Проповідь Блаженнішого Святослава у 21-шу неділю після Зіслання Святого Духа (за григоріанським календарем) у Стокгольмі
…Слово — живе й діяльне,
і гостріше від усякого двосічного меча…
і розрізняє чуття та думки серця (Євр. 4, 12–13).
Преосвященний владико Богдане!
Високопреподобний отче-архимандрите!
Всечесні отці!
Достойний пане посол України у Швеції з дружиною!
Дорога наша громадо в Стокгольмі!
Дорогі діти, дорога молоде!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Слава Ісусу Христу!
Моє серце переповнюють емоції, бо я можу бачити вас, бути серед вас і разом із вами молитися. Найбільший привілей — промовити до вас сьогодні Божим словом, — словом Святого Євангелія.
Щойно ми чули притчу про сіяча, яку Ісус Христос розповів своїм учням (Лк. 8, 5–15). Мабуть, багато хто з вас її чув. Цікаво, що сам Христос пояснює її значення. Ким є сіяч, який виходить працювати? Що за зерно він засіває? Куди це зерно потрапляє? А найважливіше, що із ним потім стається?
Це дуже глибокі, ми б сказали, основні життєві істини Святого Євангелія, які звучать сьогодні тут, між нами. Христос каже, що зерно — це Боже слово. Йдеться не лише про повідомлення. Можливо, багато з вас, подорожуючи світом, чули оголошення: «Please be informed» («Просимо прослухати інформацію»). Боже слово — це не тільки повідомлення, яке вам хтось хоче передати, щоб ви після Літургії більше знали. Це життєва сила, якою Бог наповнює людину. Господь промовляє до нас, Він не є німим. Він має слово, яке скеровує до кожного з нас особисто, дарує його нам, щоб ми мали в собі таку життєву силу, якої б у нас не могла забрати жодна смерть, хоч би хто її приносив, — щоб ми жили вічно.
Отці й Учителі Церкви говорили, що євангельським сіячем є ніхто інший, наш як Господь Бог Ісус Христос. Зокрема, Климент Олександрійський навчає: «Є тільки один доглядач землі, яка є в людях, — той, хто від початку, від заснування світу, сіє зерна, які можуть зростати; той, хто у слушний час посилає дощ слова Господнього» (Stromata, 1, 7, 2). Сам Син Божий є Словом Отця, яке було споконвіку з Отцем, Словом з великої букви. Бог-Слово приходить до нас, щоб промовити людськими словами. Те Слово життя, яким Бог створив світ, сьогодні стає для нас джерелом, носієм життєвої сили. Каже нам псалмопівець: «Словом Господнім створене небо, і подихом уст Його — вся його оздоба» (Пс. 33, 6). Сам Христос, Боже Слово, сіє, подає людині життя вічне.
У пророка Ісаї читаємо, що Боже слово має надзвичайні властивості. Каже Господь: «Як дощ і сніг сходить з неба і не повертається туди, але напуває землю, щоб вона родила й ростила та давала насіння тому, хто її обсіває, і хліб тому, хто їсть, отак і Моє слово, що виходить у Мене з уст, не повертається до Мене порожнім, але чинить те, що Я хочу, довершує те, за чим Я його вислав» (55, 10–1). Отож воно дає силу людині здійснювати те, що зазвичай їй не під силу.
Боже слово проникає глибоко в людину. Ми читаємо в Посланні до євреїв, що воно — «живе й діяльне, і гостріше від усякого двосічного меча: воно проходить аж до розділу душі й духа, суглобів та костяного мозку, і розрізняє чуття та думки серця» (4, 12–13). Бог, промовляючи, знає про вас усе. А найбільше виявиться, ким ви є, тоді, коли ви на це слово або відповісте, або ні. Боже слово вчиняє особу плідною в усьому, що вона робить. Людина стає великою лише тоді, коли дає можливість цьому Божому слову прорости, коли стає доброю землею. Великою є та людина, у якій Боже слово вродило сторицею, принесло плід, часто в терпінні.
Описуючи різні способи відповіді людини на Боже слово, розкриваючи наші найглибші сердечні почуття й наміри, Христос описує чотири способи, як людина може на нього відповідати. Одне зерно впало край дороги, і птиці небесні його видзьобали. У такому випадку приходить диявол і краде в людину Боже слово. Це образ байдужої людини. Можливо, хтось із вас бачив, як під час Революції Гідності в Києві на Майдані на будівлях було написано: «Байдужість вбиває». Байдужість убиває не тільки того, до кого ти байдужий, а й тебе самого. Бо тоді приходить диявол і краде в тебе життєву силу і здатність робити добро. Папа Франциск каже: «Байдужий гірший від безбожника, тому що марнує ту силу, яку дарує йому Бог».
Як розповідає Христос, інше зерно впало на кам’янистий ґрунт і одразу проросло, але, зійшовши, через брак вологи всохло. Це той випадок, коли ми слухаємо Боже слово, але не ставимося до нього серйозно, не пропускаємо його в глибину серця. Як багато сьогодні людей називають себе християнами, але не практикують своєї віри! Як багато є таких людей, які приходять до свої спільноти лише для того, щоб її використати! Коли настає перевірка, тобто важкі часи або переслідування за християнську віру, такі люди легко зраджують Христа і Церкву.
Ще інше зерно впало між тернину, і вона, вибуявши, заглушила його. Це образ людей, яким добре живеться в багатих суспільствах і яким здається, що їм вже не потрібно Божої сили, що вони самі здатні зробити себе щасливими. У сучасній культурі є така ілюзія, яку описують фразою «Self-made man» (прогресивна людина, яка «зробила себе» успішною завдяки прагненню до успіху). Такі люди знецінюють Боже слово. Вони радше більше плекають, підливають тернину — усе пусте, другорядне, а Боже слово заглушують. Той, хто не ставить Бога на перше місце у своєму житті, обов’язково змарнує те життя, яке Він йому дає.
Четвертий спосіб, як відповісти на Боже слово, — це бути плідним у Божому. Бути плідним, як земля, яка, приймаючи Боже слово у своє лоно, плекає його, дає йому простір, і тоді воно родить плід сторицею. Ми бачимо тут образ справжнього успіху. Бо великою є та людина, у якій Боже слово принесло плід сторицею. Життя такої людини має зміст, тому що переповнене Богом, сила якого виявляється навіть у людському безсилі, і воно [життя] слугує світлом надії для інших людей. Боже слово хоче зробити нас великими і плідними, дати нам силу, над якою ніхто не має влади і якої ніхто в нас не зможе відібрати, — дати нам успіх і перемогу.
Дорогі брати і сестри! Україна з давніх-давен відома як житниця Європи, яка своїм хлібом годувала, годує і годуватиме всіх голодних і спраглих. Але сьогодні Божим словом з України до світу є ви!
Вчора, спілкуючись із вами, я отримав у письмовій формі зворушливе повідомлення про двох наших хлопців, що пропали безвісти, — Олега Чубару та Петра Скоропадюка, близькі люди яких є тут серед вас. Ми сьогодні поставимо їхні імена на Божий престол і служитимемо за них Літургію. Приклад героїв України, зраненої, але незламної, втомленої, але стійкої, є тепер Божим словом до ситої, безтурботної та часом байдужої Європи.
Ви сьогодні власним прикладом християнського життя маєте заново посіяти Боже слово в тій Європі, яка починає втрачати своє християнське коріння. Папа Франциск каже, що емігранти в Європі є місіонерами. Перед вами стоїть особливе завдання ділитися вірою з тими, хто її втратив, і надією з тими, хто її загубив, знову сіяти Боже слово, яке Господь дає своїй Церкві.
Так зворушливо було читати Євангеліє, коли переді мною на колінах стояли малі діти. Це якраз та плідна земля, у яку сіяч повинен засіяти Слово життя, Слово перемоги, Слово надії, Слово успіху. Допоможімо нашим дітям його зберегти!
Звертаюся до батьків і вихователів: не дайте, щоб із серця ваших діточок диявол вкрав те Боже слово! Не дайте, щоб будяки і терня, яких багато росте у Швеції, заглушили його! Плекайте в дітей віру ваших батьків, самі будьте доброю, плідною землею! Тоді українці у Швеції будуть великими, бо, як кажуть в Одесі, «ми теж маємо що сказати» до України і до світу, до цієї сплячої Європи. Ми повинні промовити Божим словом про те, що нині в Україні зрушилися тектонічні плити людства, що тепер майбутнє Європи і світу залежить від того вогню, який горить на наших землях.
Даймо собі слово, що ми приймемо Боже слово у своє серце. Тим моментом, у який сіяч хоче особисто вкласти вам у серце зародок вічного життя, є Святе Причастя. Тішуся, що зараз багато людей стоїть у черзі до Сповіді, готуючись прийняти не інформацію, а Тіло і Кров нашого Спасителя. Хай Боже слово глибоко ввійде у ваше серце, розрізнить ваші думки й наміри і принесе плід у вашій особистій життєвій дорозі, у вашому особистому терпінні.
Боже, благословити Твоїх дітей, благослови Україну та український народ! Дай нам життєвої сили від Твого Слова, щоб ми могли вистояти і перемогти! Боже, Твоїм Словом дай Україні перемогу над ворогом і справедливий, довготривалий твій Божий мир. Амінь.
† СВЯТОСЛАВ
