Проповідь Блаженнішого Святослава у свято Благовіщення Пречистої Діви Марії
Ось я Господня слугиня:
нехай зо мною станеться по твоєму слову! (Лк. 1, 38).
Преподобні та всечесні отці!
Преподобні сестри і брати в монашестві!
Дорога наша українська громадо у Варшаві!
Діти нашої Церкви!
Наша молоде!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Слава Ісусу Христу!
Це для мене особливий привілей — у свято Доброї новини приїхати до вас із Києва, щоб ви відчули, що ваша Церква-мати, зранена, але нескорена, дбає про вас, обіймає вас. Прагну, щоб ви почули, що Україна жива, що вона бореться, стоїть і щоразу відкриває в собі дивні сили, які походять не від людини, а від Бога, і сходять на наші зранені міста і села.
Сьогодні Христова Церква святкує одне з найбільших свят у літургійному році, яке ми називаємо початком нашого спасіння. Без нього не було б інших свят, подій, радощів людини в її земному житті, не відбулося б відкриття для неї дверей Небесного Царства. Воно так і називається — Благовіщення, тобто свято Благої новини.
Пов’язане це свято з одним історичним фактом, що стався в далекому Назареті в Галилеї. Ми чуємо нині, як цю подію описує євангелист Лука. До нікому не відомої діви в таїнстві, тобто далеко від людського ока, приходить із небес архангел Гавриїл і каже: «Радуйся…» (1, 28).
Однак на його голос Марія стривожилася, бо це було незвичне привітання. Дослідники Святого Письма зауважують, що словом «радуйся» тодішнє суспільство зверталося до імператорів: «Аве, Цезаре!». А тут архангел Гавриїл скеровує його до Пречистої Діви Марії, сповіщаючи їй дуже важливу новину. Вона тривожиться, роздумує, а Гавриїл пояснює. Закінчується ця розмова фразою, яку промовляє Марія, — і вона наче обриває діалог. Створюється враження, що після слів Пречистої Діви архангел розвернувся і пішов геть, більше ніколи до Неї не приходячи.
Прислухаймося до цієї фрази, бо в ній міститься ключ до розуміння змісту й джерело тієї радості, яку сьогодні Христова Церква сповіщає Божому народові. Марія відповідає: «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!» (Лк. 1, 38). Ця фраза складається із двох частин. У першій частині Марія говорить про себе: «Ось я Господня слугиня…». Цікаво, що подібний вислів знаходимо в книгах пророка Ісаї. Бог шукає людину, яку Він зможе послати до свого народу, і питає: «Кого б Мені послати? Хто нам піде?». І сказав я: «Ось я, пошли мене!» (6, 8). Слова «слугиня Господня» сповіщають здійснення Божих обітниць, про які читаємо у Старому Заповіті. Бог нарешті знайшов Людину, у якій може оселитися навіки!
Отці Церкви коментують слова Марії, зазначаючи, що тут зустрілися дві покори, чи два упокорення: Бога перед людиною і людини перед Богом. Що сталося внаслідок цієї зустрічі? Відкрилися небесні — райські — двері. Дві покори, наче два ключі, що відчиняють одні й ті самі замкнені брами. Недаремно на царських вратах завжди є ікона Благовіщення: двері відчиняються, людина знову отримує доступ до Бога, а Бог приходить до людини.
Говорячи про Боже упокорення, псалмоспівець Давид, про якого сьогодні згадуємо (Богородиця була з його дому), у 40-му псалмі передає слова розмови у вічності: «Жертви й офіри Ти не хочеш, вуха відкрив у мене. Ти всепалення й жертви за гріх не домагався. Тоді сказав я: „Ось я приходжу; у сувої книги написано про мене: Чинити твою волю, Боже мій, я радий, і твій закон у мене в серці“» (7–9). Ці слова також знаходимо в Посланні до Євреїв, де вони стосуються Сина Божого, який вимовляє їх, входячи у світ, сходячи із небес в момент Благовіщення у лоно Пречистої Діви: „Ти не хотів ні жертв, ані приносу, але приготував єси тіло Мені“ (10, 5 і далі). У той момент, коли Він, виконуючи волю Отця, у покорі сходить і приймає людське тіло, Бог упокорюється перед людиною не просто приходячи до неї — Він стає людиною, одним із нас, воплочується! Це таїнство Божого упокорення називаємо таїнством воплочення. Бог не лише перебуває з нами і в нас — Він стає вповні людиною, одним із нас у людській природі.
А упокорення людини перед Богом дає Йому можливість увійти в її життя і діяти для її спасіння. Людина, упокорюючись перед Богом, не зазнає приниження, а навпаки — відкриває велич свого покликання і своєї гідності, має шанс на спасіння і життя вічне. Тому сьогодні, у свято Воплочення Сина Божого, небо і земля єдиним голосом співають гімн Пречистій Діві Марії: «Архангельський глас співаємо Тобі, Чистая, радуйся Благодатная, Господь з Тобою!» (Величання свята Благовіщення).
Друга частина фрази Марії надзвичайно важлива для нас сьогодні: «… Нехай зо мною станеться по твоєму слову!» (Лк. 1, 38). Ота новина, яку сповіщає Гавриїл, є не просто інформацією чи знанням, що зачіпає лише людський розум. Архангел каже: «Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить» (Лк. 1, 35). Кожен ангел чи архангел у своєму імені несе зміст власної місії. Ім’я Гавриїл означає «Gebher El» («сила Божа»). Тож коли цей архангел говорить, діє сила Божа, сила Духа Святого. Те, що він звіщає, відбувається в сам момент проголошення. Тому євангелист Іван скаже: «І Слово стало тілом, і оселилося між нами» (1, 14).
Відтоді Син Божий починає жити в людській природі в лоні Пречистої Діви Марії, зачавшись силою Духа Святого. Марія завагітніла, подібно до своєї родички Єлисавети, але не від чоловіка, а від Духа Святого. Гавриїл каже: «… Тому й святе, що народиться, назветься Син Божий» (Лк. 1, 35).
Ось чому ми в це свято так радіємо і прислухаємося до голосу неба і землі. Якщо Господь Бог відкриє нам сьогодні вухо, то ми почуємо, як Всесвіт: Північ, Південь, Схід і Захід — величає Пречисту Діву Марію.
Отці Церкви зі Заходу і Сходу сьогодні підкреслюють один аспект, або плід, таїнства воплочення. У Божественній особі Сина Божого в момент Благовіщення назавжди об’єдналися Бог і людина, природа Божественна з природою людською. Це єднання сталося раз і навіки, єднання незлитнє, незмінне, нероздільне і нерозлучне!
Це єднання людини і Бога в Ісусі Христі в лоні Пречистої Діви Марії є таким важливим сьогодні для нас! Плід цього єднання — примирення людини із Богом і Бога з людиною. Ми всі покликані досвідчити глибину цього боголюдського примирення, особливо в час Великого посту. Його життєдайна і спасенна сила так потрібна нам, українцям, у часи цієї страшної святотатської війни.
Святий Андрей Критський величає сьогодні Пречисту Діву Марію так: «Спаситель нас сьогодні примирив з Богом і Отцем через Тебе, Богородице!» (Oratio 14, In dormitionem B. V. M. 3; PG 97, 1097–1098). Святий Ансельм, великий учитель Латинської Церкви, підкреслює, що момент Благовіщення чинить Марію учасницею події спасіння, і Вона стає «дорогою і причиною примирення» людини зі своїм Творцем (пор. Oratio ad s. Mariam pro impetrando eius et Christi amore, PL 158, 954, 956).
Відстань, тобто все те, що відчужувало людину від Бога, тепер зникла. Ось чому Гавриїл після слів Марії відходить: таїнство довершене! Нам так важливо сьогодні, у свято Благовіщення, почути голос святого Павла, який вважав себе, апостола, служителем таїнства примирення між людиною і Богом: «Ми ж посли замість Христа, немов би сам Бог напоумлював через нас. Ми вас благаємо замість Христа: Примиріться з Богом» (II Кор. 5, 20)!
Що ми маємо нині зробити, щоб відчути, як Дух Святий сходить на нас за посередництвом Пречистої Діви Марії і сила Всевишнього нас огортає? Примиритися з Богом у Cвятому Таїнстві Cповіді! Коли людина каже Богові: «Я є слуга Господній (слугиня Господня), нехай Твоє Слово оселиться і стане дійсністю в мені» — тоді Божа сила стає діяльною в ній, реальною в її щоденному житті.
Ми так багато сьогодні молимося за мир! Просимо в Господа Бога миру для наших родин, для людських стосунків, а головне — миру для України. Звідки цей мир може взятися? Апостол Павло нам каже: «Христос є нашим миром» (пор. Еф. 2, 14). Цей мир відкривається і стає доступним людині завдяки відкритості й посвяті Богородиці, яка промовила: «Ось я Господня слугиня» (Лк. 1, 38). Мир — справжній, небесний, Божий, Христовий — походить лише від примирення між людиною і Богом!
Останніми тижнями слово «мир» не сходить зі сторінок передових масмедіа, з уст великих політиків, які шукають миру для України, проєктують мирні угоди. Але воно часом є лише порожнім звук. Бо не можна знайти формули миру, якщо не глянути у вічі правді та справедливості. Людина не має звідки взяти того миру, якщо вона сама не примирена з Богом. Тому у свято Благовіщення закликаю весь наш народ до загальнонаціонального примирення з Богом.
У час Великого посту Церква кличе до Святого Таїнства Сповіді. Спішімо, щоб ми не пропустити моменту, у який можемо ввійти у відчинені двері.
Сьогодні молімося: Боже, благослови нашу Батьківщину Твоїм справедливим, небесним миром. Дай нам дочекатися доброї новини. Ми так хочемо одного дня прокинутися і почути, що війна закінчилася! Ми так хочемо, щоб нині більше не падали на наші голови бомби, іранські дрони та ракети! Ми так хочемо, щоб наші діти могли вночі мирно спати! Важко уявити, якою травмою для дітей є те, що вони місяцями не можуть вночі спати.
Боже, поблагослови нас, нашу Україну і її воїнство Твоїм справедливим, небесним миром! Тобі сьогодні кажемо словами Пречистої Діви Марії: «Ось ми, слуги Господні, хочемо з Тобою примиритися, перепросити Тебе за все, що віддаляє сьогодні український народ від Тебе, від Твого слова, від Твоєї істини, від Твоєї справедливості. І нехай з нами станемося по слову Твоєму».
Пресвятая Богородице Маріє, Мати нашого небесного миру, служителько нашого з Богом примирення, спаси нас! Амінь.
Слава Ісусу Христу!
† СВЯТОСЛАВ
