Проповідь Блаженнішого Святослава у Хрестопоклонну неділю в соборі Пресвятої родини у Вашингтоні
Хрест, як животворне, цілюще древо Господнє, зцілює рани України.
Високопреосвященні та преосвященні владики!
Шановна пані посол України у США!
Достойні представники української громади!
Шановні гості!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні, відповідно до літургійних ритмів григоріанської пасхалії, Христова Церква ставить у центрі нашої духовної уваги чесний і животворний Хрест Господній. За нашою духовною Традицією, ми маємо нині відкрити для себе таїнство Хреста Господнього із цілковито іншого, можливо для багатьох несподіваного, боку.
Час Великого посту ми сприймаємо як період духовного паломництва до Воскресіння. Воно [паломництво] проходить через пустелю невидимої духовної боротьби. У цій боротьбі саме сьогодні, подолавши половину цієї дороги, ми відчуваємо втому, вичерпання і спрагу, як це було під час 40-річної подорожі Ізраїлю у Старому Заповіті. Почуваємося «вигорілими», коли справді боремося зі злом — чи то в особистому духовному житті, чи навіть під час теперішньої війни в Україні. Втома зростає, і це є природно. Приходить спокуса опустити руки і здатися в борні з власними вадами та гріхами, повернутися назад, як ми кажемо, до нормального життя. І ось у такий момент Церква веде нас у тінь животворного древа: мудрий провідник каравану в пустелі знає дорогу до оазису, де можна перепочити в час найбільшої, смертельної спеки, де можна знайти джерело води, місце прохолоди і спокою, тобто простір життя серед смерті пустинного місця! Таким простором духовного відновлення, поповнення сил, необхідного для продовження боротьби, для християнина є Хрест Господній, на якому із відкритого і проколеного боку розп’ятого Спасителя б’є ключем жива вода Духа Святого.
Розп’ятий Спаситель, якому ми сьогодні поклоняємося, є джерелом нашої віднови та зцілення. Вказуючи на Нього, пророк Ісая каже нам сьогодні: «Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на Ньому, і Його ранами ми вилікувані» (Іс. 53, 5). Зупиняючись у поклонінні Розп’ятому, ми часом переживаємо духовне потрясіння. Бо несподівано усвідомлюємо, що наші болі та страждання, муки та розчарування Хтось від нас забрав і переніс із суто горизонтального, людського виміру, догори, у вертикальний вимір. Узявши їх на себе, Він надав їм нового, вічного значення, виніс їх на Божу висоту, — висоту Хреста Господнього!
Багато людей в Україні мені говорило: не так болить сама рана, як те, що я не розумію її змісту. Тому Україна так потребує сьогодні віднайти сенси особистої боротьби, свого плачу, свого страждання. І саме чесний і животворний Хрест Господній дає нам ці сенси, які роблять нас незламним і непереможним, хоча й розп’ятим, народом.
Відтепер Хрест зцілює, а не пригнічує, окрилює, а не лякає — він вже не інструмент, що завдає смерть, а древо, що оживляє. Тому наша Традиція так і називає його: «чесний і животворний»! Ми поклоняємося чесному і животворному Хресту Господньому, який перетворюється на істинне дерево життя, що є секретом стійкості християн і символом віри у воскресіння. Ось чому книга Одкровення дає нам опис особливої ролі цього дерева життя в Небесному Єрусалимі: «Посеред вулиці його… дерево життя, що приносить дванадцять плодів, на кожний місяць подає плід свій, і листки дерева — для оздоровлення народів» (Одкр. 22, 2).
Минулого тижня, спогадуючи 24 лютого сумні роковини початку великої війни в Україні, ми пережили унікальну подію. Під Києвом є стародавнє, княже місто Вишгород. Це місто княгині Ольги та мучеників Бориса і Гліба, а також славної ікони Вишгородської Богородиці. Коли почалася війна, саме околиці цього міста стали невидимою лінією, що зупинила російські війська на підступах до столиці з півночі. Там, поряд із дамбою Київського моря, на велелюдному перехресті, де тоді проходила невидима межа між зоною окупації і смерті та зоною життя і свободи, ми відкрили унікальний меморіал, присвячений тисячам загиблих захисників України під назвою «Хрест Героїв». Поштовхом до його спорудження став духовний пошук одного із захисників Вишгорода. Чоловік часто приходив до нашого храму, довго стояв у молитві перед Хрестом Господнім і одного разу сказав мені: «Хрест — це те місце, куди я можу принести свій біль. Коли я ходжу на могили побратимів і зустрічаю там їхніх скорботних дружин і дітей, мій біль тільки зростає. А тут я можу його залишити і повернутися з новими силами до боротьби». Ми разом вирішили: відкриймо цілющу силу Хреста Господнього для всіх. Тож меморіал постав не за церковною огорожею, а посеред вулиці. І ми, владики Постійного Синоду, які прибули до вас, хочемо засвідчити тут, у Вашингтоні, що на нашій українській землі це дерево життя щодня зроджує свій плід: поклоніння та дотики до нього є наче листками райського дерева, які зціляють рани України! Цей меморіал збудований так, що людина може ввійти всередину Хреста, а не лише стояти зовні й дивитися. А зсередини він сяє зорями, які символізують душі наших загиблих Героїв. Хрест, як животворне, цілюще древо Господнє, зцілює рани України.
Дорогі в Христі брати і сестри, це справді велика благодать Божого провидіння, маленьке чудо, що ми можемо бути сьогодні тут разом із вами, молитися за нашу Церкву і наш народ у цій національній святині Пресвятої родини у Вашингтоні. Цією Божественною Літургією ми розпочинаємо роботу чергової сесії Постійного Синоду Єпископів УГКЦ.
Коли кілька років тому разом із Синодом відвідували Святішого Отця Франциска, він сказав, що замало мати Синод, а треба бути Синодом. Це означає, що ми насамперед маємо молитися разом, бути разом із нашим єдиним Богом у трьох особах. Лише тоді, коли ми є з Богом, ми можемо по-справжньому бути собою і бути разом як Церква і як народ.
Окрім участі в сесійних засіданнях, ми матимемо цілу низку зустрічей із очільникам різних органів державної влади Сполучених Штатів різного рівня. Ми зустрінемося з католицькими єпископами США та нашими громадами; окрім Вашингтона, відвідаємо Філадельфію та Нью-Йорк. Прагнемо стати голосом зболеного, зраненого, але нескореного народу України!
Я б хотів скористати із цього особливого моменту, щоб подякувати нашим братам — католицьким єпископам у США. Ми маємо велику честь вітати між нами кардиналів Вілтона Грегорі та Дональда Вюрла. Вітаємо також архиєпископа Тімоті Броліо, який як новообраний президент Єпископської конференції США відвідав Україну. Сьогодні я маю честь і обов’язок відповісти на ваш візит. Ви, як єпископ для американських збройних сил, подарували нам особливе свідчення солідарності католиків Америці зі стражденним людом України.
За ті два роки війни ми змогли подолати особливий виклик — ніхто в Україні не помер від голоду, спраги чи інших гуманітарних проблем. Росія хотіла нас заморити голодом, як це було в часи Голодомору, та заморозити взимку. Їй це не вдалося, адже міжнародна солідарність рятує людські життя. Дякуємо вам, дорогі єпископи в Сполучених Штатах!
Складаю подяку вам, дорогі українці у США, за все, що ви робите для нашої неньки України. Знаю, як розривається ваше серце, коли ви щодня дивитеся новини про нові й нові російські злочини на Батьківщині. Цієї ночі ми всі молимося й вболіваємо за нашу зранену Одесу, де ще досі з-під завалів знищеного будинку витягають тіла жінок і маленьких дітей. Число жертв зростає щохвилини. Від імені тих, хто сьогодні найслабший і найуразливіший в Україні і кому наша Церква могла послужити впродовж двох років завдяки вашій жертовності й щедрості, висловлюю слова сердечної вдячності.
Дякую владиці Борисові та всім нашим українським єпископам у США, які не лише створили митрополичий фонд допомоги Україні, а й особисто відвідували нас. Вони роблять все для того, щоб ми могли не просто пережити цей тяжкий період, а й гідно служити Господу Богу та українському народові, як учив нас наш великий попередник слуга Божий Любомир.
Відкриваючи вам усі наші рани й терпіння, ми хочемо також обмінятися нашою силою, нашими мріями та дарами. Дуже дякую вам за невтомну молитву і працю для добра України та нашої якнайшвидшої перемоги на російським зайдою. Ми обов’язково переможемо, якщо будемо разом, — разом із Богом, разом одне з одним, хоч би де жили у світі, та разом з Україною! Амінь.
† СВЯТОСЛАВ
