Промова Святішого Отця Лева XIV до паломників Української Греко-Католицької Церкви
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Нехай мир буде з вами!
Дорогі брати в єпископстві!
Дорогі священники, черниці та ченці!
Дорогі сестри, дорогі брати!
Сердечно вітаю усіх вас, дорогі вірні Української Греко-Католицької Церкви, які прибули до гробу апостола Петра з нагоди ювілейного року. Вітаю Його Блаженство Шевчука, Верховного Архиєпископа Києво-Галицького, єпископів, священників, богопосвячених осіб та усіх вірних мирян.
Ваше паломництво — знак прагнення оновити віру, зміцнити зв’язок і сопричастя з єпископом Рима та свідчити про надію, яка не засоромлює, бо походить від любові Христа, яка вилита в наші серця Святим Духом (пор. Рим 5, 5). Ювілей закликає нас стати паломниками цієї надії протягом усього нашого життя, незважаючи на негаразди сьогодення. Подорож до Рима, прохід крізь Святі Двері і стояння біля гробниць апостолів і мучеників є символом цього щоденного шляху, спрямованого до вічності, де Господь витре кожну сльозу й не буде більше ні смерті, ні скорботи, ні плачу, ні болю (пор. Одкр. 21, 4).
Багато з вас, щоб дістатися сюди, вирушили з вашої прекрасної землі, багатої християнською вірою, плідної євангельським свідченням численних святих і зрошеної кров’ю багатьох мучеників, які протягом століть даром власного життя запечатали вірність апостолу Петру і його наступникам.
Віра, дорогі мої, є скарбом, яким треба ділитися. Кожен час приносить зі собою труднощі, зусилля та виклики, але й можливості для зростання у довірі та відданості Богові.
Віра вашого народу зараз піддається важкому випробуванню. Багато з вас, відколи почалася війна, напевно, запитували себе: Господи, чому все це? Де Ти? Що ми маємо робити, щоби врятувати наші родини, наші домівки і нашу Батьківщину? Вірити — це не означає вже мати всі відповіді, але уповати на те, що Бог з нами і дарує нам свою благодать, що Він скаже останнє слово і життя переможе смерть.
Пресвята Діва Марія, така дорога українському народу, яка своїм смиренним і відважним «так» відкрила двері до спасіння світу, запевняє нас, що і наше «так», просте та щире, може стати знаряддям у руках Бога для здійснення чогось великого. Закликаю, щоб ви, утверджені у віри наступником святого Петра, ділилися нею з вашими близькими, з вашими співвітчизниками й усіма, кого Господь дасть вам зустріти. Сказати «так» сьогодні може відкрити нові горизонти віри, надії і миру, особливо для всіх тих, хто перебуває в горі.
Сестри і брати, приймаючи вас тут, я хочу виразити свою близькість до стражденної України, до дітей, молоді, літніх людей і, особливо, до сімей, які оплакують своїх близьких. Я поділяю ваш біль за полонених і жертв цієї безглуздої війни. Доручаю Господу ваші наміри, ваші щоденні труднощі і трагедії, а передовсім — ваші прагнення миру та спокою.
Заохочую вас прямувати вперед разом, пастирі й вірні, вдивляючись пильно в Ісуса — наше спасіння. Нехай вас провадить і оберігає Пресвята Діва Марія, яка саме завдяки своїй єдності зі стражданнями Сина є Матір’ю надії. Від щирого серця благословляю вас усіх, ваші родини, вашу Церкву та ваш народ. Дякую!
† ЛЕВ XIV
