Проповідь Блаженнішого Святослава під час Утрені страстей Христових
Дорогі в Христі!
Ми щойно пережили одне з найглибших і наймістичніших богослужінь усього року. Ми не просто слухали дванадцять євангельських читань, які розповідали про страждання, смерть і погребіння нашого Спасителя. Церква подає нам це не для того, щоб ми лише пригадали події, які сталися понад дві тисячі років тому. Мета і зміст цього богослужіння — зробити нас живими свідками всього, про що нам благовістило Боже слово. Силою і діянням Святого Духа ми стали учасниками цих подій. Ми були разом з учнями в Оливному саду і бачили, як Христа ув’язнили. Пройшли разом із Ним хресну дорогу і споглядали, як кожен її крок жахав присутніх. І на цій дорозі завжди хтось відпадав: Юда зрадив, Петро відрікся, інші учні розбіглися.
Але найважливіша подія, свідками якої ми стали, — це смерть нашого Спасителя на хресті. Тому сьогодні Христова Церква звертається до нас: люди, зупиніться. «Чоловіче добрий, глянь на хрест святий…» — так цього вечора співає споконвіку наш народ. Момент смерті Господа на хресті — це момент нашого спасіння і відкуплення. Його можна порівняти в історії з моментом створення людини.
Про Христову смерть Євангеліє говорить просто: «І, скоштувавши оцту, вимовив Ісус: „Звершилось“; і схиливши голову, віддав духа» (Ів. 19, 30). Боже слово каже про смерть Спасителя на хресті як про віддання духу. Хтось може подумати, що йдеться лише про останній подих людини, яка помирає. Але це був останній подих Божого Сина — Бога, який став людиною. І в цю мить сталося щось набагато глибше. Між Богом і людиною відбувся обмін диханням. Пригадаймо, як Бог творив людину: узяв її з пороху землі й вдихнув у неї віддих життя — і вона стала душею живою (пор. Бут. 2, 7). Віддання духу Сина в руки Отця, з одного боку, означає смерть людини — останній момент її земного життя, а з іншого — відкриває щось нове.
Про це каже псалмоспівець: «Зішлеш Твій дух, — вони оживають і Ти відновлюєш лице землі» (Пс. 104, 30). Цей обмін диханням між Сином і Отцем, між людським і Божим, став джерелом нового життя для людини.
Тому цей момент супроводжували незвичайні знаки. Євангеліє каже: «І роздерлася завіса храму надвоє, відверху аж до низу, і земля затряслася, скелі порозпадались; гроби відкрилися, багато тіл святих померлих устали, і вийшовши з гробів по Його воскресінні, ввійшли у святе місто й багатьом з’явились» (Мт. 27, 51–53). Дивні події… Момент обміну диханням між людиною і Богом у нашому Спасителі на хресті означає, що в Ньому людство отримало Нового Адама.
У наступний момент, про який ми чуємо, настала вже субота. Оскільки потрібно було зняти тіла з хрестів, воїни хотіли пришвидшити смерть засуджених. Але, прийшовши до Ісуса, вони побачили, що Він уже помер. Тоді один із воїнів проколов Йому списом ребро — і звідти випливли кров і вода. Це — момент народження Христової Церкви у Святих Таїнствах. Так само на початку історії, коли Бог навів глибокий сон на Адама, з його ребра створив Єву — матір усіх живих (пор. Бут. 2, 21–22; 3, 20). Події вдихання Богом життя першій людині відбулися в шостий день створення світу. І недаремно смерть Христа на хресті сталася в п’ятницю — шостого дня тижня. Тому, завершуючи цю молитву, можемо сказати словами книги Буття: «І був вечір, і був ранок — день шостий» (Бут. 1, 31).
Ось що сталося щойно на хресті, свідками чого ми стали. Про це на кожній Божественній Літургії священник молиться на проскомидії, готуючи хліб і вино для освячення та перетворення на Тіло і Кров Спасителя: «Викупив Ти нас від прокляття закону чесною своєю Кров’ю, давши себе на хресті прибити і копієм проколоти, безсмертя вилляв Ти людям, Спасе наш, прийшовши спасти світ». Ці слова ми співали сьогодні як головний гімн цього містичного богослужіння. Бог дихнув на нас і вилив на нас своє безсмертя. Він хоче і з нами, учасниками цього богослужіння, сьогодні обмінятися своїм диханням і вилити його на нас із хреста!
У Христовій смерті на хресті зникла відстань між Богом і людиною. Спаситель зійшов у глибини аду, щоб підняти всіх від віку спочилих. Те, що сталося щойно на хресті, відкриється в повноті в момент Його славного Воскресіння.
Дякую вам, що знайшли час цього вечора, щоб зупинитися і стати свідками цієї події ‒ нового початку для всього людства. Ви ввійшли в цей момент спасіння і відкуплення людського роду.
Усе це сталося в день підготування — у п’ятницю, коли юдеї готували Пасху. Подія, яку ми пережили, є ще одним кроком у нашому пасхальному русі, у нашій хресній дорозі до Воскресіння.
Сьогодні хрест став деревом життя. Смерть Христа стала живоносним початком: з Його боку почало пульсувати життєдайне джерело вічного життя. Усе це — ще один крок до Воскресіння. Смерть не має останнього слова в історії людини. Хрест є ключем до Воскресіння, до якого ми всі разом прямуємо в цій дивній пасхальній ході. Тому цього вечора співаємо: «Слава страстям Твоїм, Господи! Слава довготерпінню Твоєму, Господи!». Амінь.
Слава Ісусу Христу!
† СВЯТОСЛАВ
