Проповідь Блаженнішого Святослава у 19-ту неділю після Зіслання Святого Духа в Осло (Норвегія)
«Будьте милосердні, як Отець ваш милосердний є» (Лк. 6, 36)
Преосвященний владико Богдане!
Всечесні отці!
Достойний пане после України в Норвегії!
Дорогі у Христі брати і сестри!
Слава Ісусу Христу!
Коли дивлюся на вас, то сльози навертаються на очі. З одного боку, мені дуже приємно бачити тут, в Осло, синів і дочок України, які сумують за своєю землею, люблять її і боряться за неї навіть тут, а з іншого — бачимо, як Батьківщина плаче за вами, бо війна розсіює по світу її дітей. Сьогодні дозвольте мені передати вам найперше обійми, любов і вітання з вашої Батьківщини. Я приїхав до вас із Києва, столиці України, яка, можливо знаєте, по щонічних атаках ракетами та дронами є мішенню для ворога номер один. Але я стою тут, між вами, щоб ви знали й бачили, а не тільки чули: Україна стоїть! З останніх сил, можливо, але бореться за свою свободу та незалежність. Може, не всі в мирних і комфортних містах Європи розуміють та відчувають, що їхнє благополуччя, навіть їхній бізнес, скроплений кров’ю українських хлопців і дівчат. Сьогодні Україна — гарант миру Європи. Але саме ми, українці, жертвуємо за цей мир найвищу ціну — життя своїх найкращих синів і дочок. Україна здатна вистояти й боротися, бо вона молиться!
Євангелія, яке ми нині почули, надзвичайно сильне, можливо, навіть провокативне. Воно має дві виразні частини: людську й божественну.
Сьогодні Євангелія починається словами: «І як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само» (Лк. 6, 31–36). Цими словами підсумовано загальнолюдську мудрість. Це — досвід людей усіх релігій і народів. Для того, щоби будувати стосунки з людьми, у них треба інвестувати. Якщо хочеш, щоб до тебе добре ставилися, — поважай інших.
Але Христос додає: »… яка вам заслуга?» (Лк. 6, 32). Адже коли ми інвестуємо добро, очікуючи його назад, можливо навіть із відсотками, вже тут, на землі, то що нам залишиться на небесах? Яка тоді наша заслуга для вічності? Каже Христос: «Та й грішники те саме чинять» (Лк. 6, 33). Вони добре знають, що коли комусь щось позичив, то можна сподіватися забрати бодай рівне.
Але далі починається божественна частина, яка закінчується фразою, на яку, можливо, найменше звертаємо увагу: «Будьте милосердні, як Отець ваш милосердний є» (Лк. 6, 36). У другій частині Христос нам розповідає не про те, як люди ставляться один до одного, а звіщає, як Бог Отець ставиться до нас. І починає із фрази: «Любіть ворогів ваших» (Лк. 6, 35). Ці слова сьогодні нам здаються не дуже зрозумілими… Як це? Але Христос нагадує: Бог любить нас навіть тоді, коли ми самі є Його ворогами. Людина у своїй здатності чинити зло не може змінити Боже ставлення до себе.
Папа Франциск одного разу сказав: Що бачить Бог, коли дивиться на мене? — Грішну людину. — Що бачить Бог, коли дивиться на кожного з нас? — Передусім свою дитину. Усе те, що Він робить для людини, Він робить із величезною жертовною любов’ю. Бог любить нас більше, ніж ми здатні Його ненавидіти, тому євангелист Іван каже: »… хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому» (1 Ів. 4, 16). Таке перебування Божої любові в людині робить її незалежною від якогось добра чи зла, яке на неї виливається ззовні. Такій, переповненій Богом, людині неможливо цю небесну силу вдержати в собі — нею потрібно ділитися, роздавати її усім довкола, незалежно від того, чи у дружніх, чи у ворожих стосунках щодо нас перебувають наші ближні. Лише тоді, роздаючи отримане, сповняючи інших людей Богом, присутім у нас, ми здатні чинити їм добро і позичати, не чекаючи назад нічого, а велика буде наша нагорода і будемо синами Всевишнього, бо Він благий для злих і невдячних (пор. Лк. 6, 35).
Дуже важливо розуміти, що тут ідеться про особисті взаємини. Не про стосунки між народами чи суспільствами, а про те, як я особисто ставлюся навіть до того, кого вважаю своїм ворогом. У слові Євангелія, Доброї новини, Христос відкриває нам таємницю перемоги: якщо ти починаєш ненавидіти ворога, то ворог уже тебе переміг. Загальновідома фраза, яку приписують китайському філософу Конфуцію: «Якщо ти ненавидиш якусь людину, то вона вже перемогла тебе». Якщо ти хочеш мати сили і здатність перемагати, то не будь заражений тою самою хворобою, яка посідає навіженого злом ворога і змушує його чинити усякий гріх та неправду. Здатність не стати подобою свого ворога — це здатність любити його в ім’я Боже. Любити ворога — це не означає схвалювати його злочини, а означає навіть його зупинити. Для українців нині любити ворога — це чинити опір, боротися з будь-яким виявом зла і неправди. Чи це по-людськи можливо? Ні. Хто може перемагати в такій борні зі злом? Може перемогти тільки той, хто вірить у Бога, сповнений Богом, вірить у те, що ми передовсім є Його синами і доньками. Сьогоднішнє Євангелія — заклик до кожного з нас навчитися жити і діяти так, як живе й діє Господь Бог. Тому Євангелія закінчується словами: «Будьте милосердні, як Отець ваш милосердний є» (Лк. 6, 36).
Сьогодні ми в Україні найперше боремося з ненавистю. Це — природне почуття, коли бачиш злочинця, який нахабно приходить до твого дому, щоб обікрасти, убити і знищити тебе. Але сила християнської віри, любові дає змогу перетворити почуття ненависті на чесноту мужності. Почуття приходять і відходять. Ненависть як почуття випалює душу, а справжня жертовна любов до Бога і ближнього народжує героїв! Ненависть може перетворитися на силу, яка паралізує людину. Страх — поганий порадник, але й ненависть також. У борні той, хто діє з ненависті, швидко втомлюється, а хто живе в Божій любові, яка ніколи не переминає (пор. 1 Кор. 13, 4–8), той здатний до стійкості! Коли відчуваєте ненависть до якоїсь людини, зупиніться. Не дійте. Не робіть нічого. Помоліться до Небесного Отця, просячи сили небесної любові. Тоді Бог силою благодаті Духа Святого перетворить цю ненависть на силу мужності, без якої неможлива жодна перемога.
Нам нині важливо бути мужніми в нашій борні, не боятися ворога, який на нас нападає. Ба більше, бути сильнішими за нього. Наші воїни кажуть: ворога не треба боятися чи ненавидіти — його треба перемагати! І цю перемогу мусимо здобувати, кожен виконуючи свої обов’язки на своєму місці. Кожен у тій борні має свій блокпост. Наші солдати — на передовій, дипломати — у сфері міжнародних відносин, а ви, українська громадо в Норвегії, маєте свій фронт, своє завдання й обов’язок, які повинні сповнити перед Батьківщиною.
Цими днями ми бачили, якою діяльною й успішною у допомозі Україні є українська діаспора у Норвегії. Ця громада — єдина серед світових українських громад, яка щодня виходить на майдан Осло й невтомно різними мовами говорить правду про Україну. Ваша громада посилає один за одним гуманітарні конвої до України. Ми чуємо, що цими днями Норвезька держава подарувала Україні цілу багатоповерхову лікарню в Осло. Чому? Бо у вас побачили народ, який може прийняти такий дар. Щобільше, перетворити його на інструмент порятунку життя в Україні.
Сьогодні дозвольте найперше помолитися разом із вами. Звершуючи Таїнство Євхаристії в цій Літургії, споживаючи спільну чашу Тіла і Крові Христової, чашу любові, Господь кличе нас причаститися саме чашею любові нашого Небесного Отця, щоб ми живилися та скріплялися в любові Тілом і Кров’ю нашого Спасителя. Випити чашу не ненависті до людей, але любові навіть до тих, хто ненавидить нас. Нехай це буде моментом, у якому всі наші сили, які ми віддали на служіння ближньому, оновляться. У цьому криється таємниця стійкості віруючої людини.
Також дякую нині Господеві за кожного з вас, дорогі брати і сестри. Дякую за те, що зараз тут, у церкві, так багато молодих батьків, подружжя, українських сімей із дітьми. Дякую за те, що ви вмієте любити, бо лише любов дає життя. Той народ, який навіть у війні здатен любити Бога, Україну і своїх ближніх, отримує від Бога дар життя (не тільки нового життя в особі наших діточок), а дар життя, гідності та свободи в майбутньому. Ми просимо сьогодні: «Господи, навчи нас здійснити те, про що чуємо. Ми знаємо, що почуте і сприйняте Боже слово стає подією. Нехай усе те, що ми робитимемо, стане нашою заслугою у Твоїх очах як плід любові. Господи, ми знаємо, що для того, щоб перемогти ворога, треба бути морально й духовно вищими за нього. Зроби нас синами та доньками Твоїми, гідними Твого Царства Небесного». Амінь.
Слава Ісусу Христу!
† СВЯТОСЛАВ
