямо на порозі між життям і смертю. Проте щодня відкриваємо в собі, як плід нашого народження з води і Духа у Святих Таїнствах Церкви, таємничий зародок безсмертного життя. Наша славетна поетеса Леся Українка говорила про це відкриття так: «Ні, я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає» («Лісова пісня»).
Цей зародок вічного життя, який ми вже носимо в собі, є саме тим, що ми називаємо змістом нашої надії. Цитований вище святий Василій запевняє нас, що зародок цей розвиватиметься в наших серцях і лиш чекає на свою повну реалізацію. Він каже нам: «Бо якщо таким є лише завдаток, то який же скарб матимемо? І якщо первина вже така рясна, то якою буде повна міра, коли все досягне своєї остаточної мети?» (там само). Ми сповнені віри і християнської надії, яка не розчаровує (Spes non confundit), що вода Духа життя загасить будь-який вогонь війни і насильства, будь-який вогонь ненависті і безладних пристрастей, вогонь брехні і несправедливості!
Наша віра в Бога Отця, наша надія, об’явлена в Його Сині, і дана нам у Святому Дусі любов, що відроджує, — ось секрет нашої таємничої здатності відроджуватися до життя після кожної великої скорботи і переслідування, здатності бути провісниками святості життя в сьогоднішньому царстві смерті. Будучи носіями Духа воскреслого Ісуса, про що нагадав нам Папа Лев XIV, ми разом із теперішнім наступником Петра можемо проголосити всім народам у світі з цього найвищого престолу: «Мир вам!». Амінь.
† СВЯТОСЛАВ
