Проповідь Блаженнішого Святослава у 12-ту неділю після Зіслання Святого Духа та на початок навчального року в Київській Трьохсвятительській духовній семінарії в Княжичах
Якщо хочеш бути досконалим… приходь і йди за Мною (Мт. 19, 21).
Преосвященний владико Михайле!
Всесвітліший отче ректоре!
Дорогі отці!
Дорогі брати-семінаристи!
Наше достойне лицарство!
Дорогі молільники, які за допомогою «Живого телебачення» в усьому світі єднаються
в молитві з нами тут, у нашій семінарії!
Дорогі парафіяни цього Трьохсвятительського храму в Княжичах!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні для духовної поживи євангелист Матей подає нам опис зустрічі (Мт. 19, 16–26). Мабуть, десь у дорозі до Ісуса Христа підійшов молодий чоловік. Інші євангелисти підкреслюють, що він був не лише молодим, а й багатим. Юнак ставить питання, яке, очевидно, є одним із найважливіших у житті людини всіх часів і народів. Це питання також варто кожному з нас поставити собі. Маючи нагоду зустріти Христа, він запитує: «Учителю! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?» (Мт. 19, 16).
У контексті цієї розмови бачимо, що Ісус перевищує сподівання і уяву юнака. Відбулося значно більше, ніж зустріч молодого без досвіду зі старшим, досвідченим, — ще глибше, ніж коли учень, який щойно сідає за парту, зустрічається з учителем, чиї знання і мудрість перевершують те, що можна знайти в книжках. Тут ідеться не про людські знання чи досвід, а про життя вічне, про те, що перевершує сили і мудрість людини, чого вона власним зусиллям не може здобути, бо завжди натрапляє на межі всього, чого торкається.
Тут Бог зустрічає людину! Тільки Він один має життя вічне. Тільки Він посідає його від себе. Тому, окрім Ісуса Христа, який має вічне житті в собі, усе решта — людина і Всесвіт — отримує життя від Нього. Бо «через Нього все постало» та існує з огляду на Нього!
Христос відповідає: «Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей» (Мт. 19, 17). Слухаючи це, молодий чоловік розчаровано каже: «Я це вже чув, знаю, робив. А що мені ще бракує?» (пор. Мт. 19, 20). «Якщо хочеш бути досконалим, — сказав Ісус до нього, — піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за Мною» (Мт. 19, 21).
Ключ до розуміння цієї розмови — у тому, що означає бути досконалим. Чи досконалість пов’язана з можливістю осягнути життя вічне?
Матей уживає дуже цікаве слово, описуючи досконалість, якої шукає молодий чоловік, і вкладає його в уста самого Христа: «Якщо хочеш бути досконалим…» (Мт. 19, 21). Вказуючи на пошук досконалості юнака, євангелист використовує поняття «τέλειος». Це не просто той, хто знайшов якусь вправність у дії. Досконалим називають того, хто наблизився до своєї мети, хто в ній звершився (τετελιωμενη) (пор. I Ів. 4, 2). Тут спостерігаємо гру слів: у грецькій мові «τέλειος» означає «досконалий», а «τέλος» — кінець, звершення, мету твого життя, твого пошуку, навчання, навіть аскетичної життєвої дороги.
Христос показує багатому юнакові, що Божі заповіді, Божий закон — це лише початок дороги до досконалості, і так навчають Святі Отці (пор. Аполінарій Лаодикійський, Fragmenta 97). Метою ж виконання Божих заповідей є нагода зустріти живого Бога. Сам Христос є метою і сповненням закону і пророків. Тут наче сходяться початок і кінець: той, хто прагне досконалості (τέλειος), і той, хто є самою досконалістю (τέλος), — той, хто щойно розпочав шлях виконання Божих заповідей, і той, хто є метою всього, що юнак досі робив, — Христос, який кличе йти за Собою.
Життя вічне неможливо здобути так, як знання чи багатство. Мати життя вічне — це брати участь у житті самого Бога. Святий Григорій Ніський каже: «Це означає споглядати Бога і бути учасником Його благ». Він пояснює слова, якими ми розпочали сьогоднішню Божественну Літургію на порозі храму: «Нехай благословить тебе Господь із Сіону, щоб ти побачив блага Єрусалиму по всі дні життя твого» (пор. Пс. 128, 5). Йдеться не про віддалене споглядання благ Єрусалиму, а про їхнє посідання, можливість насолоджуватися ними, брати в них участь, як у тому, що посідає тільки Господь (пор. De beatitud. Orat. 6). Людина може мати життя вічне через участь у вічному житті самого Бога. Уже тепер, у земній мандрівці, ми причащаємося цього життя через Святі Таїнства Христової Церкви.
Отож, те вічне життя, про яке питав юнак і якого прагнув знайти, прийшло до нього, відкрило йому доступ до себе. Потрібно було лише зробити один крок — можливо, навіть стрибок.
Каже Христос до хлопця: «Якщо хочеш бути досконалим…» (Мт. 19, 21). На перше місце виходить слово «бути». А що хотів юнак? Він хотів «мати». Між «бути» і «мати» є колосальна різниця. Господь виводить юнака поза межі всіх життєвих певностей. Ба більше, своїм закликом Бог вводить його в кризу того, що становило його самооцінку чи самоповагу. Чому хлопець був багатим? Бо щось мав. Чому його шанували в суспільстві? Бо він відповідав очікуванням довкола. Та, правдоподібно, ані багатство, ані пошану він не здобув власними зусиллями. Мабуть, це було передане йому батьками разом із майном і соціальним статусом. А тут Христос запитує: ким ти є насправді? Чого насправді шукаєш, питаючи Мене про вічне життя?
Цікаво, що, почувши про необхідність залишити те, на що завжди спирався, юнак начебто злякався. Христос кличе його побачити себе справжнього у світлі вічного Божого життя, якого він прагнув. Лиши все, на що покладався досі, і єдиною опорою візьми Господа Ісуса Христа, який є твоїм життям і воскресінням.
«Якщо хочеш бути досконалим… приходь і йди за Мною» (Мт. 19, 21). Ці Господні слова по-особливому звучать у спільноті духовної семінарії, яка сьогодні розпочинає навчальний рік. Бо сказане про досконалість — це ніщо інше, як покликання. Христос закликає: покинь усе те, що мав досі, за дверима семінарії, ба більше, віддай це всім потребуючим — «приходь і йди за Мною» (Мт. 19, 21).
Можливо, сьогодні наші мудрі першокурсники спитають нас: куди нам іти? На це питання відповідає Григорій Ніський. Він каже, що ця дорога, у яку нас кличе за собою Ісус Христос, веде не в далекі краї, а в наше внутрішнє життя. Іти за Христом означає копати глибоко, зануритися в самого себе і там, у глибині серця, знайти образ Божий, у якому можна побачити того, за ким сьогодні питає юнак (пор. Григорій Ніський, De beatitud. Orat. 6). Це покликання — шлях до християнської і людської зрілості. «Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога», — каже Христос (Мт. 5, 8).
У цю мандрівку сьогодні кличе вас Господь наш Ісус Христос. Пізнати світло Божого обличчя, яке Він заховав у вашому серці, — це надає сенсу всьому тому, що ви будете робити в семінарії: рано вставати, багато працювати, молитися.
Можливо, ви запитаєте: а для чого це все? Тоді нехай у вашому серці бринить заклик Христа: «За Мною йдеш…» — виконуючи приписи уставу семінарії, завдання академічного плану і високі вимоги навчання відповідно до всіх акредитацій — державних і церковних. Але все це не матиме жодного змісту, якщо ти, дорогий брате, щодня не йдеш за Христом у життя вічне, відповідаючи Йому: «Іду за Тобою!».
Сьогодні ми хочемо віддати всіх вас, дорогі брати, школярі, студенти, навіть наші лицарі, під захист, покров і провід Пречистої Діви Марії. Адже нині святкуємо Положення її пояса. Пояс у духовному сенсі — це глибокий символ. Підперезатися поясом означає встати й бути готовим вирушити в дорогу. Сьогодні ви крокуєте не просто в дорогу знань, а за Христом — у сповнення закону, Божих заповідей і в напрямку вічного життя в Господі.
Бажаю всім вам, нашим дітям і студентам, благодаті Духа Святого. Хай Мати Божа підперезує нас благодаттю, тим Духом, який відкриває нам таємниці Божої присутності серед нас. Зичу вам, щоб на цій дорозі ви не засмутилися, як євангельський юнак, а щедро відповіли на покликання і знайшли вічне блаженство й мир у Бозі.
Мати Божа, поблагослови Твоїх дітей на початку цього навчального року, нового року Твоєї благодаті. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
† СВЯТОСЛАВ
