Проповідь Блаженнішого Святослава на Молебні в четверту річницю повномасштабної війни
Преосвященні владики!
Високоповажний панове посли!
Всечесні отці!
Преподобні брати і сестри!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні наш народ, світова українська громада ‒ і в Україні, і далеко на поселеннях ‒ переживає особливий День молитви. Його було офіційно встановлено окремою постановою Верховної Ради України.
Ми вшановуємо сумну річницю ‒ четвертий рік від початку повномасштабної війни в Україні. У цей момент до нашого серця приходять два слова: пам’ять і вдячність.
Я пам’ятаю цей день ‒ 24 лютого 2022 року, коли ми прокинулися рано-вранці, бо Київ почав палати. Тоді ми прийшли до собору, щоб зрозуміти, що можемо і повинні робити. З правого берега Дніпра ми бачили Київ у вогні. Крізь сльози в серці озвалися слова пісні: «Як тебе не любити, Києве мій!». Як не любити тебе, Києве, коли ти палаєш від російських ударів, ракет і танків?
Споглядаючи цей образ Києва ‒ збудований князями як «Другий Єрусалим», як святе місто, де Бог перебуває серед людей ‒ я відчував те саме, що пророк Єремія, коли плакав над палаючим Єрусалимом.
У той момент ми не просто були налякані ‒ ми не знали, що робити і куди бігти. Коли нашу частину Києва було заблоковано, мости закрито, а російські війська зупинилися за двадцять кілометрів від нашого собору, перше, що ми зробили, ‒ зібралися в крипті собору, щоб відслужити Літургію. Там ми зрозуміли, що не покинуті Богом. Ісус у Євхаристії був присутній серед свого народу.
Ця нинішня пам’ять про події, як казав папа Франциск, стає пам’яттю девтерономічною. Пам’ять про трагедію і героїзм перетворюється на закон, правило нашого життя сьогодні. Цей закон веде нас і наказує нам: захищати Батьківщину, оберігати людське життя в Україні та йти вперед, будучи впевненими, що добро завжди переможе зло. Уже в той перший момент ми були певні: Україна переможе.
Друге слово, яке сьогодні озивається в нашому серці, ‒ це вдячність. Хочу сказати «дякую» нашим воїнам-захисникам ‒ хлопцям і дівчатам, які того дня ціною власного життя захистили всіх нас. Багато з них уже перебувають у домі Отця. Чимало носять на своєму тілі й у своїй душі рани і травми цієї війни.
Сьогодні ми дякуємо Господу Богу, а також героям України, які захистили нас не тільки тоді, 24 лютого 2022 року, але продовжують робити це день і ніч упродовж цих чотирьох болісних років.
Ми вдячні всій міжнародній спільноті, яка не покинула нас у найтяжчий момент нашої історії. Дякуємо всім, хто надсилав гуманітарну допомогу, і всім, хто не втомлюється любити ‒ Бога і ближнього. Особливу вдячність висловлюю дипломатичному корпусу при Святому Престолі, адже за ці чотири роки ми пережили багато подій разом, розділяючи біль і надію України.
Окремо дякую всім українцям в Італії за те, що кожен на своєму місці бореться за перемогу України: молитвою, працею, свідченням християнського життя та кожною пожертвою підтримує українське військо, українських волонтерів, харитативне служіння та місію нашої Церкви.
Та особливо сьогодні молимося за мир. Перед Жировицькою чудотворною іконою Богородиці просимо миру для України, ‒ миру, який не буде лише угодою між сильними цього світу, а й стане простором життя, у якому люди матимуть безпечне майбутнє.
Господи, за молитвами Твоєї Пречистої Матері, яка прославилася тут, у Римі, у цій Жировицькій чудотворній іконі Богородиці, врятуй Україну, зупини війну, даруй мир!
Ми знаємо: причиною війни є людський гріх. Люди розпочинають війни й згодом стають рабами демона, який нищить навіть тих, хто його випустив. Але ми також знаємо, що той, хто кладе край війнам і гріху, ‒ наш Бог-Спаситель.
Тому нині благаємо: «Боже, великий, єдиний, нам Україну храни!».
† СВЯТОСЛАВ
