Проповідь Блаженнішого Святослава у неділю Всіх святих
… Хто визнає Мене перед людьми, того і Я визнаю
перед Моїм Отцем Небесним (Мт. 10, 32).
Всечесні та всесвітліші отці!
Преподобні сестри!
Дорогі діти нашої Церкви в різних куточках України і світу,
які синхронізують свою недільну молитву з нами тут, у Патріаршому соборі,
за допомогою цієї живої трансляції!
Дорогі наші парафіяни!
Дорога молоде!
Дорогі діти!
Дорогі гості цього свята і сьогоднішньої урочистості!
Слава Ісусу Христу!
Минулої неділі ми святкували одне з найвеличніших свят Христової Церкви — зішестя на апостолів і на кожного з нас Святого Духа. Сьогодні, у першу неділю після Зіслання Святого Духа, Христова Церква і ми разом святкуємо свято Всіх святих, тобто тих, що впродовж історії людства сповнилися святістю нашого Бога і виявили її в особистому житті — кожен у свій спосіб, у своїх історичних обставинах, у своєму покликанні.
Що означає бути святим? Хто такий святий? Ба більше, звідки береться ця святість? Можливо, для того щоб сьогодні допомогти нам відповісти на ці запитання, до нас промовляє Господь. Ми чуємо в читанні Святого Євангелія, що Христос висловлюється радикально. Спершу Він каже: «Кожен, хто визнає Мене перед людьми, того і Я визнаю перед Моїм Отцем Небесним» (Мт. 10, 32). Потім говорить про те, хто Його достойний і як треба любити Бога, щоб можна було по-справжньому любити всіх інших: і батька, і матір, і жінку, і дітей.
Що означає визнати Бога? Якщо ми вслухаємося в ці слова, то віднайдемо щось дуже цікаве і глибоке. Слово «ὁμολογεῖν» («визнати») означає не лише щось про Бога сказати, а й виявити те, ким ти є насправді. Книги мудрості Старого Заповіту навчають нас, що все створене, природно, віддзеркалює славу і велич свого Творця. Людина, як вінець Його творіння, покликана вповні віддзеркалювати Божу славу, бо носить у собі повноту Його задуму, мудрості про створений Всесвіт (пор. Сир. 24, 1–22). Навіть більше, Бог створив людину як храм Святого Духа, якого ми отримали в день П’ятдесятниці. Визнати Господа перед людьми (від старослов’янського слова «ісповісти») — це виявити святість Бога, якого кожен із нас покликаний нести у собі. Не розповісти про Нього як про іншу особу, а показати і засвідчити праведність того Святого Духа, якого ми є носіями. Тому покликання до святості є особистим життєвим завданням кожного християнина!
Усім нам відомо, якщо в храмі немає духовного, релігійного життя, то він перетворюється на музей, який може розказати багато цікавого тільки про минуле: про попередні покоління, про їхні здобутки, про їхню здатність виявляти добро і красу через мистецтво. Так само і з нами: якщо ми не живемо Святим Духом, якого отримали, то не живемо вповні, перетворюємося на музей давно забутих речей. Тому виявити Бога — це розвинути в собі всі дари, які Він у мене вклав.
Господь створив кожного з нас на Свій образ. А ми, носії Божого образу, маємо його виявити, показати нашим сучасникам, — маємо уподібнитися до нього. Пригадуєте, ми говорили про Духа Святого як про Духа повноти? Ми молимося до Нього так: «Царю Небесний, утішителю, Душе Істини, що всюди єси і все наповняєш…». Повнота, яку дає Дух Святий, не є чимось зовнішнім, що заповнює порожнечу, подібно до того, як Він, наче подув буревію, наповнив кімнату, де були зібрані апостоли. Йдеться про іншу повноту, яку ми маємо виявити в нашому внутрішньому житті. Дух Святий хоче сповнити наше життя Своєю повнотою. Ось тоді, коли ми розвинемо всі Його дари і коли вони будуть плодоносити в нашому житті, — тоді ми зможемо виявити Божу святість, яка живе в нас.
Святий — це той, хто живе святістю самого Бога. Святий — це той, хто може показати, продемонструвати в собі повноту людського життя Бога в людині та людини в Бозі. Про це нас навчає св. Василій Великий, коли стверджує, що досконалість людини та її чеснотливе життя — це ніщо інше, як правильне використання власного потенціалу, тих здатностей, які реалізуються вповні лише внаслідок присутності в ній Божественної сили Святого Духа і особливо виявляються в її спроможності любити (пор. Великі правила, Resp. 2,1). Силою і діянням Святого Духа весь людський потенціал осягає повноту свого буття.
Сьогодні всі святі, пам’ять яких ми звершуємо, кличуть нас: будьте собою, пізнайте, що ви справді є носіями, храмами Святого Духа, і визнайте це, покажіть це перед тими людьми, серед яких живете. Тож у святому чи святій прославляється не людина, а наш Господь — Його сила, святість, любов, — Його Святий Дух, який все наповняє і освячує.
Ми сьогодні святкуємо Міжнародний день батька. Вітаю всіх татів із цим святом, з особливим даром батьківства. Що означає бути батьком? Це — показувати дорогу до Бога та Його святості, виявити обличчя Бога Отця насамперед власним дітям. Сучасні дослідники людської психіки говорять, що дитина, яка не бачила образу батька, не знає, як самій стати батьком чи матір’ю. Останніми роками наші татусі часто перетворюються на великих відсутніх. У багатьох українських сім’ях така ситуація спричинена війною. Тому цей день чимало наших батьків святкують далеко від своєї родини. Сьогодні ваші діти тужать за вами і моляться за вас, бо дуже вас потребують. Щаслива та дитина, яка має доброго, люблячого батька, бо тоді вона зможе повірити в Бога, який є Батьком для своїх дітей. Згадуючи сьогодні свого тата — чи живого, чи того, що вже у вічності, — відчуваємо, що та повнота Божої любові нам дала життя, у його батьківстві нас виховала, навчила бути справжньою людиною. Каже народна мудрість: мамо, тату, діти не так слухають вас, як дивляться на вас. Діти будуть такими, якими бачать саме вас, вони віддзеркалюють вас, ваш спосіб жити, будувати стосунки з Богом та іншими людьми, — віддзеркалюватимуть вас в особистому житті.
Молімося за те, щоб сучасні мужчини не боялися батьківства. Ставши батьком, чоловік може відкрити в собі щось досі йому не знане, те, що закладене Богом у його істоті. Бути святим батьком означає віддати своїм дитям власне життя, себе самого, — віддати за них не тільки те, що маєш, а й те, ким ти є. Лише тоді тато дає дітям майбутнє, відкриє їм не тільки цей, видимий і створений, світ, а й Царство Небесне.
Сьогодні ми святкуємо свято Всіх святих, зібраних разом, — свято їхнього собору. Близько до Бога та іншої людини може бути тільки той, хто живе Духом Божої святості й перебуває в сопричасті з усіма тими, хто живе тим самим Духом Святим. Кажемо, що іншу людину здатний вповні зрозуміти лише святий, бо може до неї настільки наблизитися, як Господь Бог. Тому у нинішньому святі ми відчуваємо єдність, сопричастя святих. Відчуваємо, що вони сьогодні є частиною життя нас, — тих, хто на землі, — Церкви Христової, яка ще подорожує до вічності. У всіх святих віддзеркалюється одна-єдина святість Божого люду і святість нашого Бога. Молімо їх, цих святих, щоб помогли нам стати святими, осягнути повноту життя людини в Бозі. Вглядаючись сьогодні в обличчя тих святих, яких в історії народило людство, наслідуймо їхні діла та вчинки в особистому житті.
Усі святі, моліться за Україну, за наш український народ! Там, на небесах, заступайтеся за наших батьків, які віддають життя за майбутнє своїх дітей. Ми сьогодні разом з усією Церквою молимося: усі святі, моліть Бога за нас, грішних. Амінь.
† СВЯТОСЛАВ
