EN

Про жіноче питання в історії Церкви та журнал «Жінки-Церква-Світ» говорили в Товаристві «Свята Софія» США

10 березня 2023, 12:25 229

Розпочався весняний семестр викладів Релігійного товариства українців-католиків «Свята Софія» США за підтримки Осередку праці НТШ у Філадельфії. 9 березня з доповіддю «Жіноче питання в історії Церкви та журнал „Жінка-Церква-Світ“» виступила Галина Василиця.

Про жіноче питання в історії Церкви та журнал «Жінки-Церква-Світ» говорили в Товаристві «Свята Софія» США

У ході лекції доповідачка розповіла про ранню християнську Церкву, заторкнула питання дияконії, представила жіночу організацію «Жінки для Церкви», проаналізувала загальний стан справ у Ватикані щодо жіночої присутності на різних рівнях і подала огляд журналу «Жінка-Церква-Світ», який сьогодні забезпечує вищий рівень усвідомлення становища жінки в Церкві та дає голос жінкам. Доповідь була підкріплена поглядами й думками понтифіків, особливо чинного Святішого Отця Франциска.

На думку доповідачки, ми маємо постійну амбівалентність у способі розгляду позиції та участі жінки в житті Церкви. Історично проблематика жіночого питання еволюційонувала від переконання в інтелектуальній і моральній слабкостях через віху розвитку прав жінок та жіночої освіти в час Реформації до трьох хвиль суфражистського руху. Питання жіночого служіння в Церкві стає все актуальнішим під час Другого Ватиканського Собору.

Пані Галина заторкнула питання дияконату жінок, яке неодноразово піднімали в Церкві, але досі воно залишається маргінально вивченим і таким, що наштовхується на опозицію. Для посилення голосу жіноцтва в Церкві жінки самоорганізовуються і це, за словами доповідачки, добрий приклад змін, які йдуть зсередини. Приклад такої самоорганізації — асоціація «Жінки для Церкви». Вона прагне бути орієнтиром для католицьких жінок, які хочуть сформувати та підвищити усвідомлення ролі жінки в Церкві й об’єднатися, щоби сприяти індивідуальним і колективним діям, спрямованим на повне визнання гідності та роль жінки в Католицькій Церкві на всіх рівнях. Вони організовують конференції, лекції, зустрічі, звернення. Три критерії, за якими членкині організації готові служити в Церкві:

— наполегливість: ми не боїмося пропонувати, вимагати визнання за те, що робимо та приносимо спільноті;

— свобода: наші дії не спрямовані на завоювання престижних посад, і це ставить нас у становище, де нас неможливо шантажувати;

— жіночий альянс: підтримка одна одної та відмова від суперництва між жінками, щоб отримати схвалення чоловіків.

Відтак доповідачка висвітлила діяльність журналу «Жінка-Церква-Світ». Це періодичне видання є автономним (його схвалели і підтримали два папи — Бенедикт XVI і Франциск І), створене групою жінок, які об’єдналися протягом багатьох років. Журнал почали друкувати 31 травня 2012 року, у день Зустрічі Марії та Єлизавети. Цей день символічний, бо протягом століть був символом стосунків між жінками у християнській культурі. Сьогодні журнал відіграє важливу роль як у Церкві, так і за її межами, забезпечуючи вищий рівень усвідомлення становища жінки в Церкві. Вперше за багатовікову історію видання правдиво показує життя та стан жінок, не нехтуючи «найгарячішими» темами.

На закінчення, Галина Василиця проаналізувала позитивну динаміку змін у розкладі керівних посад у Католицькій Церкві. За останні 10 років зросла як абсолютна кількість, так і відсоток жінок серед усього персоналу на службі Папи та Святого Престолу. Що особливо вражає в цьому десятилітті, це збільшення кількості жінок, які працюють у Святому Престолі, тобто в Римській курії з усіма її структурами, які допомагають Папі в управлінні Вселенською Церквою. У 2010 році при Святому Престолі працювало 385 жінок, у 2019 році їх було вже 649, тож їхня частка в загальній чисельності персоналу Святого Престолу за останнє десятиліття зросла від 17,6 до понад 24 %.

Підсумовуючи, доповідачка зазначила, що «цінність жінки в тому, щоби бути собою, такою, якою її створив Бог, не у змаганні або відстоюванні, не в конкурентності, а в розкритті себе. Сам Ісус підірвав традиційний спосіб розуміння жінки, зміцнивши її особисту віру, — віру, яка виявляється „творчою“, а часом і завзятою (як у випадку з кровоточивою, повією, сіро-фінікійкою)».

Департамент інформації УГКЦ
за матеріалами пресслужби Товариства «Свята Софія» США

Дивіться також